Чоловік Ольги, бойовий медик, зник в районі Бахмута більше ніж вісім місяців тому. Ворожа артилерія накрила його підрозділ і не всі з хлопців змогли вийти. Побратими, які повернулися з того бою, розповідають, що бачили чоловіка Ольги пораненим, проти евакуювати його не встигли: був повторний обстріл, а після його вже не знайшли. Сама Ольга переконана – її чоловік в полоні, а РФ просто не дає підтвердження.
Це шостий текст із нашої серії про полонених медиків. Історії про звільнених з полону медиків Ольгу та Анастасію, про бойових медиків Дмитра Селютіна, Ярослава Синицького, Андрія Наймана та Дмитра Нея, які досі знаходяться в неволі, читайте тут, тут, тут, тут і тут.
Осінь – мобілізація, початок зими – Бахмут
"Мій чоловік був мобілізований ще на початку осені. На початку зими вже був на Бахмутському напрямку. За словами побратимів, які зв’язалися зі мною, саме там він і зник. У грудні їх позицію, яка знаходилась на "нулі", а точніше на "мінусі", оскільки окупанти були дуже близько, обстріляла артилерія РФ. Обстріл був страшний, летіло все, що може летіти, які тільки снаряди не летіли, кажуть хлопці", – розповідає Ольга.
Хлопці сказали дружині зниклого, що його бачили після обстрілу пораненим, але евакуювати, на жаль, не вдалося:
"Мій чоловік – бойовий медик, його знали всі, хто служив у взводі. Один, казав, чув, що його поранило, інший – бачив його пораненим. Той, хто бачив, був в евакуаційній групі, але вони не змогли з першої спроби його евакуювати, оскільки знов почався потужний артобстріл. Згодом була змога повернутися, але його там вже не було. За словами його побратимів, серед загиблих мого чоловіка також не було. Тобто з великою ймовірністю його могли забрати, тим більше він медик, а російські війська можуть їх використовувати у своїх цілях. При ньому однозначно був рюкзак з медичними препаратами", – каже Ольга.
В російському полоні зараз близько 500 українських медиків
"Російська Федерація утримує в полоні багато медиків і не тільки військових, хоча, згідно з Женевською конвенцією, вони взагалі не мають їх утримувати. Є люди, які мають підтвердження про полон від РФ. Але це дуже малий відсоток.
Ми не маємо підтвердження з російської сторони. Я зараз живу цими новинами. Читаєш, включаєш критичне мислення, от, кажуть, на початку повномасштабного вторгнення, вони ще давали підтвердження, не через Червоний Хрест, а саме вони, а зараз з кінця минулого року тенденція, що взагалі немає підтвердження. Можливо, через Червоний Хрест, але я припускаю, що і їх вони пускають лише туди, куди їм вигідно, якісь зразкові колонії. Але ж та кількість людей, які там перебувають, особливо медиків, ми не знаємо, в яких цілях їх можуть використовувати. Без медика взагалі важко, навіть у звичайному житті, а в зоні бойових дій тим більше", – уточнює Ольга.
За час, що зник чоловік, Ольга отримала багато інформації і спілкувалася з багатьма людьми, щоб зрозуміти – відношення до людей в російському полоні не те що жахливе, в страшному сні важко уявити: "А знущання там над всіма полоненими – росіяни не дивляться, медик чи ні. Хоча умови утримання мають бути взагалі іншими. Я не знаю деталей, але краще не уявляти".
Жінка продовжує боротися та звертатися в усі дотичні державні органи та громадські організації, щоб був хоч якийсь тиск на Росію і вони таки відпустили медиків.
"І паралельно продовжую працювати, щоб взагалі повністю не зануритися в себе. Тримає це і, звичайно ж, діти".
