Про Росію в Радбезі ООН
На жаль, сьогодні я не бачу великого просування цього процесу з точки зору країн, всіх адекватних цивілізованих країн світу. Їй (Росії) там не місце з багатьох причин, є формальні причини – вона є стороною конфлікту, вона є стороною, яка напала на іншу державу. А з іншого боку, вона не відповідає жодній умові, базовим цінностям, на яких засновувалась Організація Об’єднаних Націй. Тому її треба виключити не лише з Радбезу – вона заслуговує на те, щоб бути повністю виключеною з цієї організації, тому що вона тільки шкодить, маніпулює, заважає досягати миру, і саме вона сьогодні є розсадником і розповсюджувачем війни, насильства, зґвалтування, катувань і багатьох інших речей, які недопустимі в цивілізованому світі. Сьогодні ми бачимо конкретні кроки для того, щоб її прибрати? На жаль, вже триває більше року повномасштабна війна, війна триває з 14 року, але, тим не менше, вона (Росія) сьогодні продовжує засідати в цій організації і ще намагається розповсюджувати свої фейки, свої байки і сіяти це зернятко розбрату в тій організацій. Її треба звідти прибрати.
На жаль, деякі з них (злочини, що чинять Росія і росіяни в Україна, – ред.) і не стануть відомими, але ми повинні зробити все, щоб довести до кінця, і щоб ті покидьки понесли покарання. Хтось перед судом, але ті, хто робив ті страшні тортури над хлопцем, які записані на відео, вони не заслуговують на суд. Я завжди дотримуюсь закону, але є закони світу, є закони воєнного часу, і я дуже сподіваюсь, що наші спецслужби не будуть чекати вироку суду.
Про перспективи прискорення вступу України до НАТО
Двері закриті, а місток забули опустити. Об’єктивно ми дуже вдячні всім країнам НАТО, які нам сьогодні допомагають, є суб’єктивні моменти, такі як деякі країни НАТО, які відверто блокують наш рух в бік цієї організації, але поки ми не переможемо у війні, ми не зможемо досягнути цього. Для нас перший крок – це Євросоюз, другий – вступ до НАТО, тому що п’яту статтю НАТО ніхто не відміняв, не скасовував, і в цьому випадку вони вимушені будуть вступати в конфлікт, або ми покажемо небоєздатність цієї організації. Тим не менше ми повинні працювати, щоб наближати цей момент. Щоб, коли ми переможемо, час, коли ми прийдемо до НАТО, був мізерним, фактично одночасним – це дуже важливий аспект. Після перемоги ми повинні розуміти, що одним із вірогідних сценаріїв є те, що Росія не зникне, вона може розвалитися, можуть з’явитися інші суб’єкти на цій території, але вона буде існувати, і хто там буде знаходитись при владі – питання. Тому нам максимально треба буде зробити все для того, щоб Україна приєдналася до великої структури, яка зможе гарантувати безпеку для нашої держави для того, щоб ніколи не повторилося ні 14-й рік, і ніколи не повторилося 24 лютого 22 року.
Про повернення доплат військовим
Свого часу команда "Розумної політики" зареєструвала в парламенті законопроєкт №9071, який повертав би виплати для всіх тих, кому вони були встановлені 28 лютого 2022 року. Ми запропонували повернути до того ж рівня, який був, але не давати це курсантам. Це не зовсім логічно, коли люди навчаються і отримують, як ті, хто сьогодні воюють. Зараз ми зіткнулись з шаленим тиском, шаленою критикою і нам розповідають, що це популізм. Коли уряд робив це 28 лютого 2022 року – це був не популізм, а коли два дні тому Верховна Рада України повернула те, що зробив уряд рік тому, – це став популізм. Чому? Давайте розбиратися по цифрах. Я за те, щоб якщо людина ефективно працює на державному підприємстві, вона отримала гарну зарплату, або премію. Я вважаю, що премія краще, тому що це буде відбуватися з того результату, який ти досягнув. І є такі приклади, це також правда, що людина в наглядовій раді може сидіти і отримувати по 600–700 тисяч гривень в місяць, засідаючи один-два дні на місяць. А це не нормально, а ми ще забираємо у військових. Ми запропонували просто повернути те, що повинно бути в бюджеті. Сьогодні вже реєструємо звернення і запит до Кабміну і Міністерства фінансів, щоб вони доповіли народу України, що коли був поданий бюджет на цей рік, жоден міністр, прем’єр, або хтось інший не вийшов і не сказав "грошей нема, платити вам, солдати, не будемо, платити поліціянтам не будемо, ДСНС платити не будемо, нікому не будемо". Після цього міністр оборони вийшов і сказав: "У нас попросили військові, щоб була справедливість, прибрати ці 30 тисяч, ми це зробили і зекономили 100 мільярдів". Окей, ви зекономили, я не розумію, звідки хлопці зараз взяли 150, якщо 30 скасували, а зараз 30 повернули. Ми запропонували не економити на армії і повернути тим, в кого забрали, в чому проблема? Так вони кажуть, що ті, хто на передку, повинні отримувати більше. Так, але ще 28 лютого 22 року ми задавали питання Міністерству фінансів і Кабміну: "Скажіть, будь ласка, ви розумієте, якщо ми даємо такі суми, ви не зможете зменшити, або забрати, бо це демотивуючий фактор". Люди на щось вже розраховують, люди розраховують, що це буде допомога їх родині, допомога їм, тому що ми ж забуваємо сказати про те, що дуже часто ці 100 тисяч ідуть не на те, що людина сидить в ресторані, або щось собі таке купує. Форма – за своє, броніки – за своє, каски – за своє, дрони – за своє, машини – за своє, ремонтувати цю машину – за своє, заправити цю машину – за своє, а це ніхто не рахує.
Ми говоримо про те, що ті, хто стоїть на передовій, отримують більше, питань не повинно бути, але ми повинні стимулювати до цього. З іншого боку, сьогодні він на передку, а завтра його поранили і відправили до Львова, він вже не повинен отримувати, йому не треба вже гроші на лікування, на реабілітацію і на нормальні умови життя його родині, тому що він не може їм допомогти. Сьогодні ти стоїш на передовій, а завтра тебе вивели на 50 кілометрів і не за твоєї волі, особливо це стосується спецпідрозділів, які відпрацювали, виконали завдання, відкинули ворога, знищили його, і відійшли, а вони будуть менше. Ми, коли приймали бюджет, він складав 2,5 трильйона гривень, 1,1 з них повинен був іти на сектор безпеки і оборони. Я від жодного не чув, щоб сказали – так, ми з лютого платити зарплату солдатам по 30 тисяч не будемо. Тоді б переглядали бюджет, тоді б його не приймали, ми б шукали інші ресурси. По-друге, три тижні тому ми прийняли додатково 518 мільярдів. Я ще раз хочу, щоб мене почули. Місяць тому міністр оборони і урядовці говорили про те, що ми зекономили 100 мільярдів, коли прибрали 30 тисяч. Поясніть мені, якщо ти зекономив 100 мільярдів на цих 30 тисячах, а потім прийшов в парламент і сказав: "Ні, це погана ідея, давайте ми ці 100 мільярдів знов повернемо військовим", то де в тебе фінансова дирка? Якщо їх не заклали в бюджет, то ви виходите і кажете: "Вибачте, шановна армія, ми в бюджет не заклали, тому що думали, що нас пронесе, ось пишемо заяву і поїдемо до вас воювати, отримати високі зарплати". Всі сьогодні жаліються – зарплати буде мало, ми обмежили зарплату зараз на рівні 67 тисяч – багато це чи мало? Для когось мало, я не знаю, а для лікарів це достатньо, для вчителів підіть запитайте, скільки в них зарплата, для військових, якщо не стоїш на передовій. Для них це нормально, а для вас в теплих кабінетах в Києві і в інших інституціях незручно. Якщо не зручно, пишемо заяву, кажемо – нам грошей не вистачає і записуємося до Збройних сил України.
Про відбудову України
Людині для того, щоб повернутися на територію і почати хоча б просто існувати, треба п'ять речей: дах над головою, робота, садок чи школа, лікарня, ще якийсь магазин, де ти можеш купити базові речі, їжу, одяг тощо. Якщо ти не закриєш хоча б одну з цих складових, в тебе не буде нічого працювати. Ключовим питанням є дах і робота, тому якщо ти не будеш мати зарплату, якщо ти не зможеш прогодувати свою родину, нічого не буде. Ми пропонували зробити кредитні програми, тоді ми отримували кредити під пільгові умови. Все що ми отримуємо як допомогу, а вона дуже для нас важлива, але це кредити – їх треба буде повертати. Грантових програм приблизно 0,3 відсотка якщо є, то добре. Можливо, буде більше, але я не настільки оптимістична людина. Чим далі триває війна, тим більше буде кредитів і тим менше буде грантів. Я не критикую кредити, вони вкрай нам потрібні для того, щоб підтримувати економіку, малозахищені верстви, переселенців тощо. Тому ми пропонували створити пільгові кредитні програми для бізнесу, який повертався б на ті території, відновлювати свої підприємства і дати гарантію держави, якщо не дай Боже з підприємством щось нове трапиться, то цей кредит на ньому не буде висіти, – все ж таки візьме на себе зобов’язання держава. Це не популізм, держава пообіцяла, що все всім компенсує. Повертаючись до цих програм і до повернення людей. Сьогодні провели дослідження, де говорять про те, що 37 відсотків українців, які проживають сьогодні в Польщі, не готові повертатися, пів року тому їх було 17 відсотків, чим далі буде тривати такий процес, чим далі вони будуть знаходитись там, тим важче їх буде повернути. Це проактивна молодь, яка знайшла собі там роботу, вони створять свій побут, вони, можливо, створять собі нові родини і будуть жити там, а нам треба зробити так, щоб вони поверталися.
Про шефство європейських країн над зруйнованими регіонами
Нам треба зараз на рівні документів – меморандумів, контрактів – прописати, в чому буде це шефство заключатись? Чим конкретно буде забезпечена допомога, наприклад, відновлення десяти шкіл, двох лікарень, стільки-то кілометрів доріг, ще будуємо два підприємства, на якому будуть працювати містяни. Це конкретика. Коли є конкретний папірець, на якому написано, що ви взяли на себе як зобов’язання допомогти, то вже важко відходити від своєї обіцянки, просто взяти шефство – це добре, але хотілося б, щоб ми бачили, на чому це шефство буде конкретно базуватися. За великим рахунком, якщо ми говоримо про відновлення, воно повинно відбуватися за ланками: державна, міждержавна, міжурядова ланка, друга – на сьогодні він найбільш ефективний механізм – це регіон.
Окрім того, що держави дають гроші, вони повинні контролювати. Відновлення – це добре, але в мене запитання: "Хто буде відновлювати, це будуть працювати українці чи привезуть представників цієї держави, яка буде допомагати, чи є робочі місця?" Все це треба прописати, домовитись, хто, що і за яких умов буде робити, скільки буде коштувати, тому що вони ж також повинні закласти ці кошти в своїх бюджетах.
Дуже важливо, щоб відбудовували українці, тому що це робочі місця, створення економіки внутрішньої. Дуже важливо, щоб велику частину цієї відбудови було покладено на український бізнес, українські будівельні матеріали, наскільки це можливо. Ми не все зможемо зробити, але максимальна локалізація цих процесів для того, щоб перезапустити економіку, важлива.
