Днями народному депутату Олександру Пономарьову повідомили про підозру за статтею "державна зрада". Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну – наприкінці лютого 2022 року Пономарьов поїхав назустріч російській армії та пів року прожив в окупованому Бердянську. Після чого зміг виїхати з окупації, повернутися в Київ і навіть продовжити роботу у парламенті, нічого не пояснюючи. "Схеми" провели власне розслідування і дізналися, що саме нардеп пів року робив в окупації, чи справді його брали в полон, про що домовлявся із загарбниками та як бізнес парламентаря тепер працює і на РФ, і на Україну, заробляючи і на російських заводах, і на українській державі.
Пономарьов-бізнесмен
Головний актив політика – виробництво моторних олив під брендами "Азмол" та "Агрінол".
Бізнес-імперія нардепа переважно зосереджена у нині тимчасово окупованому Бердянську, звідки Пономарьов родом, де через вплив депутата мешканці називають його "тіньовим господарем", а саме місто "Пономарьовськ".
"Коли у 2017 році два десятки танків української армії вийшли з ладу, а експертиза виявила причину у неякісному мастилі "Азмол", придбаному ЗСУ, Пономарьов відкрито виступав від імені компанії на її захист. Дані перетину кордону з Росією, які вдалось отримати "Схемам", свідчать про те, що після першого вторгнення РФ в Україну у 2014 році народний депутат Пономарьов декілька разів літав у Москву у "комерційних" цілях", – повідомляють розслідувачі.
За два місяці до повномасштабного вторгнення російської армії журналісти з’ясували, що депутат Олександр Пономарьов окрім українського має громадянство Росії. Документи на його отримання були подані у 2003 році, та у 2007-му виданий новий паспорт на досягнення 45-річчя, який і досі є дійсним.
Пономарьов-депутат
З початком повномасштабного вторгнення РФ подальша доля депутата Пономарьова, в якого знайшли російське громадянство, залишалась невідомою – він перестав з’являтися у Верховній Раді. Лише в кінці березня 2022-го його колеги по фракції забили на сполох: заявили, що депутат Пономарьов – в тимчасово окупованому Бердянську, де його затримали російські солдати.
"Схеми" розпитали політика про всі обставини його перебування в Бердянську – та зіставили з іншими свідченнями та документами, які вдалось отримати в ході цього розслідування: серед них дані про пересування, білінги його телефона та навіть листування його соратників, перехоплені телефонні розмови російських окупантів й місцевих колаборантів. А ще – документи про те, як і на кого працював його бізнес в Бердянську та Росії.
Розмова
– Чому ви захотіли повернутися в Бердянськ? Бо, наскільки я розумію, ви повернулися 25-го (лютого 2022 року, – ред.), і вже була інформація, що його почнуть окуповувати, що війська вже зовсім поруч, – запитала журналістка "Схем" в Олександра Пономарьова.
– Я хотів родичів вивезти, – відповів нардеп.
– Так, але окупували Бердянськ через два дні. За цей час ви не могли їх вивезти та виїхати?
– Я приїхав з великою затримкою, у мене по дорозі були накладки. Я розраховував, що я швидко – туди-назад, – але вийшло, що я застряг на два дні і потім вже технічно…
– А коли ви приїхали в Бердянськ?
– Знову ви мене починаєте потроху розкручувати.
– Це ж загальне питання. Ви не пам’ятаєте?
– Я зараз в принципі не налаштований на цей діалог. Повторюю: для мене це достатньо боляче було, тому що я піддавався катуванням, арештам, тиску.
Як було насправді?
Пономарьов виїхав з Києва у Бердянськ у ніч на 25 лютого, подолавши Черкаську, Кіровоградську та Дніпропетровську області. Вже пообіді народний депутат заїхав у рідне місто. У цей час було відомо, що військова колона РФ рухається у бік Бердянська. Але до старту окупації залишалось ще дві доби.
По приїзду Пономарьов одразу вирушив на своє агропідприємство "Бердянські жниварки", де пробув до дев’ятої вечора. Звідси телефонував у приймальню депутата "ОПЗЖ" Юрія Бойка. Ночувати поїхав на колись державну базу відпочинку "Лебеді", приватизовану його родиною, база записана на сестру депутата.
Російська техніка заїхала у Бердянськ ввечері 27 лютого. Наступного дня місто вже було повністю окуповане. Судячи з локації телефона депутата, Пономарьов у ці два дні нікуди з бази відпочинку на косі не виїжджав. Але вже з наступного дня у нардепа сформувався звичний маршрут.
Протягом наступних трьох тижнів він активно пересувався окупованим містом: майже щодня відвідував власні підприємства – "Бердянські жниварки", "Азмол" та "НВП Агрінол" – та ввечері повертався на базу відпочинку "Лебеді". Часом його телефон потрапляв у зону дії веж поблизу міської ради, де окупанти розмістили свій штаб.
Наприклад, 1 березня, коли у місто зайшли сили Росгвардії та захопили будівлю міськради, телефон депутата перебував тут протягом двох годин – з сьомої до дев’ятої вечора. Про викрадення депутата його соратники заявили 21 березня.
Більше світла на ці події "Схемам" вдалося пролити, діставши перехоплення розмов представників окупаційної влади та оточення Пономарьова, які робили українські спецслужби, поки в окупованому Бердянську ще працювали українські мобільні оператори.
Судячи з цих балачок, свобода пересування Пономарьова справді була обмежена після 20 березня 2022 року і протягом наступних 10 днів, його зв’язок із зовнішнім світом забезпечували окупанти. Але їхнє ставлення до депутата та умови його утримання відрізнялись від звичної поведінки росіян щодо українських бранців. Про це свідчить, наприклад, ця розповідь Михайла Грицая – колишнього головного спеціаліста "Азмолу", який почав співпрацювати з окупантами та отримав від них посаду заступника мера Бердянська, нині його офіційно підозрюють у колабораціонізмі.
Перереєстрація бізнесу за російськими законами
На кінець вересня Кремль запланував проведення так званих референдумів щодо "приєднання" захоплених українських територій до складу РФ. А до цього активно тривав переділ майна та активів: підприємства, які працювали, мали стати на облік окупантів, а щось вони просто відбирали.
Родичі та менеджери народного депутата намагались зберегти контроль над бізнесом – про що домовлялись з окупаційною владою. "Шеф" – так вони називали Пономарьова – погоджував ці кроки.
Серед власників – частково ті ж менеджери, що і раніше, в тому числі родичі, наприклад, племінник депутата Ігор Добича, а також Сергій Абрамов, який підтвердив, що "власники підприємства призначили його директором" (йдеться про одну з оформлених за російськими законами компаній – "Бердянські жниварки", – ред.).
Але в частину бізнесу Пономарьова зайшли росіяни, які раніше у структурі власності не фігурували.
Пономарьов виїхав з окупації
Торік у вересні з’явилось відео, на якому народний депутат України гуляє в окупованому Криму – разом з помічницею Софією їх зафіксували у торговельному центрі у Сімферополі без супроводу військових або охорони.
"Схеми" запитали у командування Сил спеціальних операцій Збройних сил України: чи дійсно підрозділи ССО допомагали народному депутату Олександру Пономарьову виїхати з окупації?
"Командування ССО ЗСУ спростовує причетність підрозділів до вивезення пана Олександра Пономарьова з окупованих Росією територій", – повідомили в пресслужбі ССО.
Щобільше, після Криму депутат не одразу вирушив чимдуж на підконтрольну Україні територію. А заїхавши в Росію, попрямував у Грузію. Судячи з усього, їхав на власному авто на українських номерах. У Грузії у депутата теж облаштоване виробництво моторних олив – у Кутаїсі.
За даними джерел журналістів із доступом до даних про перетин кордону, Пономарьов заїхав в Україну потягом через пункт пропуску "Мостиська" 17 січня 2023 року. І вже через два дні, 19 січня, з'явився на засіданні Верховної Ради – жодного разу публічно не пояснивши, що він робив пів року в окупації та як звідти виїхав.
То хто ж все-таки Пономарьов?
Олександр Пономарьов – не тільки депутат Верховної Ради, який наразі ухвалює закони та як член парламенту у воєнний час має доступ до чутливої інформації державної ваги. Він ще й бізнесмен, який продовжує вигравати тендери та постачати мастила стратегічним державним підприємствам. Наприклад, "Укрзалізниці". Мастила тут потрібні у великій кількості – для технічного обслуговування рухомого складу.
За півтора року великої війни фірми Пономарьова продали на залізницю свою продукцію на 120 мільйонів гривень. Також збували її державному "Енергоатому", на Харківський та Миколаївський бронетанкові заводи, а ще військовій частині на Сумщині.
Утім, джерела "Схем" у правоохоронних органах повідомляють, що Служба безпеки України підтвердила факт наявності у Пономарьова російського громадянства та передала цю інформацію в Державну міграційну службу. Позбавити мандата депутата-власника російського паспорта можна через вирок або припинення громадянства України, а таке рішення може винести лише президент своїм указом.
