Військовий "заколот" ватажка ПВК "Вагнера" Євгена Пригожина є чітко спланованою операцією російських спецслужб. Аналітичний відділ "Права Справа" уважно стежив за подіями у РФ і вони викликали чимало питань.
Здоровий скепсис
Варто зазначити, що Пригожин є особою, афілійованою з ближнім колом Путіна, а саме з родинами Ковальчуків і Сергієм Кірієнком. Тому повідомлення про так званий заколот одразу ж викликали здоровий скепсис.
Крім того, фактично за декілька тижнів до "заколоту" першим своїм заступником замість Дмитра Уткіна Пригожин призначає генерала Мізинцева. Примітно, що призначення Мізінцева свідчить про процеси, які відбуваються всередині самого ПВК. А саме – конфлікт Пригожина зі старою елітою компанії. Адже саме Уткін стояв біля витоків створення ПВК і саме з його легкої руки організація отримала назву "Вагнер".
Показово, що генерал-полковник Мізінцев вважається "улюбленцем Путіна". Нагадаю, з 2014 року Мізінцев займав крісло директора Національного центру управління обороною РФ. У 2017-му він отримав посаду генерал-полковника. У вересні 2022-го його призначили на посаду заступника міністра оборони Росії, який відповідає за матеріально-технічне забезпечення Збройних сил РФ.
"Вагнер" втрачає самостійність
Йдеться про те, що напередодні "заколоту" Пригожин переводить ПВК "Вагнера" під повний контроль російського Міноборони, зробивши один із найбоєздатніших підрозділів окупаційних військ частиною регулярної армії. Тобто "Вагнер" втрачає самостійність у прийнятті рішень в моменті планування і проведення операцій.
Крім того, завдяки ПВК створювалася так звана система противаг. Російському суспільству демонстрували боєздатні частини ПВК "Вагнера", створювався навколо угруповання "ореол героїзму", і це було особливо помітно на тлі поразок регулярної російської армії. Таким чином формувалося питання не провалу військово-політичного планування так званої "спеціальної військової операції" та особистої відповідальності Путіна, а "косяків" керівництва ЗС РФ. З цим і була пов’язана гра зі збільшенням авторитету та впливу Пригожина.
Штучно зрежисовані події
На те, що події були штучно зрежисовані, вказує й фактична відсутність протидії просуванню вагнерівців територією РФ. Ні про яку "неспроможність російської влади" нейтралізувати так званий заколот не йдеться. Сукупність фактів свідчить про певні політичні сценарії всередині самої Російської Федерації.
Вагнерівцям дали можливість без бою захопити мільйонне місто Ростов-на-Дону. Жодної протидії з боку російської армії вони не зустріли. Не беру до уваги поліцію, бо це найбільш корумпована, як і в Україні, здатна до тотальної зради структура. Те саме стосується і ФСБ, яка так само є осередком корупції.
Викликає також запитання вільне пересування вагнерівців по федеральних трасах. Ніхто з російських даішників навіть не виставив такої елементарної речі, як їжаки, щоб перешкодити руху "заколотників". Такий безпроблемний рух в умовах справжнього військового заколоту неможливий.
Я не став би пояснювати все це розгубленістю центральної влади Росії.
Викликають запитання і дії самої ПВК "Вагнера". Спочатку вони на добу залишаються у Ростові, фактично даючи змогу центральній владі зібратися із силами і відпрацювати алгоритм протидії. Якщо це заколот, тим більше військовий, то основна його ціль – заскочити противника зненацька, захопити ключові об'єкти. А відбувається зовсім інше. Пригожин дискутує з представниками Генштабу Збройних сил Російської Федерації, на добу залишається у Ростові, начебто захоплює аеродроми, але при цьому російська авіація виконує бойові завдання, завдаючи бомбових ударів по позиціях ЗСУ.
Деякі корисні ідіоти розганяють тезу, що "військовий заколот" міг вплинути на ситуацію безпосередньо на лінії фронту. Хотілося б нагадати їм події тієї ночі: по території України було випущено безпрецедентну за останній місяць кількість крилатих ракет – 55. А на самій лінії бойового зіткнення відбувався наступ росіян на чотирьох напрямках.
Пригожин, Путін та безпорадна ФСБ
Більше того, Пригожин заявив про те, що жодним чином не виступає проти Путіна. За його словами, "бояри дурять царя, а цар цього не бачить". Відповідно, виникають цілком слушні запитання, що цей "заколот" спровоковано самою російською владою як привід провести кадрові чистки у декількох силових структурах.
ФСБ показала свою повну безпорадність. Бо якщо цей "заколот" готувався заздалегідь, то ФСБ за рахунок своєї агентурної, технічної та інших розвідок мала отримати відповідну інформацію і перешкодити реалізації "путчу" ще на його початках. Натомість дивним чином ПВК "Вагнера" дають можливість відкрити 50 вербувальних пунктів по всій території Російської Федерації, провести навчання так званих мобілізованих і підготуватися до можливих сценаріїв дестабілізації обстановки у країні.
Крім ФСБ питання будуть і до Росгвардії, яка показала повну неспроможність реагувати на виклики.
Пригожин та Шойгу
Пригожин чітко заявив, що його основною ціллю є зміна військового керівництва країни. Мовляв, видайте мені Шойгу і питань не буде, ми воюємо не проти своєї країни, а проти персоналій і їхніх корупційних схем. Невипадково в останні два місяці, які дали Пригожину на підготовку "заколоту", відбувається шалена інформаційна кампанія проти Шойгу – розвінчують корупційні схеми його, родини і найближчого оточення. Іншими словами, готується громадська думка про необхідність ухвалення кадрових рішень у керівництві Міноборони Росії, підігрівається градус у суспільстві. Причому Пригожина фактично виводять на політичну арену як гравця вищого легіону. Йому дають можливість їздити з турами по країні.
Повторюю, не варто забувати, що за Пригожиним стоять досить серйозні фігури – такі, як Кирієнко і сім'я Ковальчуків. Тобто найближче оточення Путіна. Відтак, говорити про конфлікт Пригожина із Путіним і наростання внутрішньополітичних конфронтаційних процесів у Росії – відверта маячня.
Невже Путін не міг інакше?
Виникає питання, невже Путін з його абсолютною владою не міг простіше вирішити кадрові питання, не вдаючись до таких комедій, фейкових, показушних військових переворотів?
Відповідаю: не міг. Шойгу перебуває при владі з 1991 року, за цей час пережив не одного Путіна. Це важковаговик у російській політиці. В умовах війни зміщення міністра оборони і керівника Генштабу викликало б великий резонанс у військах.
Я не виключаю, що таким чином диктатор Путін грає в особливу гру, нейтралізуючи можливість реального військового перевороту, який може статися у Росії. Робить це він імітацією заколоту.
Реальний військовий заколот
Стосовно реального військового заколоту, то, на моє переконання, він може статися через незадоволення діями власного президента, який самоусунувся від обов’язків верховного головнокомандувача.
Такі настрої панують власне у російській армії. Там розуміють, що Збройні сили стали цапом відбувайлом за помилки політичного керівництва країни. І всі претензії, відповідно, першою чергою будуть до вищого військового керівництва. Тому Путін вирішив не створювати своїми руками чергових Рохліних, Лебедів. Путін врахував досвід Єльцина і вирішив не ризикувати. Тобто не йти шляхом появи публічних медійних осіб, які створювали військову неполітичну опозицію, що має реальний вплив і можливості у військовому керівництві і в армії, відповідно, користується авторитетом.
Нагадаю, 24 червня великі групи найманців з приватної військової компанії "Вагнера" просунулись територією РФ в бік Москви. Вони зупинились за 200 км від столиці Росії. Внаслідок так званого заколоту Пригожина окупанти самі ж знищили сім своїх вертольотів. 13 російських пілотів загинуло.
Редакція може не погоджуватися з думкою автора.
