Підтвердивши понад 25 тисяч поховань загиблих з початку повномасштабного вторгнення в Україну росіян, BBC склала портрет типового окупанта.
Про збір даних
Але аналіз зібраних російськими журналістами даних демонструє, як саме те, що відбувається на фронті, позначається на складі російських сил. Завдяки цьому підрахунку відповіді на їхні запитання отримали й деякі російські сім'ї.
Показово, що іноді родичі окупантів дізнавалися про загибель чи місце поховання своїх близьких лише після того, як із ними зв'язалися журналісти-розслідувачі.
Два образи орків
Сержант Микита Лобурець, командир відділення російського спецназу, загинув на сході України 20 травня 2022 року. Йому був 21 рік.
Майже через рік повідомлення про смерть прийшло і родичам 34-річного Олександра Зубкова, який загинув під Бахмутом. Він був засуджений на дев'ять років за спробу збуту наркотиків і вступив до ПВК "Вагнера", сподіваючись скоріше вийти на волю.
Це лише дві з 25 тисяч історій зі списку підтверджених втрат російської сторони. Журналісти спирались на повідомлення російських чиновників, публікації ЗМІ, пости близьких родичів у соціальних мережах, а також дані з пам'ятників та інформацію з деяких цвинтарів.
Зібрані разом ці дані показують, як змінився образ середньостатистичного російського бійця за неповні 16 місяців війни в Україні.
У перші місяці вторгнення типовому російському військовому, чию смерть вдалося підтвердити BBC, було близько 21 року і він був солдатом-контрактником – таким, як сержант Микита Лобурець.
Зараз Лобурець похований на "Алеї героїв" цвинтаря у Брянську та посмертно нагороджений орденом Мужності.
Втрати елітних підрозділів російської армії у перші місяці вторгнення обчислювалися тисячами.
Останніми місяцями типовий російський боєць, убитий в Україні, – це 34-річний ув'язнений, який вирушив на фронт прямо з колонії, як й Олександр Зубков.
Згідно з судовими документами, у 2014 році Зубков був безробітним батьком неповнолітньої дитини. Тоді ж його засудили за вбивство до восьми років та шести місяців позбавлення волі.
У 2020 році Зубков звільнився за УДВ, а в наступному знову став перед судом – цього разу за звинуваченням у спробі збуту наркотиків в особливо великому розмірі. Суд засудив Зубкова до нового строку – дев'яти років позбавлення волі, врахувавши, що він один виховував дитину, а також допомагав сестрі з інвалідністю.
Коли ПВК "Вагнера" почала вербувати ув'язнених у російських в'язницях, Зубков підписав контракт та поїхав в Україну у листопаді минулого року. Йому запропонували зарплату у 100 тисяч рублів на місяць, а також пообіцяли помилування та повне зняття судимості після пів року на фронті.
Але він загинув через п'ять місяців під час боїв за Бахмут. Зубкова поховали у Сєвєродвінську 28 квітня цього року.
"Смертники"
Зубков й товариші по службі використовуються на фронті "практично як смертники", вважає експерт Королівського інституту об'єднаних оборонних досліджень (RUSI) Джек Уотлінг.
Серед ув'язнених, чию загибель журналістам удалося підтвердити, є і люди, засуджені за дрібні крадіжки, і ватажки злочинних банд. Серед них також є щонайменше троє людей, які вбили ветеранів Другої світової війни, щоб забрати у них гроші та ордени.
Як вважає експерт, загони з ув'язнених та підрозділи мобілізованих зараз постійно використовують для проведення невеликих атак з метою виснаження українських військових, а також встановлення координат цілей для російської артилерії.
"Їх посилають уперед, по суті, з розрахунку на те, що їх уб'ють. І російські військові витрачають ці підрозділи зі значною швидкістю", – вважає Уотлінг.
Зміни російської тактики впливають і на те, хто саме гине на фронті.
В останні три місяці серед окупантів гинуть дедалі більше непрофесійних бійців.
Уотлінг каже, що Росія навмисно береже професійних військових, що залишилися, використовуючи їх для утримання позицій і снайперських операцій, а в наступі вони беруть участь тільки за наявності сприятливих умов.
