Вони шукають злочинців, безвісти зниклих та вибухівку, але найголовніше – вони рятують життя. Службові собаки Ванда (Вайда), Бентлі та Поля окрім своїх прямих обов’язків активно залучаються до емоційної підтримки та реабілітації військовослужбовців, дітей та жінок, які зазнали насильства під час війни. Завдяки чотирилапим психологам вдалося запобігти шести самогубствам. Кінолог Катерина Бєляєва, лейтенант поліції Київщини, розповіла UWN про своїх вихованців.
Від журналістики до роботи з трьома собаками
До служби в поліції Катерина працювала журналістом. А після того, як взяла з притулку собачку Кліпсу, зіштовхнулася з купою проблем з нею, почала звертатися до кінологів та зрештою сама стала займатися вихованням собаки і зробила кінологію своєю професією.
"Потім мені запропонували прийти в поліцію на посаду кінолога і я погодилась. Коли я прийшла в поліцію, мені було важко прийняти певні обмеження. Але мені показали мою собаку, мою Ванду, я в неї закохалася з першого погляду і залишилась в поліції заради неї", – розповідає Катерина.
Зараз з Катериною Бєляєвою працюють три дорослі собаки.
Ванда – службово-розшукова собака, вона шукає людей по зразку запаху. В основному це йдеться про пошук людей за слідом, це або злочинці, або люди, які зникли безвісти. З перших днів війни вона залучається до пошуку правопорушників, диверсантів, ДРГ.
Бентлі займається пошуком вибухівки та зброї. Також з перших тижнів війни він залучався і до пошуку вибухонебезпечних предметів, і чергував на блокпостах, де залучався до обшуків.
Поля – перша в Україні поліцейська собака емоційної підтримки. Це вперше, коли поліція офіційно включила в штат поліцейських собак безпородну.
Історія Полі
"Полю ми підібрали за місяць до повномасштабного вторгнення. Наші хлопці поїхали на крадіжку в одне із сіл Київської області. Там була ця собачка, вона не могла спиратися на задні лапки, її збила автівка. Місцеві мешканці дуже просили нас як кінологічну службу забрати цю собаку. Поліція не може забирати безхатніх собак, у нас немає можливостей надавати лікування, допомогу, розміщати цих собак. Але ж люди у нас унікальні – поліцейську собаку виймають з машини, Поліньку грузять. Хлопці кажуть: не могли нічого зробити, привезли її на кінологічний центр", – згадує Катерина.
Кінолог сподівалася, що у собаки просто дуже сильний забій і через якійсь час вона піде сама. Проте після рентгену виявилось, що у Полі спина зламна навпіл і вона потребує дорогої операції. Поліцейським допомогли волонтери, і собака потроху пішла. Але виникла інша проблема, Поля не могла лишатися одна і Катерина почала її брати з собою на роботу.
"Спочатку на цей кінологічний центр, потім ми почали з нею разом їздити на виїзди в Ірпінь, в Бучу – Поля скрізь була зі мною. Вона заступала зі мною на блокпости разом з Бентлі. Її дуже полюбили і колеги-поліцейські, і бійці ТрО і ЗСУ, з якими ми були на блокпостах. І ми побачили, що коли Поля є, вона дозволяє себе гладити та обіймати, це знімає напругу, допомагає розслабитися, досягти емоційної рівноваги. Ми почали залучати Полю також до роботи з бійцями, з нашими пораненими, до роботи з дітками, які пережили жахи війни. І зараз ми з Вандою, з Полею, приєднується також Бентлі, були в кількох шпиталях по Україні".
Робота зараз
Катерина зі своїми вихованцями на постійній основі відвідує один із реабілітаційних центрів в Київській області – шпиталь для ветеранів, працює з ліцеєм, в якому навчаються дітки, що пережили окупацію Ірпеня, а також співпрацює з організацією, яка об’єднує жінок, які зазнали ґвалтування або іншого насилля.
А почалося все з того, що Катерину з Полею запросили до школи провести урок доброти.
"Вперше я дуже переживала, аби все пройшло чудово, діти попрацювали з собаками. Далі включилося "сарафанне радіо" і нас почали запрошувати в інші школи. В школах вчилися діти, батьки яких були психологами і працювали з ветеранами АТО, і потрошку нас почали залучати до роботи з військовими. Ми працювали в психотерапевтичних групах, Ванда показала себе як собака, яка пропонує поведінку. Наприклад, ми працювали з хлопцем, який опинився в інвалідному візку, і він дуже агресивно сприймав будь-яку допомогу. Він був красень, спортсмен і кожну допомогу сприймав в штики. І от ми сидимо працюємо в групі, з хлопцями, які теж отримали інвалідність, і у цього парубка падає пляшка з водою. Ми сидимо, не знаємо, що робити, думаємо, що якщо подамо пляшку, то буде вибух емоцій, і тут пляшку подає Ванда. Без жодної команди, без жодного мого поштовху, я навіть сама цього не очікувала. Хлопець почав посміхатися, йому сподобалось, і я бачу, він ще раз роняє пляшку, Ванда ще раз йому подає. І так протягом усього заняття. А потім психолог мені дзвонить і каже "дякую! Він став м’якше ставитися до допомоги". За цю зустріч він трошки змінив ставлення до свого стану", – розказує Катерина.
"Інший приклад, вже після повномасштабного вторгнення ми спілкуємося з хлопцем, який є контуженим і через свою контузію не може ходити прямо з точки А в точку Б. Щоб він ходив прямо, його треба вести за руку. Але це теж його напрягає дуже, він каже, що не маленький, нащо водити за руку. А Ванда бере його за рукав куртки і веде. І коли це робить собака, йому нормально, прикольно. Коли собака пропонує поведінку – це рідкість", – наголошує кінолог.
Бентлі, за словами хазяйки, випадково потрапив в каністерапію, він є 100% робочою собакою.
"Але ми поїхали в один зі шпиталів і бійці дізналися, що він шукає вибухівку та зброю, і їм стало цікаво, як це відбувається. Вони попросили його вивести, потренувати при них, потім вони попросили дати його їм, щоб вони могли його потренувати і так він втягнувся і йому нормально з хлопцями. Для тих, хто прийшов з "нуля", хто пережив ці жахи, хто розбирається у цих військових механізмах, він є своїм. Вони знаходять спільну мову, вони з ним спілкуються, я взагалі на це не впливаю. Він дуже гарно навчений, будь-яка людина може пустити його на пошук і це хлопців підкупає. Поля у нас простіше, вона така, що її можна обіймати, вона ходить від одного бійця до іншого, від однієї дитинки до іншої і каже "обійми мне".
Зараз Катерина Бєляєва паралельно з роботою навчається на психолога, щоб кожне заняття приносило хлопцям ще більшої користі.
"Я вибудовую свої знання так, щоб і хлопцям було цікаво, і щоб кожне заняття приносило їм якийсь крок вперед. Не просто провести час з собаками – це також прикольно, але моя мета, щоб кожну нашу зустріч хлопці були вищі на один щабель, ніж після попередній", – резюмує кінолог.
