Як змінилось ставлення світу до українців після початку повномасштабного вторгнення Росії? Що не так з росіянами? Чому українська мова важлива і як виглядатиме майбутній День перемоги? Про це і, зрештою, не тільки про це музикант та композитор, лідер гурту "ВВ" Олег Скрипка поспілкувався з Аллою Метлашевською у програмі "Зірки розкажуть" на Ukraine World News.
На Україну дивляться інакше
За словами Олега Скрипки, відбулося два-три етапи в зміні "зовнішнього погляду" на нас.
"По-перше, нас ідентифікували. Коли я грав український рок в Європі, – це було ще до розпаду СРСР, потім незалежність України... Україна для європейців – це було більш екзотичніше слово, ніж Буркіна-Фасо, це була екзотика нереальна, ніяких асоціацій. Просто ти кажеш "Україна" і у людей такий туман в голові.
Тепер Україна зараз у людей асоціювалася. Я по французах знаю. Тепер кожен пересічний француз знає, де знаходиться Бахмут, знає, де знаходиться Авдіївка і Луганськ, Сєвєродонецьк. Це називається у військовій справі "рекогностування".
По-друге, вони нам повірили. Тому що в 14-му році, коли почалася війна, вони там – "Україна... якісь свої внутрішні розбірки". Коли ми приїжджали в Європу і розказували, що нас вбивають, на нас напали і нас бомбардують, вони на нас дивились, як на дитину, яка щось там кричить, але "ти заспокойся, заспокойся, не треба галас розводити". А зараз нам повірили.
По-третє, нас почали поважати, в нас побачили особистість, яку варто поважати. Європейці готові прийняти в родину європейських народів.
Якщо рослина не відчуває коріння – вона не може дати нормальні плоди. Ця рослина – Російська Федерація
Якщо скористатися метафорою і, наприклад, сказати, що людина – це дерево... Глибоко має коріння, серйозний стовбур, гілки, листя, плоди... Людина мусить знати свою історію, звідки вона походить, якісь змістовні речі і потім давати плоди своєї праці, свого життя, і тоді ця людина повноцінна.
Якщо ми ріжемо коріння, чи рослина не знає, не відчуває свого коріння – то вона не може дати нормальні порядні плоди. Такою "рослиною" є Російська Федерація. Тому що вони не знають свого коріння, живуть в паралельному світі, світі ілюзій... Людина так влаштована, що вона не звинувачує саму себе, тому що вона не хоче копатися в собі. Вона звинувачує всіх підряд, і ця злість іде на самознищення.
Здорова людина з гарним корінням – ми маємо гарні соки землі і у нас переважає інстинкт самозбереження. В них ті соки не йдуть, і в них переважає інстинкт самознищення. І через нібито знищення інших вони самі себе знищують.
"Я усвідомив, наскільки мова важлива, коли був у Франції"
Українську мову я вивчив в Україні, але усвідомив, наскільки мова важлива, і зрозумів, що мені треба її ввести у мій побут у Франції.
У Франції також живуть у мовно-агресивному світі, англомовний світ на них серйозно давить, і вони знаходяться в супротиві свого мовного середовища і роблять це досить ефективно. Вони тебе дуже поважають, навіть якщо десь з помилками, з акцентом користуєшся французькою мовою... все, двері відкрилися, ти повноцінний член цього суспільства.
Потім я приїжджаю в Україну. І я розумію, якщо я хочу жити в нормальному здоровому суспільстві, мені треба збудувати моє мовне середовище. Чим я займався протягом 25 років.
"Війна забрала в мені радикальність"
Тобто я раніше розставляв ярлики на людей, на події... і настільки серйозні процеси відбуваються у нас в суспільстві, і наскільки я потім відслідкував реакцію моїх людей знайомих на війну... І ці були очевидні ярлики, які я повісив на тих людей... і наскільки вони по-іншому діяли, я просто був шоці.
З іншого боку, були дуже очевидні речі, вони так і відбулися, як я собі прогнозував, так воно сталося.
Українське ідолопоклонництво з "Євробаченням" нагадує поведінку туземців і тубільців, яких європейці купляли за скляні буси
"Євробачення" – це придуманий проєкт для країн третього світу з комплексом самоневпевненості. І українці собі думають, якщо ми виграємо на "Євробаченні", буде нам щастя.
Це смішно. Як дурень з писаною торбою ми носимось, тому що це питання реальних цінностей, тому що культура – це не "Євробачення" і культура – це не лайки в YouTube, Instagram і в Фейсбуці. Це питання змісту: про що воно співається, як воно співається і чи завтра буде ця пісня популярна...
Треба, по-перше, популяризувати українську пісню в Україні. І нібито зараз ми почистили від московитського шлаку наші ефіри... і велику частину ефірів зайняв україномовний шлак.
Чи вирішили ми питання культури? Не вирішили. Мусить бути якийсь механізм, щоб ми заповнили наш ефір і заповнили наші серця якісно, нам потрібна якісна українська музика. Якщо ми якісну українську музику дійсно зробимо, тоді ми з цією культурою можемо йти в світ. Поки що, друзі, соромно, нам нема що показати.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми вирішили бути в Києві
Сталася війна. Тоді, 24 лютого о п’ятій ранку, думаю, що я з країни не їду, але як всі ломанулись на Захід, то треба вивезти родину. Я кажу: "Моя люба родина, я дуже за вас хвилююся, я хочу вас вивезти і я повернуся". Діти кажуть: "Ні, ми нікуди не поїдемо". А дружина каже: "Дай мені Калашникова і я поїду на передок".
Я кажу: "Якщо ти поїдеш на передок, я тут не розберуся з усією родиною". Були дуже довгі перемовини – десь півтори години, і ми вирішили бути в Києві, волонтерити, йти в Тероборону, допомагати, тримати оборону в Києві. Всі вони залишилися і до кінця травня ми були з родиною. Я настільки зблизився з ними, я ніколи стільки не проводив часу в родині. Я не знаю, як зараз це м'яко сказати, але я завдячую цьому часу, що я був так близько з родиною і реально прикипів до родини.
Яким буде День перемоги?
Фантазія відмовляється щось змоделювати. Гімн України буде весь світ співати. Весь світ вже говорить "Слава Україні! – Героям Слава!", і весь світ буде знати слова нашого гімну, весь світ буде співати гімн України.
