Росія зараз намагається проводити широку дезінформаційну кампанію стосовно ходу війни в Україні. Про це в інтерв’ю виданню The New York Times заявив голова ГРУ Кирило Буданов.
В якості одного з прикладів він навів постійні інформаційні "вкиди" щодо наступу з Білорусі.
"Все це елементи дезінформаційних кампаній", – сказав він.
Щодо наступу з Білорусі і "каруселі мобілізованих"
Протягом тижнів Росія зміцнювала свої військові бази в Білорусі призовниками та перекидала війська залізницею туди-сюди, викликаючи занепокоєння, що вона може планувати друге вторгнення в Україну з півночі. Хоча загроза нового російського вторгнення з північного кордону України з Білоруссю не є неминучою, сказав пан Буданов, її все одно не можна виключати.
"Було б неправильно ігнорувати цю можливість, – додав він, – але також неправильно говорити, що у нас є якісь дані, які підтверджують її існування".
Проте довгострокові ризики зберігаються, визнав керівник розвідки, а інші українські посадовці вказали в серії інтерв'ю на початку цього місяця на ризик ескалації протягом зимових місяців. Але коментарі пана Буданова були найбільш конкретними, оскільки він зазначив, що зараз жодна розвідувальна інформація не вказує на неминучу загрозу з боку Білорусі.
За його словами, російські війська не вишикувані в штурмові порядки. Навчальні табори для російських солдатів наповнюються новомобілізованими цивільними особами, які після завершення підготовки відправляються воювати на Донбасі на сході України. А на тренувальних майданчиках не вистачає бронетехніки в механічному стані, щоб влаштувати атаку.
Російські військові намагалися підняти тривогу в українській армії, завантажуючи солдатів у потяги, які прямують до кордону Білорусі з Україною. Радянський Союз застосовував подібну тактику під час Другої світової війни, відправляючи солдатів у марні поїздки потягами, щоб імітувати атаки чи відступи. У Білорусі один потяг, навантажений російськими солдатами, нещодавно зупинився на пів дня біля кордону з Україною, а потім повернувся з усіма солдатами на борту, заявив голова ГУР, назвавши це "каруселлю".
Так само, додав він, артилерійський обстріл Росії через кордон Сумської та Харківської областей на північному сході України, в результаті якого загинули та були поранені десятки людей, не є передвісником безпосередньої загрози повторного вторгнення. Російські військові підрозділи не збираються для нападу і "не можуть бути сформовані за один день".
"Хрестовий похід" ПВК "Вагнера"
За словами Буданова, на південному сході Донбасу політичні амбіції лідера російської найманської армії під назвою "Група Вагнера" частково продиктували стратегію російської сторони. Засновник угруповання Євген Пригожин, інсайдер Кремля, здійснив "хрестовий похід", захопивши місто Бахмут, щоб потіснити ворогуючих командирів регулярної російської армії, наголосив керівник розвідки.
"Вагнер" координується з армією, але є основною силою на Бахмутському фронті. Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, приєднався до пана Пригожина в суперництві з російським міністром оборони Сергієм Шойгу, зазначив Буданов.
"Тут лише ідеологічне та медійне питання", – сказав він про шалений штурм Бахмута. "Це причина, по якій підрозділи "Вагнера" так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо".
Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, це покращило б позицію Росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще знаходяться під контролем України, уточнив він.
"Вагнер" керує підрозділами ув’язнених, яким обіцяють амністію в обмін на службу на передовій, свідчать відео вербування у в’язницях. Пан Буданов заявив, що ці піхотні підрозділи були спрямовані вперед у дорогоцінних атаках на українські лінії. Альянс пана Пригожина та генерала Суровікіна призвів до передачі важкого озброєння з армії підрозділам "Вагнера", розширивши роль організації у війні, додав Буданов. Раніше найманці "Вагнера" воювали в Сирії та Африці. Група називає себе приватною військовою компанією.
Ноу-хау для Ірана
Війна Росії в Україні зараз ведеться на двох значною мірою різних аренах: наземні битви на півдні та сході та змагання між українськими системами протиповітряної оборони та російськими крилатими ракетами та безпілотниками, націленими на електричну інфраструктуру.
За словами Буданова, з жовтня Росія обстрілювала енергетичну інфраструктуру України ракетами та безпілотниками з інтервалом приблизно від тижня до 10 днів, із середнім масштабом близько 75 ракет у кожному залпі.
Безпілотники були поставлені переважно Іраном, і Буданов сказав, що Росія також розраховує на те, що Тегеран поповнить свій ракетний арсенал.
Щоб переконати Іран підтримати ці зусилля, Москва запропонувала наукові ноу-хау іранській військовій промисловості, наголосив Буданов, описуючи геополітичний зв’язок між Росією та Іраном, який виник під час війни в Україні. Але це заходить лише так далеко, сказав він.
Тегеран поки що відмовляється підтримати Росію у передачах балістичних ракет через ризик, про який українські офіційні особи висловлювали тривогу раніше.
"Іран не поспішає це робити зі зрозумілих причин, тому що як тільки Росія випустить перші ракети, санкційний тиск на Іран посилиться", – уточнив голова розвідки.
Відповідно до контракту, укладеного влітку, Росія придбала в Ірану 1700 так званих вибухових безпілотників Shahed, сказав Буданов. Вони постачаються траншами.
За його словами, наразі Росія випустила близько 540 безпілотників у тактичних ударах уздовж лінії фронту та в загородженнях, націлених на електростанції, опори ліній електропередачі та електропідстанції. Більшість невеликих літаючих бомб із дельтовидними крилами збиваються не досягаючи цілей. Але вони також недешеві.
В Тегерані, за словами Буданова, собівартість виробництва становить близько 7000 доларів за одиницю, хоча незрозуміло, скільки Іран насправді стягнув з Росії за зброю.
