Президент Росії Володимир Путін за 50 тижнів знищив енергетичний ринок, який РФ будувала в Європі майже 50 років. Про це пише видання Bloomberg.
Журналісти зазначають, що мережа газових родовищ і трубопроводів вартістю в сотні мільярдів доларів "фактично була викинута на смітник".
"Росія знайшла альтернативні ринки для своєї сирої нафти здебільшого в Індії. Однак перехід на продаж продуктів нафтопереробки та, можливо, навіть природного газу займе роки та коштуватиме величезних витрат. Це якщо взагалі можливо створити ринки, коли світ відмовляється від викопного палива", – йдеться у статті.
Що відбувалося на європейському енергоринку після вторгнення Росії в Україну
Європейський ринок, за даними Bloomberg, поглинав майже 2,5 мільйона барелів нафти на день, ще 1 мільйон барелів нафтопродуктів і 155 мільярдів кубічних метрів природного газу на рік. Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року він поступово перестав функціонувати.
До 5 грудня 2022 року, коли набула чинності заборона Європейського Союзу на морський імпорт російської сирої нафти, її поставки в Європу суттєво скоротилися, а Болгарія, яка отримала тимчасовий виняток, була єдиним ринком, що залишився.
Європейський ринок природного газу для Росії також було втрачено. Величезна мережа газових родовищ і трубопроводів, розроблена вартістю сотень мільярдів доларів з моменту, коли перший газ перетнув кордон Австрії в 1968 році, втратила свою актуальність.
У 2017 році було підраховано, що Москва вже інвестувала 100 мільярдів доларів в розробку газових запасів на російському півострові Ямал, більшість з яких були пов’язані з Європою через трубопроводи включно з тими, що пролягають дном Балтійського моря, що з’єднує Росію з Німеччиною. Очікувалося, що до 2025 року ця цифра подвоїться. Значна частина цих інвестицій тепер виглядає зайвою.
"Хоча Росія, можливо, зможе врятувати певні енергетичні відносини з Європою після закінчення війни, малоймовірно, що країни ЄС коли-небудь дозволять собі або потребуватимуть бути настільки залежними від російського газу, якими вони були просто рік тому. Уряди та споживачі в Європі нарешті серйозно ставляться до стримування попиту та енергоефективності, тоді як рекордні ціни на газ та електроенергію стимулюють інвестиції у відновлювані джерела енергії та перші серйозні спроби змінити спосіб формування роздрібних цін на електроенергію, беручи до уваги зменшення частки викопного палива у виробництві електроенергії", – пише видання.
Кроки Росії щодо подолання кризи в поставках енергоресурсів за кордон
Російським нафтовим компаніям вдалося перенаправити поставки сирої нафти, якої уникали традиційні європейські покупці, значною мірою завдяки тому, що індійські нафтопереробники прагнули дешевої сировини. Але це відволікання обійшлося величезною ціною для Росії та її нафтової промисловості.
"Щоб проникнути на індійський ринок, були потрібні великі знижки, які, здається, досягали 35 доларів за барель, що еквівалентно зниженню ціни на 40%. До кінця минулого року російські барелі становили близько чверті імпорту сирої нафти в Індію, витісняючи вантажі від традиційних близькосхідних постачальників субконтиненту – Саудівської Аравії, Іраку, Об’єднаних Арабських Еміратів і Кувейту. Перенаправлення потоків сирої нафти на спраглий ринок із великим нафтопереробним сектором, здатним переробляти сиру нафту з відносно високим вмістом сірки, яку експортує Росія, – це одне; перенаправлення нафтопродуктів на цей ринок – це зовсім інше. Знайдуться країни, які захочуть розкупити дешеве російське дизельне паливо, одночасно експортуючи власне паливо місцевого виробництва назад до Європи, але вони вимагатимуть достатньо великих знижок, щоб зробити торгівлю прибутковою, – ще одна вартість, яку доведеться нести Кремлю та його нафтової компанії", – зазначають журналісти.
В той же час автори публікації наголошують, що нафта – будь то сира чи нафтопродукти – має велику перевагу перед природним газом: її можна легко та дешево транспортувати морем. Більшу частину останніх 55 років Росія шукала своїх покупців газу на Заході. Величезні трубопроводи довжиною в тисячі кілометрів з’єднували газові родовища спочатку в Сибіру, а нещодавно на півострові Ямал із покупцями в Європі. За останнє десятиліття Москва почала шукати нові ринки для свого газу на Сході, і тепер газопровід "Сила Сибіру" транспортує паливо до Китаю. Але цей газ надходить із нових родовищ більш ніж в 1300 милях на схід і в 600 милях на південь від родовищ Ямалу, які раніше постачали газ в Європу, але зараз використовуються недостатньо.
"Російський державний газовий гігант ПАТ "Газпром" оцінив офіційну вартість "Сили Сибіру" та родовищ супутнього газу в 55 мільярдів доларів. Незалежна оцінка показала майже вдвічі більшу цифру – інвестиція, як вона стверджує, ніколи не принесе прибутку. Існуватимуть обмеження щодо того, скільки ще російського газу купуватиме Пекін. Хоча енергетичні потреби Китаю величезні, він буде остерігатися повторення помилок, яких зробили деякі європейські країни, ставши занадто залежними від Москви. Тому Росії доведеться шукати деінде, щоб замінити втрачені європейські ринки", – додає видання.
Журналісти зазначають, що Москва хотіла б забезпечувати Індію – іншу швидко зростаючу націю з величезними та зростаючими потребами в енергії. Але транспортувати природний газ до Індії буде ще складніше, ніж доставити його до Китаю. Маршрут мав би або перетинати деякі з найвищих гір у світі, або проходити через Афганістан і Пакистан. Будь-який маршрут перетинатиме кілька інших країн, що зробить будівництво та експлуатацію дорожчими, ніж сполучення між двома державами зі спільними кордонами.
"Війна Путіна в Україні коштувала Росії європейського енергетичного ринку. Замінити його буде непросто. Якого б зближення Москва та Європа не досягли врешті-решт, росіяни будуть підраховувати ціну війни протягом наступних поколінь", – резюмують автори статті.
Раніше ми писали, що санкції Євросоюзу призвели до втрати економіки Росії здатності до модернізації. Також відомо, що через обмеження поставки нафти РФ впали до мінімуму. А за даними компанії Kpler, у грудні експорт російської нафти морським шляхом знизився на 22% порівняно із середнім показником за 11 місяців 2022 року.
