Дедалі частіше в інформаційному просторі та соцмережах з'являються повідомлення про конфлікти між цивільними військовозобов'язаними та військовослужбовцями ТЦК. Непорозуміння виникають здебільшого на тлі загальної мобілізації та під час уточнення документів чи вручень повісток.
Причиною сварок стає й те, що більшість працівників військкоматів – це хлопці з передової, які мають поранення й контузії. Однак громадськість часто закидає їм звинувачення, мовляв: "чому сам не на війні", каже в розмові з UWN військовослужбовець 4-го відділу Полтавського районного ТЦК та СП, сержант Станіслав Гриневич.
"Підходиш і починають (люди, – ред.). Чоловіки рідко, а жінки починають: "то хапають". Кажу: "Ви мені конкретно скажіть, покажіть, кого тут хапали, хто хапав і коли?". Відповідають: "А було, а десь люди казали". Бувало, доходить до розмов "а за кого я буду воювати? За тих депутатів? Йдіть в міську раду, там у нас депутати сидять, їх забирайте". Або ж є в наших людей така ідея: хлопці повернуться з фронту і вони розберуться. Ні, ви не чекайте, що "хлопці прийдуть і розберуться". Хлопці прийдуть вбиті морально і фізично. Хлопці там розбираються. Армія на першій лінії стоїть. Це тил нас підводить", – каже Гриневич.
Втім, слова не завжди допомагають вгамувати лють громадян. Й досить часто в бік військовослужбовців ТЦК летять закиди, мовляв "а сам чому не на війні? піди спершу ти повоюй". І от саме таке військовослужбовцям чути найболючіше, бо ж більшість з них саме й повернулися з "пекла" – з лінії вогню.
Приміром, у роті Гриневича 99% – це хлопці з передової й так зараз майже по всій Україні. У кожного є своє "я", фізичні та моральні травми, контузії.
Тож у групи оповіщення можуть поставити не всіх. В основному працюють ті, хто вміє емоційно триматися й стримано говорити з людьми, додає співрозмовник.
Й зізнається: хоча в роботі ТЦК немає фізичних навантажень, на кшталт носіння бронежилета, як це було на передовій, тут все ж важче. Морально. Бо ж окрім нерозуміння з боку людей найважчим для них – тих, хто повернувся з війни, – є поховання загиблих воїнів. Тоді нерви здають ще більше, продовжує Гриневич, адже доводиться пропускати все через серце, дивлячись на загиблих побратимів та їхніх рідних.
"Морально більше вбиває, вже думаєш, що краще б фізично щось робив", – додає Гриневич.
Власне, не повірити словам військового не можна, бо за плечима має не один рік служби на передовій. А ще – численні поранення й контузії.
Станіслав Гриневич взяв до рук зброю в далекому 2015-му. Тоді була четверта хвиля мобілізації і військовий потрапив у 55-ту окрему артилерійську бригаду в Запоріжжя, де працював старшим навідником. Після року служби демобілізувався й повернувся у цивільне життя. За цей час вдома на Рівненщині встиг розпочати власний бізнес.
Але згодом зрозумів, що його бойовий досвід потрібен країні. Тож невдовзі свій військовий рюкзак перепакував та зібрав наново – був готовий будь-якої миті повернутися до війська.
Вже у 2017-му Гриневич служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був старшим навідником батареї "Градів". А в травні 2021-го потрапив до 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького на посаду командира відділення.
А ось повномасштабне вторгнення застало захисника під Світлодарською дугою, де селище Луганське, Новолуганське (Донецька область, – ред.). Саме там на той час стояла піхотна частина воїна. Згодом бойовий підрозділ зняли з тих позицій – їх замінили новоприбулі військові. А Гриневич разом з бригадою пішли під Бахмут – місто, про яке тоді говорив весь світ через найзапекліші бої в ньому.
Війна на передовій закінчилася для нашого героя наприкінці 2022-го. Роки на фронті, числені травми відбилися на папері лікаря – "Гриневич обмежено придатний до військової служби".
Однак до цивільного життя наш співрозмовник так і не повернувся, замінивши окопи на роботу в ТЦК.
"Знаєте, є такі хлопці, такі люди, хто хоч раз потрапив на війну, каже: все вже не наше, тільки у військо і все. Оце, мабуть, я з таких", – додав насамкінець він.
Нині через закон про мобілізацію, який набув чинності 18 травня, усі чоловіки віком від 18 до 60 років протягом 60 календарних днів зобов’язані оновити дані стосовно свого місця перебування. А вручення повістки буде вважатися здійсненим тоді, коли Територіальний центр комплектування надішле документ на останню відому адресу, за якою зареєстрована особа.
