Наскільки важко військовій людині перейти до роботи у місцевому самоврядуванні? З чого почалась робота і які проблеми довелося вирішувати? Чим "відзначилась" місцева влада Чернігова під час оборони міста на початку повномасштабного вторгнення Росії? Над чим зараз йде робота у місті, що планується зробити і чи є перепони на цьому шляху?
В рамках проекту "Інтерв'ю без кордонів" на Ukraine World News Настя Рейн поспілкувалася з начальником Чернігівської міської військової адміністрації Дмитром Брижинським.
Наскільки важко військовій людині перейти зі знайомого оточення до оточення політиків, місцевої влади?
Військова людина, будь-який командир завжди "натягує" на себе управління, він приймає рішення і потім несе відповідальність за те рішення, яке прийняв, як воно реалізоване.
Під час співпраці з органами місцевого самоврядування я стикнувся з тим, що тут намагаються свою відповідальність сховати за колективну відповідальність: за рішенням виконавчого комітету, за рішенням міської ради і тим самим приймати рішення, інколи не зовсім доречні в умовах війни, інколи навіть шкідливі.
Але притягнути до відповідальності дуже важко, тому що ті, хто ініціюють рішення, ховаються за колективний орган, за виконавчий комітет, за міську раду – і в цьому головна відмінність і головна проблема.
Я як військовий в минулому і командир завжди вимагав від підлеглих і вимагав від себе, що мої кроки повинні бути поступові, повинні бути системні і повинні бути цілеспрямовані, вони не повинні бути хаотичні. Я побачив тут, що місцеве самоврядування в Чернігові, і я думаю, що в інших містах, звертаючи увагу на новини, – це комерційні структури і головна мета керівників – отримувати грошову вигоду або ще якусь вигоду, а проблеми містян є другорядними.
Вони щось роблять для містян тільки тоді, коли можуть на цьому пропіаритись, і в першу чергу реалізують кошти там, де можна отримати прибуток, – це суто комерційна структура.
Чому бізнес-інтереси на першому місці, на вашу думку?
Ми знаємо, що навіть з початком широкомасштабного вторгнення не всі наші регіони і не всі люди відчули те, що війна, не всі побачили горе війни, дуже багато відверто втекли з регіонів, де йшли бойові дії, а вже повернулися, коли ворог відійшов, і вони зробили як їм зручно, так вони і працюють, ту ж мету перед собою ставлять – особисте збагачення.
Для мене неприємно і незрозуміло, що, спілкуючись з керівництвом місцевого самоврядування, я чую, що вони відокремлюють місцеве самоврядування взагалі від держави. Ми мали такі випадки у 2014 році, коли нам казали про самоврядування і особливу думку в Донецьку, у нас була особлива думка в Луганську і як результат сепаратистські рухи і в подальшому війна.
Не можна, тим паче під час війни відокремлювати якось місцеве самоврядування від держави. Зараз все місцеве самоврядування, всі райони повинні згуртуватися і працювати на державу, на збереження нашої незалежності, на збереження нашої ідентичності і тільки на державу заради перемоги – це головне.
Якими були ваші перші кроки на новій посаді?
Перше – це, звісно, розібратися зі структурою міської ради, з виконавчим комітетом, скільки людей, чим займаються, які перед ними стоять задачі, вивчив програми, які були прийняті. Звісно, міська рада, місцеве самоврядування, керівники не давали можливості, щоб можна було поглибитись в проблеми. Ми вимушені були звернутися до суду, щоб він спонукав місцеве самоврядування йти на поступки і виконувати законодавство.
Що саме вирішували через суд?
Це питання стосувалося звільнення пана Атрошенка, який був мером Чернігова, тому що тут також маніпуляції керівників міської ради, вони взагалі заборонили надавати будь-які документи будь-кому.
Зараз ми вже починаємо вивчати документи, в нас є можливість вивчати і розповідати про те, що тут все-таки відбувається. Пан Атрошенко, відповідно до рішення суду, був відсторонений за корупційні правопорушення, а виконуючий обов’язки міського голови секретар міської ради його не звільнив, як повинен був вчинити відповідно до законодавства. Він його відсторонив і навіть його рішення не співпадали з рішенням суду, тому що воно забороняло обіймати певні посади і поняття відсторонити – такого не було.
Секретар порушив закон?
Так, дійсно порушив закон і це зараз в нас підтвердив суд першої інстанції і апеляційний суд, і там чітко визначено, що це протиправна бездіяльність секретаря міської ради.
Тільки після того, як ми розпочали про це казати, було оформлено відповідне розпорядження, був зроблений запис в трудовій книжці пана Атрошенка і наразі він звільнений.
Але історія на цьому не закінчилася, вони знову будь-якими способами намагалися залишити пана Атрошенка на посаді, залишити при владі. В реєстрі юридичних осіб він зазначався як представник міської ради. Тобто взагалі незрозуміло, немає такої посади. І ми були змушені звертатися до керівника ЦНАПу і питати, що це таке. Він надав документ, де секретар міської ради своєю заявою підтвердив, що треба пана Атрошенка залишити представником.
Тобто постійні маніпуляції, постійно нехтування законом. І вони звикли за всі роки робити так, як їм хочеться. Чому так? Взагалі, на мою думку, реформа децентралізації – це дуже важлива реформа, але нею користуються не завжди люди, які передусім ставлять перед собою мету працювати на державу.
Ви ще займаєтесь тим, що в судовому порядку виборюєте собі свої повноваження?
Фактично так і є. Представники міського самоврядування і сам секретар міської ради каже, що якщо ст. 8 в законі, то вона головніша, ніж ст. 10, так трактується, називається "як можемо, так і викручуємо".
Вони постійно маніпулюють думкою, вони вичитують ті абзаци, які їм доречні з будь-якого закону, трактують так, як їм зручно. ЗМІ, які їм підконтрольні в місті, таким же способом вводять в оману мешканців і формують думку про те, що держава і державні органи хочуть зробити щось погане для жителів і для регіону.
В умовах війни це взагалі недоречно. В умовах війни всі повинні бути об’єднані, всі повинні бути згуртовані.
Щось вам вдалося зробити за той час, поки ви очолюєте військову адміністрацію міста?
Ми зараз досягли того рівня, що разом з органами місцевого самоврядування за нашою пропозицією, при нашій участі були внесені зміни в регламент міської ради, виконавчого комітету.
Вони вже після рішення суду зрозуміли, що порушують закон і що, звісно, буде відповідальність за перевищення повноважень, і вимушені були внести ті зміни, які передбачають, що всі рішення, які приймаються виконавчим комітетом або міською радою і відносяться до повноважень військової адміністрації, я повинен затвердити як начальник військової адміністрації.
Ми розуміємо, що якими б не були органи місцевого самоврядування, все одно це люди, депутати, керівництво міської ради, яких обрала громада. В нас повинен бути контакт з громадою, в нас повинен бути баланс сил, ми повинні чути і громаду, ми повинні чути людей, яких вибрала громада, і в той же час громада повинна чути, що зараз на думці в державних органів влади.
Ми зараз вирівняли ці відносини, і всі рішення, які стосуються наших повноважень затверджую я. Але це відбулось після того, як ми звернулися до суду і попередили, що подальшим кроком буде звернення до правоохоронних органів стосовно перевищення повноважень.
Кошторисів це стосується, бюджету?
Так, це бюджет, це і заходи правового режиму воєнного стану, це управління закладів освіти, культури, це управління об’єктами ЖКГ... це все відноситься до повноважень начальника військової адміністрації і військової адміністрації.
Недавно була ситуація з інспекцією школи. Розкажіть про неї, будь-ласка
Ми вступили в співпрацю з органами місцевого самоврядування і можемо бачити ті документи, які вони готують, і рішення, які вони готують на виконавчі комітети і на засіданні ради. Останні рішення виконавчого комітету щодо внесення в бюджет дуже цікаві, там дуже цікаві пункти.
Буквально вчора його вивчив і зателефонував секретарю міської ради, кажу: "Ні, ми це питання так не будемо вирішувати, тому що незрозуміла ситуація".
Наприклад, по-перше, давайте купимо тролейбус на автономному ходу, він коштує 12 мільйонів, начебто для того, щоб забезпечити транспортом район Подусівка, де зруйнована електрична тролейбусна мережа.
Почекайте, в умовах війни, коли ми всі чекаємо блекаути, який може бути електротранспорт? Якщо автобус, який в подальшому можна використати для евакуації населення, який можна з одного маршруту поставити на інший маршрут.., а якщо цей тролейбус зламається, він один, тобто ми все одно проходимо до того, що ця ділянка буде залишена без транспорту. Де раціональність?
Інший приклад. У нас 19-та школа як "чорна діра" серед всіх шкіл. Вона ще будувалася і відновлювалася до повномасштабної війни, під час війни вже там дві черги відновлювальних робіт проведено, загальна сума, яка витрачена, – 40 мільйонів. Буквально на цьому тижні занесли рішення, яким передбачається затвердження проєктних кошторисів на документацію на третю чергу робіт на суму 80 мільйонів.
Треба перевірити – звісно, школа була під обстрілом, я їздив в цю школу і побачив, що останні роботи першої і другої черги розпорошені по об’єкту. Наприклад, зроблено два санвузли, решта три не зроблено, як це так? Зроблено сховище, тільки вентиляція, решту робіт не проведено, два коридори зроблено, чотири класи зроблено... я не розумію.
Я розумію так: якщо ми кажемо про чергове проведення робіт, то спочатку зробили всі санвузли, замінили вікна, зробили класи, а потім рухаємось далі. Я спитав у директора школи, кажу: "Дайте, будь-ласка, графік робіт і що ви хочете в кінцевому результаті, що ви ставите за мету першої черги, другої черги, зараз третя черга і 80 мільйонів, що ви хочете як керівник цієї школи побачити в кінці робіт?" Вона чітко не змогла відповісти, я кажу: "Дайте графік виконання робіт". – "В мене такого немає".
Я викликав до себе керівника управління капітального будівництва і кажу: "Поясніть, будь-ласка, яка мета, дайте мені, будь-ласка, акти робіт, що були виконані, і що ви плануєте в подальшому. Наразі відповіді немає і він взагалі емоційно поводився, не хочуть цю документацію давати. Тому ми змушені не затвердити це рішення і чекати роз’яснень... Ви ж уявляєте, в умовах війни 100 мільйонів витрачено, а куди витрачено – ніхто не може надати роз’яснення і не хоче надати роз’яснення.
В нас є офіційне спілкування, а є неофіційне спілкування з людьми, які проводили там ремонтні роботи, які були долучені до цього процесу, і ми вже знаємо відверто, що там не все гаразд. Ті роботи, які виконані, до них є питання і це, я думаю, що відповідні органи повинні цим займатися і все ж таки надати відповідь. Чому один об’єкт, одна школа в місті на себе "натягує" такий об’єм коштів – 100 мільйонів. Жодна інша школа не має такого об’єму коштів.
Ми піднімали питання, четверту школу зачиняють і не хочуть її відкривати, тому що вона аварійна. Я питав у пана Білогура, це – начальник управління освіти, а скільки коштів треба для того, щоб провести там ремонт, – 10 мільйонів. Тобто на ту школу 10 мільйонів вони не можуть знайти, а на цю школу 100 мільйонів витратити ми можемо.
Що ще було з того, що вас вразило як військового в Чернігові, у тому, що відбувається завдяки міській владі?
Найголовніше – це нераціональне використання коштів. Друге – це маніпуляції і введення людей в оману, знаючи про те, що люди не можуть підняти документи, вивчити реальний стан справ, розібратися в цих питаннях, тому що немає доступу.
Постійно ведеться маніпулятивна робота в засобах масової інформації, які підконтрольні органам місцевого самоврядування і певним посадовим особам, – практично всі інтернет-видання, телевізійні канали. Це також для мене ворожа ІПСО. Як так можна в умовах війни дискредитувати військову владу?
Для мене дуже неприємно. Коли йшли бої за Чернігів, я керував обороною міста і фактично бачив, як органи місцевого самоврядування діяли. Найбільш тяжкими і найбільш вирішальними були перші три доби, і коли зараз мені розповідають, як в перший день зайшли в цей кабінет, в кабінет навпроти хлопці з муніципальної варти і питають, що нам робити? Це нормальні хлопці, які мають бойовий досвід, а їм кажуть – всі по робочих місцях, виконуємо обов’язки відповідно до закону про місцеве самоврядування.
Потім, коли зрозуміли, що спротив пішов, що люди пішли в територіальну оборону, вони почали також їздити по місту і знімати відео і казати про те, як вони активно боронять місто. Що казати, якщо начальник цивільного захисту міста, яким є міський голова, на пункті управління оперативного командування з’явився через тільки три тижні. Тобто якщо голова обласної військової адміністрації, якщо голова СБУ і начальник поліції в перший день з’явилися і спитали, що робимо і чи ми втримаємось, ці люди взагалі з’явилися тільки через три тижні.
Розкажіть про плани щодо меморіалу героїв України
Ми запропонували у квітні зробити тут меморіал на місці, де вже поховані наші воїни з 2014 року. Навіщо робити щось інше?
Щоб все було за європейським стандартом, за західним стандартом, щоб були одноманітні пам’ятники, щоб можна було проводити тут вшанування наших героїв.., але місцева рада і керівництво понад пів року намагається усілякими шляхами перешкоджати нам.
Я звернувся до виконавчого комітету з конкретною пропозицією: давайте тут ми виділимо цю землю, як передбачає закон для поховання військових. Ми провели конкурс, як має виглядати цей меморіальний комплекс, в нас є переможець, у нас є бачення, як воно може бути.
Міськрада запропонувала в іншому місці. Я знову звернувся і кажу: "Так не треба робити, треба там, де вже громадськість вибрала, і ми бачимо, що тут вже здійснюються ці поховання". Знову нам відповіли, але прописали не так, як прописано в законі, знову маніпулювання, знову по-іншому називали цю ділянку, а якщо її назвати по-іншому, то неможливо буде виділяти кошти з місцевого бюджету для утримання.
Нарешті ми все-таки перемогли, можна так сказати, в минулому місяці виконавчий комітет прийняв це рішення. Цю ділянку виділили безпосередньо для поховань військових і назвали так, як це передбачає закон. Наступний крок – це вже безпосередньо відпрацювати правила, положення про порядок поховання. Тобто в нас вже проєкт є, але треба його узгодити з житлово-комунальним господарством, щоб це відповідало їх нормативним документам, і я думаю, що в подальшому будемо рухатись, щоб тут дійсно було поховання наших військових.
Як в Чернігові реалізується політика героїв?
Президент визначив, що політика героїв – це повинна бути окрема така тема на будь-якому рівні. Після того як Чернігів звільнили, як всі патріоти, всі люди, які були готові віддавати життя і здоров’я, пішли на фронт і зараз воюють там, то в Чернігові всі процеси зупинилися.
Треба було, звісно, ті процеси якось відновлювати. Перше, що ми зробили, – це вшанування загиблих хвилиною мовчання. Процес пішов, і вже навіть автомобілі зупиняються, і люди виходять з автомобілів, і співають гімн, щодня на площі о дев’ятій ранку ми це робимо, і кількість людей, які долучаються, постійно збільшується.
Це повинно виховати наступне покоління, на цих прикладах вже діти, молоді люди повинні виховуватися і бути готовими вже в наступні періоди до збройної боротьби.
Захист Чернігова від повномасштабного вторгнення. Чи була координація з боку місцевої влади?
Керівником цивільного захисту міста є міський голова, цей план захисту не був введений в дію. Якщо був би план введений в дію, реалізований і підправлений, і уточнений, можливо, ми б не мали жертв навіть серед місцевих громадян, які загинули в черзі за хлібом, в черзі за водою.
Евакуація не була організована міською владою і в нас були випадки, як окремі ділки за 1000 доларів вивозили людей з Чернігова. Коли про це стало відомо, ми туди долучили СБУ, які вплинули на цих ділків, і розпочали організовувати вже евакуацію за підтримки обласної військової адміністрації. Місто, маючи автобуси, маючи можливість здійснити евакуацію, взагалі цим не займалося.
План цивільного захисту не був введений в дію, в подальшому не був уточнений і тільки, коли я вже був призначений на цю посаду і почав розбиратися з цими питаннями, з’ясував, що його немає. Я їм віддав розпорядження зразу, щоб розпочати роботу, провести цю роботу, визначитись з місцями, звідки можна здійснювати евакуацію, визначитися з місцями зберігання ліків, харчів, води, і вже коли стало питання про захист об’єктів критичної інфраструктури, я спитав, де план?
Кажуть: "Його немає, ще не зроблений". Я вимушений був долучатися до цих процесів, долучати своїх спеціалістів, щоб відпрацювати ті плани, хоча б цей план частково.
Розкажіть про стан бомбосховищ у Чернігові
В Чернігові 1360 сховищ і укриттів, у нас 100 стаціонарних сховищ, які будувалися в часи СРСР за проєктами, і також у нас все решта – це найпростіші укриття, підвали або якісь підлаштовані на перших поверхах кімнати – це найпростіше.
За результатами останньої перевірки взагалі не готових сховищ зараз близько 30 відсотків. Йдеться про найпростіші укриття: підвали, цокольні приміщення тощо.
Бюджет міста вже затверджений на наступний рік чи він тільки буде затверджуватися? Чи буде баталія щодо цього?
Баталії, я думаю, не буде, а буде вже конструктив. Вже є в нас рішення апеляційного суду, який визначив повноваження щодо внесення змін у бюджеті.
Що стосується військової адміністрації, в першу чергу ми, звісно, будемо звертати увагу на заходи, які пов’язані з реабілітацією наших військових, які будуть повертатися. Тому що ми розуміємо, що їх дуже багато, і вже зараз ми бачимо по місту дуже багато колишніх військових, які втратили кінцівки на війні, а в місті ще нічого не робиться.
Потрібні пандуси, має бути спеціальний транспорт, а головне – це повинен бути осередок в місті, де ці люди можуть звернутися зі своїми проблемами і їм там повинні надати допомогу.
В якому стані комунальна сфера у Чернігові?
Всі мережі, які існують в Чернігові, вже застарілі. Якщо ми кажемо про відновлення комунікацій, то ми кажемо також в подальшому про відновлення і шляхів зверху, які проходять, і відновлення благоустрою цієї місцевості, тому що це дуже великі кошти.
Це повинно бути якесь загальне бачення і воно повинно робитися поступово, а не хаотично. В умовах війни повинні бути акценти, вони перенаправлені в бік безпекових питань, а вже потім решта – озеленення і бруківка, благоустрій повинно виконуватися потім.
Що зараз з відновленням зруйнованих споруд?
Першочергово була поставлена задача – це відновити соціальні об’єкти, передусім школи, лікарні.
Приватні будинки відновлюються за рахунок програми "єВідновлення". Відверто кажучи, до реєстру пошкодженого майна наразі занесено тільки четверту частину взагалі всіх об’єктів, які зруйновані. Чому так трапилось, зараз ми намагаємося розібратися.
На "єВідновлення" подали заявки тільки більше тисячі, отримали виплати 250 осіб на загальну суму 16 мільйонів.
Скільки у Чернігові Пунктів незламності?
Розгорнуто 31 пункт, з них 21 це – стаціонарні і 10 мобільних на базі підрозділу ДСНС. Зараз якраз мої працівники виїхали для перевірки, в якому вони стані, як вони влаштовані, яке є майно. І вже за результатами цієї перевірки будемо звертатися до тих підрозділів, які розгортали, або для покращення стану, або для узагальнення цієї проблеми і вирішення її.
Війна закінчиться, у вас вже буде певний досвід в управлінні містом, підете на вибори мера?
Ні, на вибори мера я не піду – це 100 відсотків. І немає такого бажання.
Це політика і політичні фігури змагаються за ці посади, я не хочу брати участь в цих змаганнях, тому що побачив, які можуть бути застосовані методи місцевим самоврядуванням або політиками регіонального рівня.
