Окупований Крим, 18 березня 2014 року. Росіяни активно проводять процес "безкровної", як потім всі роки буде брехати їхня пропаганда, анексії, "видавлюючи" з півострова українських військових. Під час штурму картографічного центру вони вбивають прапорщика Сергія Кокуріна.
Окупована Горлівка на Донеччині, 17 квітня 2014 року. Українці чинять опір російським бойовикам, натомість ті вже активно показують своє звіряче нутро.
Депутат міської ради Володимир Рибак лізе на будівлю міськради, щоб скинути прапор так званої "ДНР" та повернути на своє законне місце прапор України. Рибака викрадають невідомі, потім його понівечене тіло знаходять в річці Казенний Торець.
Окупований Донецьк, катівня "Ізоляція", через яку проходять сотні українських патріотів. Над ними знущаються, їх катують тільки за те, що вони люблять Україну. Їм постійно твердять, що України більше немає, що з нею покінчено.
Це говорить і президент Росії Володимир Путін зі свого кабінету, влаштовуючи спектакль з оголошенням так званої "спеціальної військової операції" рано-вранці 24 лютого 2022 року.
Він оголошує "СВО" на фоні восьмирічного протистояння на Донбасі між його бойовиками та українськими військовими, які під час антитерористичної операції не дозволяють росіянам захопити Донецьку та Луганську області повністю.
Він злий, він робить якісь дикі історичні екскурси та звертається до ЗСУ з вимогою скласти зброю та йти додому.
У відповідь під будівлями військкоматів утворюються величезні черги з добровольців, Україна витримує стартовий натиск російських окупантів, викидує це біосміття з Київської, Чернігівської, Сумської і Харківської областей. Потім звільняє Херсон, йде в наступ на безлічі фронтів, знищує ворога сотнями щодня. Росіяни натомість перебувають у шоці, що їх зустріли кулями, а не квітами.
Секрет насправді полягає в одному-єдиному слові, яке міцно засіло в російських ЗМІ та в російських головах протягом багатьох-багатьох років. І саме через це слово вони зараз помирають сотнями та тисячами на нашій землі у спробі відібрати в нас нашу державу.
Це слово "нєзалєжная"
Знущально-насмішливе перекручування на російський лад нашого слова "незалежна" завжди було обов’язковим елементом, без якого не обходився жоден репортаж та жоден сюжет про Україну.
У цьому перекручуванні, власне, було все. І імперська зверхність, і насмішка, і неприкрите несприйняття того, що Україна – це окрема держава. Роками росіянам втовкмачували в голову, що незалежність України – це якась прикра помилка, що українці з росіянами – один народ, але, звісно, за умови, що Росія – "старша сестра" (чого б це, так досі ніхто і не зрозумів, – авт.) тощо.
І росіяни повірили.
Хоча давайте зізнаємось, для влади Росії змусити росіян у щось повірити – не те щоб дуже важко. Є підозра, що їх можна змусити повірити взагалі у будь-що, достатньо місяць про це говорити по телевізору. Достатньо трохи зусиль, і ось вони вже будуть замість ходьби стрибати на одній нозі і будуть впевнені, що так було завжди (привіт, Орвелл, – авт.).
Власне, ця сама впевненість в тому, що України не існує, коштувала життя вже сотням тисяч росіян.
Тому що, як вже встигли впевнитись у РФ, Україна таки існує
І готова захищати свою незалежність від ворога всіма доступними способами. Насправді абсолютно влучними були слова президента Володимира Зеленського, сказані під час новорічного поздоровлення.
"Ми б’ємось як одна команда". Ця фраза чітко відображає те, що наразі відбувається. Тому що жителі України забули про чвари між собою, забули якісь внутрішні проблемні питання, у нас різко знизився конфліктний градус щодо мови (на фронті зараз разом воюють російськомовні та україномовні), міста організували енергетичне коло, підтримуючи одне одного.
Все це сталося під загрозою окупації росіянами. Коли здавалось б (а так здавалось багатьом), абсолютно інертні жителі країни (а таких, на жаль, було багато) стали будівниками нашого захисту, "цеглина за цеглиною" організовуючи оборону від окупантів у той спосіб, у який могли: ставали частиною ЗСУ, ставали волонтерами, віддавали купу власних коштів на закупку зброї, робили розголос у всьому світі, щоб змусити прокинутись інші країни.
Так ми вчергове впевнились в одній істині.
Наша незалежність – це люди
Дуже різні люди, які складають нашу мозаїку незалежності. Ми в UWN розповідали про таких людей.
Про провідницю евакуаційних потягів, яка допомагала українцям врятуватись від бомб. Про працівників ДСНС, які щодня рятують життя українців і роблять все для того, щоб убезпечити територію нашої держави. Про музейних працівників, які рятували експонати, щоб убезпечити їх від окупантів. Про поліцейських з Херсона, які розгрібають наслідки окупації росіянами.
Про військових медиків та снайперів, про працівників ЖЕО, про музикантів та жителів прикордонних з Росією областей.
Це лише маленька чистина з тих тисяч героїчних людей, які щодня кують нашу майбутню Перемогу. Завдяки кожному з них ми щодня ближче до неї на крок.
Завдяки кожному з них сьогодні ми святкуємо Незалежність. З Днем Незалежності, Україно!
