Українці пережили неймовірно складний рік, але 2023-й залишає багато приводів для оптимізму, вважає Браян Меффорд – експерт аналітичного центру у Вашингтоні Atlantic Council. Війна Росії проти України далека до завершення, пише він, але перші десять місяців російського вторгнення вже показали тенденції, які пророкують майбутню перемогу України. Меффорд зібрав вісім обнадійливих факторів, які, на його думку, матимуть вирішальне значення для України у наступні місяці війни.
1. Військова підготовка України. Навесні 2014 року саме слабкість української армії дозволила Росії закріпитися в Донецькій і Луганській областях. З того часу Збройні сили України адаптувалися та вдосконалювалися, пишуть американські експерти.
Перші десять місяців російського вторгнення продемонстрували, що українська армія багато в чому досягла та навіть перевершила стандарти НАТО. Попри те, що російські війська часто переважали в озброєнні та кількості, українці виявилися більш кваліфікованими та вмотивованими. Видання цитує Гілберта Честертона "Справжній солдат бореться не тому, що він ненавидить те, що перед ним, а тому, що він любить те, що позаду нього".
2. Стійкість України. Весь світ був приголомшений надзвичайною силою та мужністю, яку продемонстрували українці у 2022 році. З 24 лютого український народ залишався незламним, незважаючи на обстріли, окупацію, відключення електроенергії та воєнні злочини російських військ (Офіс генпрокурора України, Міжнародний кримінальний суд у Гаазі та правозахисні організації ведуть облік та розслідування воєнних злочинів у ході війни Росії в Україні. Серед них – тортури та вбивства мирних жителів, сексуальне насильство, пограбування, жорстоке поводження з військовополоненими та викрадення людей, руйнування цивільної інфраструктури. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, – ред.).
Не можна недооцінювати націю, яка пройшла через жахи Голодомору 1930-х років і тягар театру бойових дій під час Другої світової війни. Саме це і зробила Росія – під час підготовки до вторгнення Кремль покладався на улесливі звіти розвідки, які заперечували національний дух України та передбачали капітуляцію Києва протягом трьох днів. Цей катастрофічний прорахунок має слугувати хрестоматійним прикладом того, як авторитарний режим повірив у власну пропаганду.
3. Англо-американський союз: "Особливі відносини" між Сполученими Штатами та Великою Британією протягом минулого року вкотре послугували на користь вільного світу. Україні союз забезпечив обмін розвідданими, військові навчання, фінансову допомогу та зброю зі США та Великої Британії, яка допомогла знищити значну частину російської армії, що вторглася. Кожен українець вже знає англійські назви такої військової техніки, як HIMARS, Javelin, Stinger, NLAW, Harpoon, а тепер і Patriot. Хоча деяким видам цієї зброї майже 30 років, вона виявилася нищівною для російської армії.
4. Польська солідарність. Протягом століть Польща та Україна мали безліч непростих історичних епізодів, однак зараз відносини між двома сусідами є міцнішими, ніж будь-коли. Відкривши свої двері для мільйонів українських біженців, Польща дотрималася постулату "люби ближнього свого, як самого себе". Підтримка Польщі також включає військову допомогу, навчання та дипломатичну підтримку. Прикладів такої сусідської солідарності в історії небагато.
5. Підтримка Туреччини. Анкара має неоднозначну позицію у цій війні, але не можна заперечити, що її допомога за останній рік неабияк допомогла Україні. Без успіху в переговорах щодо "зернової угоди" українські фермери опинилися б у більш скрутній ситуації, а весь світ страждав би від голоду. Турецькі бойові безпілотники Bayraktar мали вирішальну роль у перші тижні війни, допомагаючи врятувати Київ та Харків від російської окупації.
Турки закрили протоку Босфор для російських військових кораблів та допомагають Україні з екстреним постачанням електроенергії. А президент Реджеп Тайїп Ердоган зараз виглядає найбільш імовірним посередником остаточної мирної угоди між Росією та Україною.
6. Об’єднана Європа. Попри спроби Росії розділити Європу за допомогою збройного експорту енергії та підривної діяльності по всьому ЄС, вторгнення в Україну об’єднало континент. Ще у 2021 році Німеччина разом із Росією намагалися завершити будівництво газопроводу Nord Stream II. Сьогодні Nord Stream II мертвий, а російська агресія переконала раніше нейтральні країни – Швецію та Фінляндію – приєднатися до НАТО. Військовий альянс сьогодні сильніший, ніж будь-коли, а Європейський Союз об’єднаний спільною метою.
7. Роздутість російського імперіалізму. Вторгнення в Україну викрило той безлад, який стоїть за імперською позицією Росії. Воно зруйнувало міф про Росію як військову наддержаву. Російські генерали перебільшували можливості своєї армії, в той же час розкрадаючи державний бюджет, щоб купити вілли у Монте-Карло. Тепер їм бракує військової сили, що досягти тих імперських цілей, яких вимагає Кремль.
Росія опинилась у найгіршій міжнародній ізоляції з часів більшовицької революції. Її підтримують лише кілька таких самих маргіналізованих держав – Білорусь, Іран і Північна Корея. Китай користується економічною перевагою над ослабленою Росією, але Пекін обережно дистанціювався від війни.
8. Лідерство президента Зеленського. Напевне, найбільшою несподіванкою для світу у 2022 році стало те, яким надихаючим лідером виявився президент України Володимир Зеленський. Якби він вирішив залишити Україну та створити уряд у вигнанні, це б різко збільшило шанси на падіння Києва. Рішення Зеленського залишитися в столиці стало одним із переломних моментів усієї війни.
Культова цитата "Мені потрібна зброя, а не евакуація", а також пам’ятне селфі-відео "Президент – тут" допомогли активізувати національний спротив України в перші дні вторгнення та задали тон десяти місяцям дедалі більш самовпевненої боротьби. Зеленський зарекомендував себе українському народу та світові, досяг безпрецедентного рівня світового визнання як лідер воєнного часу.
