Від початку великої війни евакуаційні поїзди "Укрзалізниці" евакуювали понад 4 млн громадян. Про це UWN повідомили в пресслужбі компанії.
"З цієї кількості евакуювали 1 млн дітей, а також 120 тис. домашніх тварин. Найзатребуванішим евакуаційним напрямком у 2022 році був напрямок Україна – Польща", – розповіли в УЗ.
У компанії додали, що постійно проводять організацію маршрутів евакуаційних поїздів з районів проведення воєнних дій (можливих бойових дій).
"Від початку широкомасштабного вторгнення евакуаційні поїзди здійснили понад 6 тис. рейсів", – зазначили в "Укрзалізниці".
Нині ж, у 2024 році, евакуаційні поїзди курсують за такими напрямками: Запоріжжя – Львів, Покровськ – Львів, Херсон – Львів, Суми – Київ.
Новини за темою: Від початку великої війни загинули 530 залізничників
Залізничний вокзал у перші дні повномасштабного вторгнення очима провідниці евакуаційних поїздів
Раніше мама Дмитра Козацького, або просто "Ореста" – захисника Маріуполя, фотографа, екскерівника пресслужби "Азова" Ірина Юрченко в межах проєкту "Перехрестя" на каналі UWN розповіла, як вивозила українців у перші дні війни з обложеного росіянами Києва на Захід.
"Це був жах, страшна незрозуміла ситуація. Ми, залізничники, провідники, мали зосередитися і діяти за ситуацією. Коли приїхали перший раз на вокзал, очікували людей, натовп, бо мені дзвонили сотні номерів, яких я не знала. Просили допомогти виїхати. У колег теж телефони не замовкали", – говорила Юрченко.
Як відбувся цей перехід зі звичайного поїзда на евакуаційний?
"24 лютого у нас все змінилося на "до" і "після". 25 лютого, коли приїхали на роботу, у нас мало бути зібрання: інструктор приходить, розказує новини, підписались, розписались. Я була в такому захваті, що я не одна прийшла на роботу, наша бригада майже вся прийшла. Я побачила, що мій колектив є, моя бригада є, ну, думаю, – прорвемося! Нам сказали, що треба брати всіх людей, кого зможемо, йде евакуація, і все. Коли ми приїхали на вокзал, мені дзвонили люди, які ще купували квитки за 40 днів до того. Звідки вони мої телефони брали?" – згадувала жінка.
Як взагалі була організована робота "Укрзалізниці"?
"У перші дні залізниця не була до цього готова, ніхто до цього не був готовий, ми знали, що це може бути, але не вірили, що в такому масштабі. Дуже велику роль зіграли прості провідники, колійники, слюсарі, які ремонтували колеса, щоб рухомий склад був на ходу. Їсти нам нічого не давали, тому що ніхто нічого не розумів. Першими вийшли нам назустріч волонтери – у Хмельницькому, Ужгороді, Мукачево кидали нам маленькі мішечки з консервацією, печивом, яблуками. За кілька днів залізниця відійшла від шоку, нам організували харчування. В Ужгороді нам приносили одноразові бокси з їжею – це вже було легше. У Києві – теж. Ми по 10 днів їздили, магазини не працювали, в Києві взагалі продуктів не було, і в принципі все закрито. В Ужгороді в нас часу не було вискочити навіть хліба купити", – коментувала провідниця.
За словами пані Юрченко, ніхто не знав, куди вони їдуть спочатку, але кожен хотів сісти в цей вагон.
"І ти мала дати раду кожному, якось підтримати. Я навіть не знаю, де бралися сили, де бралась фізична, моральна, духовна сила. Періодично читала "Отче Наш", дякувала Богу за підтримку і так, напевно, ми трималися, як кажуть, з вірою, з якимись нашими патріотичними українськими наративами. Навіть зараз думаю про це – це важко, я не можу без сліз згадувати, але ми це все витримали, ми це перемогли", – розповіла згодом провідниця.
