Співвласник та директор господарства "Кищенці" Кейс Хузінга в ефірі медіапроєкту Ukraine World News
Історія фермера-іноземця, який приїхав працювати в Україну і став своїм. Яким є його господарство зараз? Якими є плани на майбутнє? Як він співпрацює з Українським аграрним ліцеєм і як він ставиться до освітніх закладів з ухилом на аграрний бізнес? Як на його роботу вплинула повномасштабна війна і чи почувається він в Україні як вдома?
Гостем Дмитра Пустовіта в рамках проєкту "Інтерв'ю без кордонів" став співвласник та директор господарства "Кищенці" Кейс Хузінга.
Про те, як все починалось
Ми знаходимось на молочній фермі в селі Добра. Ми вже тут років 15 працюємо на цьому місці, тут корівник, тут тисяча голів. В сусідньому корівнику також тисяча, разом тут 2200 голів, 4500 – з молодняками.
Я приїхав в Україну у 2003 році, в січні, був сніг – більше ніж 20 років вже. Я був студентом і відразу після університету поїхав до України.
Я вчився в аграрному університеті, я там дуже довго вчився, цікаво було. Моя мама народилася на фермі, батько в мене був лікарем, але ми жили в маленькому селі. Я там працював на фермі і вчився в аграрному університеті і так залишився в аграрній сфері. Мені завжди була цікава Східна Європа і Україна в принципі. Це центр Європи, я знав можливості, які тут є, – великі поля, чорнозем. Це рай для аграріїв.
Мама моя виросла на фермі, але вона там і залишилася, сестра там залишилася з чоловіком і їхні діти вже там займаються. Для мене там місця не було, щоб почати це в Голландії... це дуже дорого, а в той час, коли ми тут почали, майже половина України не була оброблена, поля стояли під бур’ян. В той час в нашому селі люди шукали, хто міг туди вкласти гроші, бо вже п'ять чи 10 років орендну плату не отримували, поля стояли пусті, вони вже не знали, куди діватися. Це був для нас шанс, і вони також були задоволені. Зараз вже конкуренція є, дуже багато вже інших фермерів, а в той час було легше почати.
Про співпрацю з Українським аграрним ліцеєм
Ліцеїсти декілька раз в рік приїжджають на екскурсію, деякі з них проходять тут практику, різні види практики. Це підготовка до вищої освіти, але якщо хочеш стати хорошим менеджером, наприклад, мусиш по-любому працювати, доїти корів чи їздити на тракторі. Якщо ти цього не вмієш, ти хорошим менеджером не станеш.
Я з радістю їм завжди показую наші ферми, наше підприємство, щоб вони знали і бачили його, а тоді, коли в них закінчиться навчання, щоб вони про нас знали і просились на роботу.
Створення навчального закладу з ухилом на аграрне виробництво, на аграрний бізнес – це суперідея. Україна – це рай для аграріїв, аграрний бізнес – це хороший бізнес, але нелегкий. Тут треба трудитися, але якщо правильно займаєшся цим, то це хороший бізнес і ти виробляєш хліб чи молоко виробляєш, чи овочі, чи фрукти вирощуєш – це те, що людям потрібно.
Ми як українці маємо такі продукти вирощувати. Це не телефон, чи годинник – це їжа, це щоденні потреби, без цього жити не можна. Це для мене кайф, ми годуємо світ, ми годуємо своїх людей. Ти постійно надворі, на природі, ти залежний від природи. Мені це подобається.
Про роботу, кількість людей та потребу у фахівцях
Всього у нас 15 тисяч га землі, 2200 дійних корів, 600 свиней, свиноматки і гектарів 400 овочів – цибуля, морква. Відповідно, дуже багато людей працюють, зараз десь 350–400 людей. Тут на молочній фермі працюють 60–70 людей, плюс будівельна бригада.
Овочі – там багато ручної роботи, там в сезоні до 150–200 людей працюють, а сама рослинність – там небагато людей, за всі роки розвивається, сучасна техніка працює, одна людина дуже багато чого може зробити.
Потрібні ветлікарі, розширюється стадо і потрібно більше лікарів, зоотехнік, агроменеджер, різні менеджери в різних сферах, по залі наприклад.
Про основні напрямки діяльності
Рослинництво є 15 тисяч га, пшениця, ячмінь, ріпак, цукровий буряк, соняшник, кукурудза, соя. Овочі є – 400 га цибуля, морква, корови є – молочна ферма, 2200 дійних і молодняки. Маємо тут розширятися на 3500 голів і 600 свиноматок. Ми, коли війна почалася, думали зупинити свиноферми, ми розпродали все, але тоді вирішили далі працювати, розчистили все, дезінфекцію робили, перебудували трошки, тепер знову в нас є 600 свиноматок і будуть поросята на відгодівлю.
Одна корова за добу дає 33–35 літрів. Наша ціль – 40 літрів. За добу з усіх корів, грубо кажучи, трошки більш як 70 тисяч літрів вивозимо. Молокозавод у нас забирає, "Молокія" з Тернополя. Вони виробляють свою продукцію – звичайне молоко, йогурти, сметану, кисломолочний сир...
Про сади перемоги
Коли війна почалася, окупували Херсон, Херсонську область, я відразу став думати, що у нас проблеми будуть з овочами, бо там 70–80 відсотків овочів вирощується в Херсоні. Вся область була окупована, відповідно, не буде цибулі, моркви, капусти, цукрового буряка тощо.
Я за це переживав, і ми в Голландії, Польщі і навіть трохи в Німеччині знайшли насіння. Ті спонсори, які давали різні насіння, його привезли сюди і через Асоціацію виробників молока, Всеукраїнську аграрну раду та інші благодійні фонди роздавали людям насіння, щоб трохи компенсувати те, що Херсон не доставляє. Я не знаю, який там був результат, але роздавали насіння, люди собі в городі вирощували і ферми деякі собі вирощували... Я думаю, що багатьом людям це було корисно.
Про вплив війни на фермерство
По-перше, більше ніж 40 наших працівників воюють, з них четверо загинули – це найгірше, а решта – це все фігня. Гроші недоотримали, збитки... виживаємо, але це все фігня відносно до того, що хлопці наші там в окопах відчувають, і ті хлопці, які загинули... що може бути гірше. Бізнес бізнесом, а ми виживаємо, переможемо, а тоді далі будемо про бізнес думати.
Повне відео
