Про вступ України до ЄС
Якщо говорити про дворічний термін, то ми маємо бути реалістами – я думаю, цього не станеться. Економічна інтеграція в Європейський Союз означає, що у вас має бути Митний союз, у вас має бути спільний ринок. Коли батьки-засновники процесу європейської інтеграції розпочинали проєкт, вони наголосили на необхідному періоді в 12 років, таким чином першим шести державам-членам знадобилося 12 років, щоб побудувати спільний ринок, який не був повністю завершений, навіть коли минув цей термін. Отже, якщо ми кажемо про термін близько двох років, то це насправді буде неможливо, бо економічна ситуація змінилася. Більше законодавчих моментів – більше вимог. Дійсно, є багато роботи, яка має бути зроблена. Якщо ми кажемо про найбільш оптимістичний сценарій, це 10–15 років без будь-яких затримок, переривань, бюрократичних протидій з боку країн – членів ЄС, які можуть затримувати цей процес. Нам спочатку потрібен мир, я не думаю, що щось станеться позитивне, якщо цього не буде.
Про європейську інтеграцію України
Такий варіант можливий, хоча він безпрецедентний, такого ніколи раніше не було, це дійсно особлива ситуація, ніколи такого не траплялося в процесі інтеграції в Євросоюз, щоб країна подавала заявку на швидке членство. Президент Зеленський чітко дав зрозуміти кілька тижнів тому, коли він звертався до Європейської ради, він сказав: "Коли я маю на увазі один рік – я маю на увазі один рік, тобто цього року". Але було видно, що Шарль Мішель, президент Європейської ради стурбований, як він має вирішувати цю ситуацію. Схожа політична логіка вже була від місіс Фон дер Ляєн, президентки Європейської комісії, яка тепло обіймала Україну рік тому. Це рішення не має бути легковажним. Країни – члени ЄС завжди будуть підтримувати Україну, бо ми маємо дати сигнал Володимиру Путіну, що ми не жартуємо, але врешті-решт, коли все вирішиться, я думаю, країни Євросоюзу можуть сказати, що вони змінюють позицію і роблять життя для України трішки складнішим. Українці будуть думати, що вже стануть членом Європейського Союзу, але я не буду давати оптимістичний сценарій – я реаліст. Я скажу: "Будьте обачні з тим, що відбувається тут в найближчі кілька місяців, тому що цей рік дійсно вирішальний".
Про підтримку України
Від початку українцям надавали теплу підтримку. Європейці пережили Другу світову війну, це також випробування для Європейського Союзу. Ми маємо війну, і ЄС не був готовий зіштовхнутися з реальністю. Якби Сполучені Штати Америки не були готові втрутитися, сьогодні Україна мала б великі проблеми. Багато українців перебувають у Бельгії та Нідерландах, та в інших державах-членах, вони там як біженці, їх тепло приймають, але чи триватиме надалі ця підтримка? Відбувається багато страйків, особливо тут у Бельгії, громадський транспорт, профспілки, приватизація компаній – все це набирає обертів, банки банкрутують, люди хвилюються, чи це не створить той самий сценарій, що був у 2008–2009 роках. Якщо європейський споживач побачить, що ціни різко зростають, то популістські партії знову скористаються цим, а потім держави-члени, які проти членства України в Європейському Союзі, можуть змінити дебати в цей бік, і вся ця дискусія тоді буде не дуже хорошою для України. Але залишимося оптимістами.
Про кандидатські вимоги Євросоюзу
Обнадіює те, що Україна досягла високого рівня виконання вимог до Угоди про асоціацію. Я думаю, що Україна зможе показати ринкові реформи, боротьбу з корупцією, покращення політики щодо прав людини, свободи слова – такого роду речі є досить важливими. Але добре відомо, що Європейська комісія рекомендуватиме офіційні переговори лише у тому випадку, якщо усі вимоги будуть виконані. Тепер питання полягатиме у тому, який вплив матиме нинішня війна на досягнення усіх цих цілей, які написані в Угоді про асоціацію. Ми маємо дивитися, який прогрес буде протягом наступного року-двох. Такі країни-члени, як Іспанія, не переповнені радістю, так само як і Нідерланди, вони думають про витрати, бо Європейський Союз також працює з бюджетом, і якщо реципієнтів фінансування стає більше, ніж донорів, ви маєте структурний дисбаланс. Такі структурні фонди, як Європейський фонд регіонального розвитку, сільськогосподарські фонди – дуже важливі для такої країни, як Іспанія. Україна має велику сільськогосподарську економіку, і ці фонди скажуть: "Добре, тільки їй знадобиться багато грошей на довгі роки, якщо не на десятиліття вперед". Ці держави-члени скажуть: "Ми проти, тому що це будуть гроші, які ми отримуємо від Брюсселя". А інші люди скажуть: "Це матиме наслідки для платників податків".
Про санкції проти Росії і підтримку України
Нещодавно Болгарія та Угорщина сказали, що вони проти санкцій проти атомної промисловості. Вони залежать від російських поставок. Навіть Бельгія не погоджується включати діаманти до десятого пакета санкцій, бо велика торгівля цим камінням пішла в інші місця. А якщо є проблеми з нашою власною економікою, ми повинні обслуговувати спочатку своїх людей. А тут ще й банківська криза. На мій погляд, було б найкраще, якби американці і європейці зібрали 500 тисяч військовослужбовців на українському кордоні і дали чіткий сигнал Володимиру Путіну: "Якщо ви наблизитесь хоч на дюйм до України, у вас буде війна з нами. Це питання було б досить швидко вирішено. Але цього не станеться з Україною. І в якийсь момент країни повернуться до своїх національних інтересів. Ось чому важливо, щоб тверді рішення були ухвалені цього року, навіть до літа.
Про оборонну промисловість ЄС
Настав час, щоб Європа почала думати про свою власну оборону, про власні збройні сили. Солдат спецназу у Сполучених Штатах може вирушити Україну і вести війну проти Володимира Путіна, але бельгійський, нідерландський, французький солдати не мають бойового досвіду. Це треба змінювати. Якби Володимир Путін зіткнувся лише з силами НАТО без американців, я думаю, що ми вже бачили б зовсім інший сценарій.
Про мирну угоду з Росією
Уявімо, що мирна угода підписана. Завжди є ризик нацистського сценарію. Коли партія Адольфа Гітлера прийшла до влади, в Європі була політика умиротворення Невіла Чемберлена, проте час від часу ми бачили, як Німеччина зазіхала на інші країни. Питання в тому, чи засвоїв урок історії Володимир Путін. Він хотів би мати Російську імперію, принаймні в нього така риторика, але це все нереалістично. Думаю, Володимир Путін добре знає, що він не зможе захопити всі ці території. Він також не може підтримувати цю війну вічно.
Про військову допомогу
Ніколи не було проблеми постачати Україні танки, артилерію, але вам також потрібні боєприпаси. Зеленський чітко дав зрозуміти, що йому потрібні винищувачі, бо вам потрібна якісна перевага у повітрі. Тому Зеленський хотів мати таку перевагу. Літаки-винищувачі були проблемою, тому що певне обладнання зарезервовано лише для партнерів НАТО. Якщо ви дасте таке ж обладнання Україні, вона, можливо, зараз ваш союзник, але через 10 років, можливо, це ваш противник. Деякі країни побоюються, якщо винищувач зіб’ють, то ця технологія майже стовідсотково буде в руках Росії і це підірве якісну технологічну перевагу Заходу. Ще ризик полягає в тому, якщо продовжувати відправляти цю складну військову техніку, яка зарезервована для партнерів по Північноатлантичному альянсу, Володимир Путін скаже: "Є літак, який вистрелив з повітря, і це технологія, яка призначена лише для партнерів НАТО, тепер я воюю з НАТО". Тоді Північноатлантичний альянс ризикує взяти безпосередню участь у війні, чого НАТО не хоче.
