Під час повномасштабної війни в Україні психологічна травматизація громадян підвищилася в рази. Особливо це стосується дітей, а насамперед – внутрішньо-переміщених осіб, які переїхали з гарячих точок. Діти можуть бути зовні веселі, бешкетниками, але вони – не вдома, у них розірваний соціум. Тож досить часто такі діти потребують спілкування з психологом, бажано б у безпечному терапевтичному місці – "зеленій кімнаті", зазначила в ексклюзивному коментарі UWN провідний судовий експерт, психолог Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса" Тетяна Єгорова.
Вона каже, що загалом всі діти в Україні травмовані навіть постійними повітряними тривогами. Адже не можуть повноцінно навчатися в школі, займатися в садочку. Окрема є категорія з травмами тих неповнолітніх, хто виїхав через війну за кордон.
"Скажу вам таке, хоча можу бути і не права, але знаю з практики: завжди травмовані діти, які виїхали за кордон від початку війни, – там взагалі інший соціум. Вони не бачать батька: тато тут, а мама там, батько не може до них приїхати... Може таке бути, що за час війни, через два роки батьки уже створили зовсім інше особисте життя, окремо одне від одного і це теж додає стресу дитині", – пояснює психолог.
Водночас у дітей до юнацького віку взагалі не сформовані всі механізми саморегуляції, додає Єгорова. Тому й без воєнних подій неповнолітні схильні й до прояву булінгу, агресії і тому подібне.
"Зараз ще більше ускладнюється ситуація, бо є й об'єктивні чинники цієї агресії, аутоагресії також. Травматизація може мати різні рівні. Булінг, я про нього казала, розумієте, під час війни всі люди стають більш жорсткими або жорстокими. Це не тому, що вони такими народилися, чи їх такими виховали, а тому, що кожна людина, а дитина тим більше, переживає, і іноді мовчки, власне горе, негаразди. І вона в цих переживаннях закаляється, формується бачення світу. Тому я вважаю, що це жертви війни, особливо неповнолітні", – стверджує судовий експерт.
Як можна допомогти дітям?
Єгорова говорить про роботу з дітьми в "зелених кімнатах" (у таких кімнатах фахівці збирають докази про злочин чи правопорушення, у яких дитина стала свідком чи жертвою кризової ситуації, – ред.), щоб вивести зі стану стресу.
"Відомий французький філософ Андре Мура казав, що найжорстокіші вихователі – це діти. Нічого не скажеш більше, вони самі виховують один одного... Тому наше завдання як психологів не тільки в такій "зеленій кімнаті" створити умови, щоб дитину не травмувати зайвими питаннями, а поліцейські ще й допити проводять, а й полегшити її психічний стан. У такій кімнаті, на мій погляд, не може працювати постійно тільки один психолог – потрібна певна професійна конкуренція, бо не буває так, щоб фахівець міг однаково ефективно працювати з трирічними дітьми або з п'ятнадцятирічним", – продовжує спеціалістка.
У світі, за словами Єгорової, нині панує стратегія – судочинство дружнє до дитини. Це означає, що навіть трирічна дитина може бути включена до якихось правових відносин: або вона жертва насильства чи була свідком чогось, або, починаючи з підліткового віку, може бути підозрювана чи звинувачена у вчиненому злочину, або просто уже "жертва" того, що батьки розлучаються і так далі...
"Щойно дорослі стають учасниками кримінального або цивільного чи адмінпровадження і туди включається ще й дитина, остання дуже страждає. І якщо дитину таку допитувати, наприклад в кабінеті слідчого, в суді, або в інших якихось формальних установах, діти замикаються, нервують, може бути психічна травма. Особливо, якщо дитині потрібно буде розповісти, наприклад, про сексуальне насильство або щодо неї, або вона була свідком", – розповідає психологиня.
"Контакт з травмованою дитиною встановлюється "іскрою"
Єгорова наголошує: слідчі, які не працюють в ювенальній юстиції, які спеціально не навчені, працюють з дітьми так, як з дорослими. Як наслідок – дитина лякається й замикається. А для того, щоб вона розкрилася і розказала, що стосовно неї вчинено злочин, тут потрібно дуже працювати.
"Контакт з такою дитиною встановлюється "іскрою" – не більше ніж п'ять хвилин, далі то можна розвивати, але якщо в перші п'ять хвилин дитина хоча б візуально поглядом установила з вами такий пошуковий довірчий контакт, вважайте, що з нею вдасться працювати. Тому, щоб ми не билися лобом, не ламали дитину, її не травмували, в усьому світі в цивілізованих країнах уже є такі "зелені кімнати", в яких створили максимально наближені умови до комфортних. Навіть колір стін природній – не дратує і не насторожує, просто м'який та не відвертає увагу", – пояснює експертка.
Тобто психолог, який працює в "зеленій кімнаті" з травмованими дітьми, працює не тільки як психолог-опитувач, а як і психотерапевт.
"На мій погляд, в "зеленій кімнаті" є більше, звісно, плюсів, але є такий нюанс. Наприклад, слідчі нам кажуть про осіб, які скоїли злочини, діток, наприклад, чотирнадцятирічна дитина. З 14 років діти уже притягаються до кримінальної відповідальності. Тут важлива конфіденційність. На мій погляд, це ми, судові експерти, які працюємо з поліцейськими, можемо в таких випадках розкрити дитину, мінімізуючи травму", – підсумовує Єгорова.
Раніше у відділі протидії кіберзлочинів UWN повідомляли, що за 2023 рік до різних правоохоронних органів, до прикладу Полтавської області, надійшло понад сотню заяв та звернень від громадян щодо злочинів сексуального характеру над неповнолітніми.
