Чому ти долучився до "Укроборонпрому"?
Я не йшов служити в армію, але хотів, щоб моя робота була пов’язана з підвищенням обороноздатності країни, і коли з’явилася вакансія в "Укроборонпромі", то я на неї пішов. Пройшов декілька співбесід, пройшов поліграф і так далі, працевлаштування не було легким. Неважливо, хто перший кому зателефонував, важливо – чи хоче людина саме цього.
Я пам’ятаю твій пост у Фейсбуці, ти розповідав про те, що ми будемо робити, коли розпочнеться повномасштабне вторгнення. Ти сказав: напевно, нас всіх по лісах порозганяють, ми будемо займатися партизанською війною, поки нас не повбивають. Цей пост був дуже песимістичним. На чому ґрунтувався цей відчай?
Я писав пост, який мав наступний сенс – якщо почнеться велика навала, то, виходячи з того, що армії залишилося не дуже багато, виробництво падає, а це був 2019 рік, якщо не помиляюсь, то цей пост і називався "10 останніх тисяч". Що змінилося за цей час?
По-перше, у нас змінилося військове керівництво. У 2021 році приходить Валерій Залужний. Ця реформа, яку він повернув і про яку ніхто не пише і не говорить, називається "спуск ініціативи на нижчі рівні". Це наша відмінність від російської армії. У російській армії командир батальйону не приймає рішення про взяття села. Він його піднімає вище, командир бригади піднімає вище і так до Шойгу це доходить – брати село чи ні. А у нас ініціатива значно нижче – на рівні командира бригади, командира батальйону – це гнучкіше та швидше.
По-друге, я недооцінив кількість ветеранів, людей, які повернулися з фронту, демотивовані, а частина поїхала за кордон і які 24 лютого почали повертатися, штурмувати воєнкомати.
По-третє, я недооцінив цивільне населення. Мені вважалося, що Україна дещо відпочиває, але не настільки вона відпочивала, як я думав.
По-четверте, я зовсім нічого не знав про "Укроборонпром", я не знав про 60 тисяч людей, які тут працюють. Зараз я вже там понад рік і бачив цих людей, я був на підприємствах і хочу сказати, що таких талановитих і при цьому вічно незадоволених людей я ще не зустрічав. Я коли прийшов туди працювати, дуже хотів повісити собі табличку на кабінеті і написати на ній "Свинарчук". Та "Укроборонпром" виявився зовсім іншим, робота оборонної промисловості України зовсім інша.
Скільки було охочих долучитися до "Укроборонпрому" на початку повномасштабного вторгнення?
У нас була десь тисяча вакансій, в основному виробничих спеціальностей: техніки, інженери і т. д. Ми написали пост у Фейсбуці. Ну що сказати – 11 тисяч резюме прийшло. А це робота на оборонному підприємстві, виробничої спеціальності, дуже важка робота, жоден університет України не готує нікого для "Укроборонпрому", навчання є тільки на підприємствах. Люди приходили, почали вчитися. Вакансії є і зараз.
Ми омолодилися, раніше середній вік конструкторів сягав більше 60 років, середній вік інженерів був близько 50 років, а зараз трішки більше 40. 2022 рік пролетів під лозунгом "нарощування обсягів виробництва". Результат ми можемо виміряти тільки в грошах, тому що в штуках немає сенсу міряти.
Ти розповідав про різні міжнародні перемовини. Я так розумію, що партнери були не дуже задоволені, що ми продукцію їм не віддали. Як вдалося домовитися з ними, чи вони з розумінням поставилися до подій в Україні?
Іноземні замовники здебільшого з розумінням поставилися до того, що ми не відвантажимо продукцію саме зараз. Але ми державний концерн, ми не відмовляємося від контрактів. Так, можемо попросити про відтермінування, але точно не відмовляємося, бо ми демократична країна, якщо є контракт, він буде виконаний.
Є інформація, що нібито в Україні будуть виготовлятися німецькі танки.
Коли відкриваєш соцмережі чи деякі медіа і читаєш, тобі хочеться сказати – припиніть, замовчіть, почекайте, спочатку зробіть. Стосовно цієї ситуації – це заява одного з очільників Rheinmetall. У них там у Європі немає війни, вони по-іншому це сприймають, у нас є.
Як зараз правильно інформувати громадськість?
Питання не таке просте, як може здаватися. По-перше, ніхто в нашій країни не знає, як правильно інформувати, у нас кидаються в крайності: то "все пропало", то "ми обов’язково переможемо, можливо, навіть у травні". По-друге, я не бачив єдиної комунікаційної стратегії для всіх Сил оборони, куди входить державний оборонний концерн.
Ми шукаємо ту точку, де, з однієї сторони, треба не нашкодити, а з іншої, я дуже хочу, щоб наш оптимізм ґрунтувався на подіях і на фактах, а не на чиїхось словах.
Поговоримо про снаряди, які вдалося виробляти у промислових масштабах.
Міна 82-мм і 120-мм радянського зразка під міномети, які у нас є в армії і які нам постачали деякі західні країни. Снаряд 122-мм для гаубиць, снаряд 152-мм. Це наша продукція, яку я хочу озвучувати.
Тобто на фронті браку боєприпасів не буде?
Буде. Ще більше треба виробляти і це ще більше грошей. Я не можу озвучити деталі контракту замовника, а там ціна снаряда записана, артилерія – це дорого. Так, це максимально ефективно, але це дорого. Після перемоги, я сподіваюся, ми зможемо показати, якщо комусь буде цікаво, як працював концерн.
Яке матеріальне забезпечення тих, хто зараз працює в "Укроборонпромі"? Наскільки вони конкурентну зарплату отримують?
Вибач, я не зможу відповісти нормально на це питання. Я просто не знаю, скільки на приватному підприємстві отримує людина за ту ж саму роботу. Але зарплата ніколи не буде достатньою, як і забезпечення Збройних сил. На оборонку треба дуже багато грошей, в тому числі і на грошове забезпечення людей, але треба чітко розуміти – ми дуже хочемо, щоб у нас оборонка працювала. Але для того, щоб зараз все правильно зробити, потрібно два-три річних бюджети країни в єдиний момент ввалити у підприємство. Ефект буде, але він буде за декілька років, тому що перед будь-якою дослідницькою роботою йде наукова, потім конструкторська робота, потім вже зразок, а потім десь через кілька років буде виріб готовий. Держава повинна інвестувати у державний оборонний сегмент.
Наскільки "Укроборонпром" може бути конкурентним у порівнянні з іншими світовими виробниками зброї, враховуючи цей досвід війни?
Коли якась країна вирішує: купити українську чи американську зброю, вона завжди відповідає на питання "у якій війні вона збирається її використовувати". Ті країни, які розуміють, що їх чекає війна з Росією, дуже уважно зараз спостерігають, як відпрацьовують американські та західні системи саме на нашому театрі бойових дій. З іншого боку, якщо у нас одна радіолокаційна станція працює 340 днів підряд, мені здається, що це знак якості. Це українська станція, яка виробляється підприємством "Укроборонпрому". Є багато продукції, якою можна пишатися, яку можна пропонувати і її будуть купувати.
Наприклад, те, що всім відомо: "Стугна" багато чого вирішила в Київській області і багато чого вирішує в інших областях. Я можу навчити людину стріляти зі "Стугни" за дві години. Наш комплекс може те, чого не може той же "Джавелін". Як людина, яка стріляла з NLAW, скажу точно, це дуже страшна штука, бо потрібно кілька секунд вести ціль до захоплення. Якщо на тебе їде ворожа техніка, а тобі треба вийти на дорогу перед танком і дивитися кілька секунд, поки буде захват, ну таке... "Стугна" це важка, здорова штука, точно не "Джавелін", але це гарантоване влучання на відстані до п'яти кілометрів. По-друге, оператор сидить збоку, за укриттям, а "Стугна" стоїть десь осторонь. І єдине, що буде з оператором при влучанні ворога у комплекс, він скаже "бля".
У приватному секторі відбуваються дуже цікаві зараз події. Як на це дивиться "Укроборонпром"? Як на конкурентів чи на партнерів?
Я відповідаю за координацію питань безпілотних систем – це такий сегмент, де дуже велика частина БПЛА – це приватні розробки, причому від найменших до великих. Ми знаємо багатьох учасників, учасники знають нас. Цей ринок зараз відсотків на 70 закривається сучасними фірмами – це дуже добре. Потреба Сил оборони становить дуже багато тисяч штук, що означає, що приватним виробникам знадобиться дуже багато часу, поки вони почнуть штовхатися ліктями на ринку. У нас є свої вміння в "Укроборонпромі", яких не мають інші виробники БПЛА. Ми зосереджуємося на тому, що потрібно розробити в тому сегменті, який не покриється приватними фірмами. Тому я, як відповідальний за цю програму, не бачу в них конкурентів. У нас є партнери, партнерські відносини з деякими приватними фірмами. Наш споживач сидить в окопі. Наша задача – швидше і якісніше надати йому необхідну зброю. Слово "конкуренція" можна буде сказати тільки тоді, коли закінчиться воєнний стан.
