Ілюстративне фото
Про ситуацію з газом ми вже писали ось тут. Тепер поговоримо про нафтові проблеми Путіна.
Хроніки нафтового приниження
За даними ФМС РФ, нафтова виручка країни у 2021 році склала 111 млрд доларів, ще майже 70 млрд приніс експорт нафтопродуктів. Разом це 37% всього товарного експорту Росії – справжня бензоколонка.
Країнам Заходу знадобився майже рік, щоб відмовитися від російського чорного золота, але ефект був більшим, ніж очікувалося. І ось чому.
Європа – до війни найбільший ринок збуту для російської нафти. За 2021 рік ЄС купив половину всього експорту РФ – 111 млн тонн. Китай та Індія, на які моляться у Кремлі, разом купували лише 32%, при цьому доля Індії не перевищувала 1%. Причина – логістика і затрати на неї.
У січні 2022 року Європа купувала щодня 4 млн барелів російської нафти, і при ціні 50 дол./бар платила Росії 200 млн доларів, або ж 6 млрд за місяць. Після початку вторгнення у Брюсселі почали працювати над планом скорочення залежності від Москви. До травня об’єми закупівель впали до 3 млн бар./добу за рахунок добровільної відмови окремих країн та компаній.
А потім було рішення Євросоюзу про ембарго на покупку російської нафти – з відстрочкою до 5 грудня. Ціни на російську марку Urals злетіли до 80–85 дол./бар. в червні. Російський бюджет став ще більш залежним від експорту нафти. У Європі шукали, як замінити майбутній дефіцит і знайшли.
У вересні імпорт нафти до ЄС виріс до дворічного максимуму, хоча доля Росії впала з 34% до 21%. Рятівниками Європи стали Африка (37% долі ринку) та Близький Схід.
Цікаво було і з цінами. Чим ближче було до дати початку дії ембарго, тим більше падала ціна на Urals: 80 доларів – 8 листопада, 70 доларів – 18 листопада, 62 доларів – 5 грудня.
5 грудня Європейський Союз припинив купувати російську нафту, окрім виключення для Угорщини, Словаччини, Чехії та Болгарії, хоча разом ці чотири країни споживали менше ніж 8% європейського імпорту. Так Росія втратила ринок, на якому заробляла до 6 млрд доларів щомісяця.
А далі справи РФ почали погіршуватися за принципом лавини. На ринку з’явився величезний вільний об’єм нафти, який важко кудись продати. Цим скористалися Китай, Індія, Туреччина, Пакистан, які почали просити великі дисконти на Urals. І у Росії не було вибору, довелося продавати за ціною, яку пропонували покупці. При формальній ціні Urals у 55–60 дол./бар. реальна у порту Приморська складає 38–44 доларів.
Тут варто додати, що з 5 грудня діє цінова стеля – не більше 60 доларів за російський барель, але вона перетворилася у формальність. За даними Мінфіну РФ, у січні середня ціна Urals склала 47 доларів, хоча бюджет Росії зверстаний з урахуванням ціни 70 доларів. Це загрожує серйозним дефіцитом бюджету – у січні він досяг неймовірних 25 млрд доларів.
А що Європа? З нафтою проблем немає, хоча ціна підросла до 80 дол./бар. Тут є кілька факторів – і логістика, і загалом турбулентність на ринку. Звісно, ЄС зазнає фінансових збитків, які окрім переплати проявляються в інфляції. Зараз на порядку денному Європи – налагодити стабільні поставки нафтопродуктів після початку дії ембарго на російський дизель та бензин. І тут вже є рішення.
Індія – новий нафтовий барон
Індія стала головним вигодонабувачем нинішньої ситуації. З благословіння США та ЄС Індії дозволили купувати стільки російської нафти, скільки вона захоче за будь-яку ціну. І вона купує – в 33 рази більше, ніж рік тому, 1,2 млн бар./добу. Індія забирає 70% всього російського морського експорту і стала найбільшим клієнтом Росії.
За словами міністра фінансів Сполучених Штатів Джанет Єллен, скільки б Індія не купувала, все одно вартість буде нижчою за цінову стелю. І справді, за даними Reuters, Індія купує Urals по 32–35 дол./бар. – вдвічі дешевше ринку. Більше того, платить переважно національною валютою дирхамами, а не доларами. Потім цю сировину переробляє і експортує вже готові нафтопродукти до Євросоюзу та Сполучених Штатів за ринковими цінами. Захід завбачливо вивів товар, вироблений з російської сирої нафти, з-під дії санкцій.
У січні Індія експортувала 89 тис. барелів бензину та дизелю на добу в США – це рекорд за чотири роки, а поставки дизелю до ЄС склали 172 тис. бар./добу – найвищий показник з жовтня 2021 року.
"Це особливість, а не помилка Заходу, це бажання завдати економічного болю Путіну і не завдати його собі", – вважає експерт Колумбійського університету Джейсон Бордофф.
Цей план дозволяє Заходу позбавляти Путіна нафтових доходів, але при цьому наповнювати власний ринок нафтопродуктів. В такій моделі Індія є посередником, який може дуже швидко озолотитися. Очевидно, Захід пішов на такий перерозподіл ринку не лише з економічною метою, а й з геополітичною. Індія залишається в орбіті західної політики і ще більше прив’язується до Сполучених Штатів та Євросоюзу, що надважливо у контексті протистояння Заходу та Китаю.
Чому Росія дозволяє викручувати собі руки?
У Росії буквально немає вибору. Втрату такого величезного ринку, як ЄС, не можна компенсувати. РФ наростила експорт нафти морем до Китаю, Індії та Туреччини у січні до 3,29 млн бар./добу, але доходи все одно катастрофічно падають. Країни Азії та Африки чудово усвідомлюють, що Москві немає куди діти 3 млн барелів, які вона ще пів року тому продавала Європі. Зупинити видобуток теж не можна. Щоб мати хоч щось, Росія змушена погоджуватися на пропоновані умови.
Ще одна біда РФ – відсутність можливостей для нарощування морського експорту, щоб об’ємами перекрити фінансові втрати від західного ембарго. На думку Джанет Єллен, навіть з урахуванням всіх російських, китайських танкерів та "тіньового флоту" зі старих суден під прапорами офшорних юрисдикцій "Росії буде дуже важко продати навіть ту нафту, яку вона продавала раніше".
Але росіяни стараються. Вони створили власний "тіньовий флот" зі ста танкерів, які намагаються возити російську нафту в обхід санкцій. Також, за даними газети Financial Times, перекупили іранський "тіньовий флот", який раніше працював на режим аятол.
Ще одна лазівка для уникнення обмежень – це підміна товару. Наприклад, Казахстан хоче експортувати свою нафту до Європи через Росію. Важко відстежити, до Німеччини прийде казахстанська нафта, чи російська. Дубай став хабом для поставок російської сировини на Захід під еміратською вивіскою. Також деякі трейдери займаються тим, що змішують російські нафтопродукти з іншими і видають їх як ті, що не підпадають під санкції. Але це не критичні об’єми, і ЄС з цим бореться.
За наявних умов і все більших потреб на війну у російського уряду небагато варіантів для маневру. Піднімати податки Путін поки не ризикує, гроші для покриття дефіциту виймають з ФНБ та державних компаній. У ФНБ залишилося 155 млрд доларів. і такими темпами його можна спустошити за пів року. Також економісти не виключають, що Росія вдасться до емісії.
