У той час як європейський попит на американську зброю стрімко зростає на більш дешеві, менш складні предмети, такі як ракети з плеча, артилерія та безпілотники, які виявилися критично важливими для воєнних зусиль України, завод армійських боєприпасів Скрентона (SCAAP) у Пенсільванії має шалений попит.
Попит зосереджений навколо основної зброї та боєприпасів: артилерійські снаряди калібру 155 міліметрів, засоби протиповітряної оборони, комунікаційне обладнання, ракети Javelin і безпілотні літальні апарати, розповіли Reuters майже дюжина європейських військових аташе у Вашингтоні в серії останніх інтерв’ю.
Що відомо про SCAAP
Одним із заводів, що виробляє артилерійські снаряди, є SCAAP, який розташований на 15,3 акра із сімома будівлями та сховищем 509 тис. квадратних футів.
Відповідно до його вебсайту, Скрентон має державний штат з восьми Департаментів армії, щоб забезпечити нагляд за контрактом на управління установкою. Бюджет урядового персоналу становить 0,9 мільйона доларів.
Скрентонська філія зазвичай виготовляє снаряди за допомогою власних металургійних випробувань, що перевищує поточні вимоги до виробництва боєприпасів, без стороннього підряду та має кілька автоматизованих ліній фарбування та кілька печей для термічної обробки, які аустенітизують, гартують і відпускають.
Зосередження уваги на великому обсязі менш дорогої зброї підкреслює, як війна в Україні змінила стратегічне мислення в європейських столицях про те, як можна вести майбутні конфлікти.
Бачення високотехнологічних воєн, які більше залежать від комп’ютерів і машин, замінено реальністю невпинних артилерійських дуелей і солдатів, що вкопалися в багнистих окопах. Протягом однорічної війни обидві сторони витратили величезну кількість артилерійських снарядів і ракет.
Україна спалює боєприпаси швидше, ніж США і НАТО можуть їх виробити
Працюючи на повну потужність, як це було нещодавнього січневого ранку, Скрентонський армійський боєприпасний завод випускає приблизно 11 тис. артилерійських снарядів на місяць. Це може здатися багато, але українські військові часто випускають стільки снарядів лише за кілька днів, пише CNN.
Щоб задовольнити цей попит, завод у Скрентоні зазнає масштабного розширення, яке підживлюється новими витратами Пентагону на оборону мільйонами доларів. Він інвестує в нове високотехнологічне обладнання, найме кілька десятків додаткових робітників і з часом перейде на 24/7 – графік постійного виробництва.
Але навіть коли США розпочинають історичну спробу переозброїтися, виникають питання щодо того, чи цього буде достатньо. Оскільки Україна готується до довгоочікуваного весняного наступу найближчими тижнями, Сполучені Штати – ще багато років від досягнення очікуваного рівня збільшення виробництва зброї.
Які плани у виробництва на майбутнє
Вираз інтересу з боку п'яти європейських країн є першим кроком у багатоетапному процесі придбання, який включає схвалення уряду Сполучених Штатів і переговори між покупцем і підрядником зброї. Може пройти рік або більше, перш ніж зброя буде фактично доставлена.
Особливо великий попит на артилерійські снаряди калібру 155 міліметрів. Війна в Україні підкреслила незмінну важливість артилерії в допомозі захопити позиції противника або перешкодити просуванню військ. Минулого року США відправили в Україну понад 1 мільйон 155-міліметрових снарядів, стандартний снаряд, який коштує армії Сполучених Штатів близько 800 доларів за штуку.
За словами офіційного представника армії, цільове виробництво снарядів калібру 155 міліметрів у США збільшилося втричі з 30 тис. снарядів на місяць до 90 тис. на місяць протягом наступних двох років. Величезне збільшення відображає потребу поповнити запаси Сполучених Штатів, а також союзників, включаючи Норвегію, Канаду, Фінляндію, Францію, Німеччину та Італію, які надіслали частину своїх запасів в Україну.
Цей SCAAP спочатку був побудований як завод з монтажу та ремонту парових локомотивів у 1908 році.
SCAAP був заснований в 1953 році і управлявся U.S. Hoffman до 1963 року, коли Chamberlain Manufacturing Corporation стала операційним підрядником.
Компанія General Dynamics, Ordnance and Tactical Systems взяла на себе управління об’єктом від Чемберлена у 2006 році і є поточним підрядником.
