Днями угорські та румунські ультраправі політики відзначилися заявами, які поставили під сумнів територіальну цілісність України.
Варто зауважити, що зазіхали на українські території не маргінали, а політики, які представлені у парламентах своїх країн і мають певний вплив на владу.
Так, наприклад, 28 січня лідер румунської ультраправої партії "Альянс об’єднання румунів" Клаудіу Тирзіу у своєму виступі закликав до "реінтеграції" румунської держави в її "природних кордонах".
"Північну Буковину не можна забувати! Південну Бессарабію не можна забувати! Земля Герца, Закарпаття, все, що було і є румунським народом, має повернутися в межі тієї ж держави!" – заявив він.
Ультраправі партії Румунії використовують риторику про відродження так званої "Великої Румунії" – у кордонах Королівства Румунія у 1918–1940 роках. Тоді до його складу входили території нинішньої Молдови, Чернівецької області, Буджаку (південної частини Одеської області) та острів Зміїний.
На історичному аспекті цього питання варто зупинитися окремо.
Історія
У XIV столітті на правому березі Дністра виникає Молдовське князівство. До складу князівства входили і українські етнічні землі – Покуття з Коломиєю та Хотин. Ще південніше та західніше утворилася Валахія або ж Волощина, Примітно, що прапор Волощини був жовто-синім.
В результаті чисельних війн і збройних конфліктів північна частина сучасного Придністров'я відійшла до української Гетьманщини. Навіть після знищення російськими зайдами Січі тут існували Чорноморське та Бузьке козацькі війська.
У 1917-му сучасне Придністров'я увійшло до складу УНР – був навіть створений окремий регіон – Подністров'я. Земський центр Подністров'я – місто Могилів-Подільський. Подністров'я було засноване 6 березня 1918 року згідно з Законом "Про адміністративно-територіальний поділ України", що був ухвалений Українською Центральною Радою. До Подністров'я входили Ольгопільський повіт, частини Ямпільського, Балтського, Подільської губернії й Тираспольський повіт, частина Ананьївського повіту Херсонської губернії.
Нині це північ Одеської, північний захід Миколаївської та крайній південь Вінницької областей України, а також частина Молдови на схід від Дністра (Придністров'я).
Коли російські більшовики перемогли УНР і захопили владу в Північному Причорномор’ї, у 1924 році була створена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (МАРСР). Примітно, що створена вона була за рахунок трьох округів, які заселяли переважно українці, а саме: Одеського, Балтського і Тульчинського.
Це новоутворення розглядалося як плацдарм експансії радянської Росії проти країн Заходу через Румунію, Балкани, Буковину й Галичину.
За словами доктора історичних наук, професора В. Сергійчука, ініціатором створення Молдавської автономії за рахунок етнічних українських земель був червоний командарм Григорій Котовський, який у лютому 1924 року відправив відповідну пропозицію до ЦК РКП(б). Але оскільки Бессарабія тоді була окупована Румунією, то Котовський пропонував утворити Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку за рахунок земель України.
У листі Котовського зазначалося наступне (мовою оригіналу, – ред.):
"Молдавская Республика может сыграть эту же роль политически, пропагандистского фактора, что и Белорусская республика по отношению к Польше и Карельская – по отношению к Финляндии. С этой точки зрения напрашивается необходимость создания именно социалистической республики, а не автономной области в пределах УССР. Объединенное Приднестровье и Заднестровье служили бы стратегическим кликом СССР по отношению к Балканам (через Добруджу) и к Центральной Европе (через Буковину и Галицию), который СССР мог бы использовать в качестве плацдарма в военных и политических целях".
Варто зазначити, що представники українського радянського уряду вистали категорично проти цього плану Москви. Зокрема, особливо протестував Микола Скрипник.
До складу МАРСР увійшло 11 районів Одеського, Балтського та Тульчинського округів – Ананьївський, Балтський, Котовський, Григоріопольський, Дубосарський, Кам'янський, Кодимський, Олексіївський, Красноокнянський, Тираспольський, Рибницький, Слободзейський, у яких мешкало 540 567 осіб.
Звертаю увагу, що основною масою населення тут залишалися українці – їх було 271 562, що становило 49,69 відсотка місцевого населення. Натомість молдован налічувалося лише трохи більше ніж 30 відсотків.
В 1940-му за пактом Молотова – Ріббентропа СРСР приєднав Бессарабію – і МАРСР стала окремою республікою радянської імперії. 10 липня 1940 року було ухвалено рішення радянського керівництва щодо утворення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. А 2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР ухвалює Закон про створення союзної МРСР з центром у Кишиневі. До складу вже союзної республіки включаються території УРСР, а саме: місто Тирасполь і Григоріопольський, Дубосарський, Кам'янський, Рибницький, Слободзейський і Тираспольський райони.
Українців не питали
Показово, що вилучення Москвою українських територій відбувається без попереднього узгодження з УРСР, як того вимагала її діюча Конституція.
У наступні роки відбувався спланований процес зросійщення корінного українського населення цього регіону.
З відновленням української держави в 1991 році почав відроджуватися національний український рух в Придністров'ї. За короткий період часу у Придністров'ї відкриваються українські навчальні заклади у Тирасполі, Бендерах, Рибниці, а в Придністровському державному університеті імені Т. Шевченка – кафедра української мови та літератури.
Наразі де-юре цей регіон залишається невіддільною частиною єдиної Молдови. Де-факто – це територія, окупована Росією.
За словами голови Товариства українців Придністров’я Леоніда Ткачука, коли у 1940 році Молдавська АРСР, яка знаходилася у складі України, об’єднувалася з Бессарабією, знову ж, ніхто не питав українців, як вони ставляться до цього. Не питали їх і тоді, коли розвалювався Радянський Союз. Тому у 1990 році, коли було засновано так звану "Придністровську Молдавську Республіку" (ПМР), українці, які створили свою організацію – Товариство українців Придністров’я, прийняли програмне рішення: якщо прийматимуться рішення без урахування думки українців, вони залишають за собою право провести референдум, аби визначитися і повернутися до України.
Крім того, Ткачук зауважив, що невизнана, або самопроголошена "Придністровська Молдавська Республіка" – це етнічно українська земля. І там більш ніж 100 тисяч громадян України, які не перервали зв’язків і яких потрібно підтримувати.
Свого часу навіть самопроголошений "президент" невизнаної "Придністровської Молдавської Республіки" Ігор Смірнов заявляв про те, що Придністров’я може провести референдум про приєднання до України.
Утім, політичне керівництво нашої країни досить обережно поставилося до таких заяв, посилаючись на приєднання до Гельсінської угоди від 1975 року про непорушність післявоєнних кордонів.
Зауважу, що озвучені територіальні претензії до України підривають приналежність самої Румунії до ЄС та НАТО. Останні визнають цілісність і непорушність української території.
Натомість подібні заяви послаблюють НАТО і роблять фактично неможливими реалізацію системи колективної безпеки, а саме: статті 5 статуту НАТО у випаду загроз суверенітету чи територіальній цілісності самої Румунії.
Редакція може не погоджуватись з думкою автора.
