Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров'я скасувала статус пандемії COVID-19. За ці три роки по всьому світу коронавірусом були заражені більш ніж 680 млн людей. Летальними випадками визнані більш ніж 6,8 млн. Досі на COVID-19 хворіють понад 20 мільйонів людей на планеті.
За ці три роки люди по всьому світу почали ставитися до коронавірусу як до звичайної ОРВІ. Але ж так було не завжди. Перші звістки про "невідомий вірус" буквально зводили людей з розуму. UWN поговорив зі студентом з Уханя Чжаном (ім’я змінено), який наразі мешкає у Європі, щоб дізнатися, що відчували люди "в рідному місті" коронавірусу, як виживали на карантині, з якими наслідками уханці зіштовхнулись після кінця пандемії та чи дійсно у Китаї їдять кажанів?
*Через те, що правляча партія Китаю, побоюючись втратити монополію на владу у разі політичної лібералізації, вибудувала в країні мережу тотального державного електронного стеження та витончену систему інтернет-цензури, щоб виявляти та припиняти будь-яку несанкціоновану критику, ми не називаємо справжнє ім’я нашого інтерв'юера.
Грудень-2019. Ти перебуваєш в Ухані. Яким був початок пандемії? Чи ходили чутки про новий вірус у вашому місті до офіційного оголошення?
Так, до мене дійшли чутки на початку січня 2020 року. Це був скріншот із соцмереж від лікаря на ім'я Веньлян Лі, який широко поширився, який сказав, що існує заразна пневмонія, схожа на ту, що викликана вірусом атипової пневмонії. Він хотів, щоб інші лікарі вжили запобіжних заходів. Пізніше він та ще кілька людей отримали попередження від поліції за дезінформацію. Пізніше у січні 2020 року йому поставили діагноз і невдовзі після цього він помер. Але в перші два тижні січня люди справді не сприймали це всерйоз. Навіть найбільша громада міста влаштовувала велику щорічну вечірку. Я був дійсно насторожений цим. Тому що я зупинявся в готелі поряд із ринком морепродуктів, де вірус вперше був виявлений, перш ніж повернутися до мого рідного міста для святкування китайського Нового року.
Чжан, чи можеш згадати перші випадки, коли вірус виявили у когось із твого оточення? Що було далі? Як у перші дні епідемії проходило лікування хворого на коронавірус?
Перший випадок у моєму колі спілкування, про який я дізнався, стався з хлопцем моїх однокурсників в університеті. Але це сталося після великої ізоляції. У членів його сім'ї була лихоманка та сильний кашель. Медичний ресурс в Ухані на той час був обмежений. Зрештою, на жаль, він втратив одного із членів сім'ї. Навіть із прибуттям безлічі додаткових підкріплень медичного персоналу та швидким створенням спеціальних карантинних лікарень та карантинних пунктів, як це було у 2003 році, у лікарнях по всьому місту, як і раніше, не вистачало ліжок.
*Атипова пневмонія 2003 року вперше з'явилася в Китаї в листопаді 2002 року. Вчені змогли виявити її у лютому 2003 року, а вже у липні – перемогли. Всього зафіксовано 8098 випадків захворювання на атипову пневмонію по всьому світу.
Січень 2020. Ухань закривають на карантин. Як ви готувалися до ізоляції (закуповували продукти, засоби гігієни)? Скільки днів/місяців ви знаходилися практично під замком? Що допомагало відволіктися?
На щастя, нікому з моїх близьких родичів не було встановлено діагноз, поки не з'явився менш смертоносний вірус "Омікрон". Ми повернулися в моє рідне місто, яке також є невеликим містом у провінції Хубей – Ухань є столицею. Вся провінція була повністю ізольована у наступні два дні. Виходячи з екстреного оголошення, ми зрозуміли, що карантин займе багато часу. Оскільки мої батьки працюють у іншому місті, я вирішив поїхати туди.
Ухань був повністю заблокований більш ніж на сто днів, і мешканцям практично не дозволялося залишати свої будинки. Оскільки ми були із зараженої зони, нас попросили залишитися вдома на два тижні на карантині. На щастя, усі були здорові. Однак після першого спалаху наш район кілька разів блокували протягом наступних трьох років, загалом на чотири або п'ять місяців через повторне поширення епідемії.
Можливо, час спалаху був відносно вдалим для китайців, оскільки більшість сімей запаслися їжею на майбутні новорічні свята. Але в такому великому місті, як Ухань, брак припасів під час карантину неминучий. Для села їжа не проблема, проблема у нестачі ліків від поширених хвороб – наприклад, інсуліну.
Уряд багато зробив, щоб впоратися з цим, хоча є деякі розбіжності з приводу фактичних наслідків. Допомога громадських організацій ефективна лише частково через відсутність організованості та сили. Бартерний обмін став дуже популярним серед мешканців під час блокади – адже кожне господарство завжди має щось зайве.
Оскільки я інтернет-хробак, все моє життя не сильно постраждало, хоча перегляд соціальних мереж та новин протягом усього дня може бути дуже напруженим. Навчання також змінилося на онлайн-навчання, на якому, щиро кажучи, дуже складно зосередитися. З того часу я приєднався до кількох онлайн-груп волонтерів. Читання також є способом зняти стрес. "Чума" Камю та "Декамерон" Боккаччо були дуже популярні на той час. Звісно, це пекло для соціально активних людей. Часто весь житловий квартал голосно співав разом, щоб знайти підтримку один одному.
Карантин припав на час твого навчання в університеті. Яким був цей час?
Карантин в університетах насправді настав десь після осіннього семестру 2020 року. Після першого витка епідемії багато міст дуже побоювалися її повторної появи. Університети є густонаселеними районами, тому в більшості з них діє більш строга політика ізоляції, ніж у житлових районах, що призвело до багатьох проблем, наприклад зростання цін. У той же час студенти скептично ставляться до ефективності цього контролю – поки студентам обмежують вхід та вихід із вишу, персонал та родичів співробітників майже не зачіпають. Це стало однією із причин протестів студентів багатьох вишів. На відміну від городян, студентам було досить складно протистояти адміністрації вишу.
Китай запровадив найжорсткіші у світі ковидні обмеження. Кордони країни були закриті три роки – аж до березня 2023 року. Чи був за цей час розвинений внутрішній туризм чи переважно всі залишалися в межах своїх міст?
До грудня 2022 року, якщо люди хотіли відпочивати та подорожувати, після кожного масового карантину міста їм доводилось зважати на витрати. В період епідемії діє система QR-кодів для регулювання профілю ризику для здоров'я кожного громадянина. Ця система використовує рух мобільних телефонів, щоб визначити, чи людина увійшла до району, де є спалах. Якщо виникне проблема, вам доведеться залишатися вдома, ви не зможете користуватись громадським транспортом або відвідувати торгові центри. Як наслідок – більшість, особливо співробітники приватних компаній, досить обережно ставляться до поїздок, тому що якщо вони не зможуть повернутися на свої робочі місця, це може вплинути на їхню роботу.
Чи відчував ти чи твоє оточення на собі дискримінацію через COVID-19 та "китайське походження" вірусу?
Це відбувалося частіше у 2020 році. Та іноді я бачив такі події у міжнародних новинах та у соціальних мережах. Але й у мене була така сама ситуація. Оскільки в Китаї Хубей став джерелом COVID-19, багато людей з посвідченнями особи з регіону Хубей на той час зазнавали дискримінаційного поводження з боку інших регіонів. Нас не селили у готелях. Якщо ви поїдете додому в інше місто, місцеві жителі можуть викликати поліцію. Були навіть випадки, коли студенти, що повернулися, зазнавали переслідувань і словесних образ. Щиро кажучи, це був дуже важкий час.
Чжан, зараз ти живеш у Європі. Коли ти знайомишся тут із новими людьми, у них є якась особлива реакція, коли вони чують, що ти з Уханя?
Тепер, коли минуло вже три роки з початку пандемії, люди здебільшого висловлюють жаль з приводу Уханя. Я думаю, що це приблизно те почуття, як якщо ви говорите людям, що ви з Харкова чи Бахмута. Ми не чекали, що наше рідне місто стане відомим таким чином, чи не так?
Тут, у Європі досі деякі люди впевнені, що пандемія почалася через те, що хтось у Китаї з'їв кажана. Які версії походження вірусу обговорювали у Китаї? І чи справді в Китаї їдять кажанів?
Чесно кажучи, якщо поїдання кажанів – це теорія змови, це занадто "ординарно". Насправді це досить переконливе пояснення, бо на тому ринку морепродуктів справді існував чорний ринок із продажу диких тварин. Під час спалаху атипової пневмонії в 2003 році, який також був схожим з коронавірусом, джерело зрештою було ідентифіковано як дика лисиця. Деякі люди їли їх, і в той час були дослідження, що показують, що багато кажанів також є переносниками вірусу. Хоча поїдання кажанів – дуже дурний та нецивілізований вчинок, це була просто помилка, вчинена деякими людьми. Це так нормально, порівняно з великою кількістю теорій змови про походження – наприклад, компанії з виробництва вакцин, які бажають заробити гроші.
Більш точна інтерпретація цього вимагала б розгляду поточної напруженості між Китаєм і Сполученими Штатами. Активісти проти вакцинації та прихильники Трампа в США (часто ті самі люди) часто стверджують, що вірус походить від американських військових або фармацевтичних компаній, щоб заробити гроші або контролювати американців. Після 2021 року зростаюча кількість китайців, які вважають, що вірус є біологічною зброєю, що походить зі США, значною мірою формує загальну думку.
Китайці сміються над абсурдністю своїх поглядів на вакцини та технологію лікування – адже вакцини є одним із найефективніших способів боротьби з пандеміями. (І, звичайно, деякі китайці стійкі до мРНК-вакцин іноземних компаній.) Але, знову ж таки, китайці схильні вірити цим людям і доказам, які вони надають, коли йдеться про джерело вірусу. Однак на початку пандемії було стільки ж міжнародних чуток, які стверджували, що вірус походить від витоку в китайській лабораторії. У цьому сенсі націоналісти різних країн були дуже одностайні. Тож, визнаєте ви це чи ні, акт визначення джерела епідемії неминуче стане політичним питанням.
Чи стало життя колишнім для жителів Китаю? Чи таки пандемія наклала свій відбиток на звичний спосіб життя?
Хоча ще немає загального огляду психологічних станів, я вважаю, що досвід останніх кількох років затьмарив багатьох людей. Оскільки епідемія призвела до банкрутства великої кількості малих та середніх підприємств, серйозною проблемою стало безробіття. Молоді люди у Китаї дуже невпевнено дивляться у майбутнє. У той самий час вибір людей зазвичай більш не схильний до ризику. Це може мати довгострокові наслідки для суспільства.
Як ти вважаєш, скільки часу знадобиться світові, щоб зняти з Китаю тавро "батьківщини коронавірусу"?
Це може зайняти час і я думаю, що українці це розуміють. Для Уханя це залежить лише від ідеології людей. Якщо націоналісти у всьому світі продовжать розширювати свою владу, то ця проблема стане ще гіршою. Я дуже хвилююсь через це. Адже дуже легко вказати пальцем на далеку групу людей як на причину багатьох реальних проблем, що, звичайно ж, було причиною багатьох трагедій у ХХ столітті.
