Нещодавно Коломийський міський районний суд Івано-Франківщини видав постанову про звільнення хворого на онкологію Сергія Сабірова, засудженого в 1997 році до смертної кари за умисне вбивство, а після заборони такого виду покарання – до довічного ув’язнення. За історію України – це третє звільнення довічника за станом здоров’я.
UWN звернувся з цього приводу за коментарем до адвоката Андрія Діденка, який працює по справі Сабурова та інших засуджених, хворих на невиліковні хвороби. Про подібні випадки звільнення довічників та чи може під таке звільнення потрапити людина, яка не засуджена на довічний термін, розповідаємо далі.
Велика проблема звільнення тяжкохворих
Діденко називає "великою проблемою" звільнення осіб, які страждають на тяжкі хвороби, відбуваючи покарання. Бо, за словами адвоката, ці "люди приречені на смерть".
"Є перелік захворювань, які є підставою для звернення до суду щодо звільнення за станом здоров’я. Наприклад, мова йде про онкологію – третя стадія не підпадає під звільнення, тільки четверта. Це вже йде паліативна допомога (підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів з проблемами смертельного захворювання шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки, – ред.). І тут неможливо лікувати, оперувати, навіть надавати хіміотерапію. А вітчизняна пенітенціарна система, на жаль, немає жодного закладу медичного для лікування онкохворих", – каже юрист.
І наводить приклад 19-ї багатопрофільної лікарні у Львові, яку через порушення прав людини нині закрили.
"Знову ж таки, засуджені хворіють на онкологію. І найперша проблема полягає в тому, що рак здебільшого виявляють вже на запущеній стадії – тоді, коли неможливо лікувати. Приміром, в нас ("Харківська правозахисна група", – ред.) був такий клієнт Володимир Рубченко, зараз його справа знаходиться в Європейському суді з прав людини. У нього онко виявили вже тоді, коли на обличчі з’явилася пухлина розміром, як голова. І аж тоді почали хвилюватися та обстежувати. Рубченка звільнинили за рішенням суду, а на сьомий день, коли він мав вийти на волю, той помер", – додає Діденко.
Адвокат також говорить, що нині в Україні нараховують п'ятеро осіб, які померли, не дочекавшись можливості, "принаймні б померти на волі".
"Адже паліативна допомога – це не тільки знеболювальне... А, до речі, враховуючи те, що в нас немає жодного закладу пенітенціарного типу, то ці ліки люди не отримують. Тому так і стається....", – констатує правозахисник.
Довічно ув’язнений хворий на онкологію Сабіров
Водночас Діденко згадує про останнього свого клієнта Сергія Сабірова, який "мучиться і страждає від не надання йому належного знеболювання".
"Лікарі це усвідомлюють, але, на жаль, нічого не можуть зробити. Медики звернулися до суду, його обстежують, і сприяли всіляко для того, щоб Сергія звільнили за станом здоров’я. Сподіваємося, що прокуратура не буде чинити перепон, бо навіть після рішення Коломийського районного суду все одно потрібно чекати сім днів на подачу апеляції, а ця людина просто не може чекати", – коментує фахівець.
Адвокат уточнює: Сабіров знаходиться зараз у Коломийській виправній колонії і його не звільнили (станом на 27 лютого 2024 року, – ред.).
"Розумієте, існує такий порядок: після того як суд ухвалив рішення про звільнення, ще має пройти тиждень на подачу цієї ж апеляції, якщо прокуратура апеляцію не подасть, тоді його звільнять. Стан Сабірова щодня погіршується і він може померти. У нас був круглий стіл, де були присутні представники прокуратури, пенітенціарної служби, медичних закладів з місця позбавлення волі і представники секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Лікар Сабірова акцентував на тому, що така хвороба, як у нього (Сабірова, – ред.), дуже швидко прогресує, саме ця форма. Нагадаю, рак легенів четвертої стадії. Людина з таким захворюванням дуже швидко може померти", – пояснює юрист.
Більше про випадок Сабірова
За ґратами Сабіров провів 26 років. Спершу в 1997 році Судова колегія з кримінальних справ Дніпропетровського обласного суду призначила йому смертну кару, але через три роки це покарання замінили на довічне ув’язнення.
У 1997-му, коли чоловіка засудили, в Україні саме запровадили мораторій на виконання смертних вироків, а через два роки Конституційний суд визнав, що таке покарання суперечить Конституції України.
"Харківська правозахисна група" неодноразово звертала увагу, що 58-річний Сабіров позбавлений можливості лікування. У медичної частини його колонії навіть немає ліцензії на серйозні знеболювальні препарати, тож чоловіку доводиться щодня терпіти нестерпний біль, розповідали правозахисники.
У ХПГ зазначали, що в’язнів з онкологією можуть звільнити за станом здоров’я. Проте Коломийський міськрайонний суд торік восени відмовив Сабірову у звільненні.
Суд зауважив, що лікарсько-консультативна комісія повинна складатися з керівника закладу охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби та не менше трьох лікарів. Натомість Сабірова оглядали голова комісії та двоє лікарів.
Крім того, при ухваленні рішення суд врахував, що Сабіров вчинив особливо тяжкий злочин й засуджений до довічного позбавлення волі, а під час відбування покарання мав дисциплінарні стягнення. Проте адвокати Сабірова стверджували, що дисциплінарні стягнення Сабіров отримав ще 20 років тому, тож є давно погашеними.
Чому в Україні є проблеми з цим?
За словами Діденка, перелік тих, кого можна звільнити за вищезгаданими умовами, складений так, що люди вже й так є смертниками.
"Тобто шансів на життя не існує. Ми комунікували з міжнародними експертами та лікарями – вони кажуть, що взагалі цей перелік не повинен існувати. Тому що кожна хвороба індивідуальна, можливо, людина від запалення легенів може постраждати і ця хвороба буде небезпечною для життя й здоров’я. Найголовніше, що в умовах пенітенціарних закладів захворювання перешкоджають подальшому відбуванню покарання. А таке може бути й без переліку", – зауважує адвокат.
І вкотре наголошує на "унікальному індивідуальному складі людини".
"Найголовніше, щоб це питання вирішувалося колегіально: чи потребує ця людина допомоги в цивільних лікарнях, чи необхідне якесь оперативне хірургічне втручання. Всі ці теми мають порушуватися, не замовчуватися і вирішуватися дуже оперативно. Адже найвища цінність – це життя людини", – підсумовує Діденко.
Додамо
Міністерство юстиції України напрацювало зміни, завдяки яким люди із судимістю зможуть долучитися до оборони країни, адже наразі законодавчо заборонена мобілізація засуджених. Про це заявила заступниця міністра юстиції Олена Висоцька в ефірі "Українського Радіо".
Зазначається, що сьогоднішня діюча норма законодавства не дозволяє засудженим долучитися до лав ЗСУ. Йдеться не тільки про тих, хто зараз відбуває покарання, а й тих, які були засуджені раніше й вже відбули покарання.
"Вони живуть серед нас, так само бояться, переживають і так само можуть бути корисними. Але, на жаль, зняті з військового обліку і ніяк не можуть допомогти армії", – пояснила Висоцька.
