У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №11044 про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану щодо проведення перевірок в частині вчинення мобінгу.
"Проєкт закону розроблений з метою розблокування можливості проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за заявою працівника або профспілки з питань вчинення мобінгу під час дії правового режиму воєнного стану", – йдеться в супровідних документах.
Мобінг (цькування) – це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків.
Такі дії можуть проявлятись у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Документом пропонується встановити, що у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю. Зокрема питання виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу та законності припинення трудових договорів.
Цей закон набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Проєкт нового трудового кодексу
Міністерство економіки України підготувало проєкт нового Трудового кодексу, який повинен замінити Кодекс законів про працю (КзПП) від 1971 року.
У пояснювальній записці зазначається, що прийнятий у 1971 році Кодекс законів про працю України є радянським як за змістом, так і за духом та демонструє яскраво виражену домінацію регулюючої функції патерналістської держави у сфері трудових відносин, яка була притаманною для планової соціалістичної економіки, в умовах якої фактичним роботодавцем у всіх господарських відносинах виступала держава.
Згідно із документом, щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 28 календарних днів за кожен відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
У перший рік роботи у даного роботодавця працівник набуває право на повну тривалість щорічної оплачуваної відпустки на умовах та в порядку, визначеному трудовим договором, але у будь-якому випадку не пізніше закінчення шести місяців безперервної роботи.
Для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу впродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.
Він передбачає:
- фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
- змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
- час перерви для відпочинку і харчування.
Також проєкт пропонує, що за роботу в нічний час здійснюється доплата у розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором, але не менше ніж 20% ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Оплата праці за роботу у вихідні, святкові дні здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути не менше ніж на 100 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.
При застосуванні надурочних робіт оплата праці здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути не менше ніж на 100 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.
