Біла тиша. Крижаний казковий світ для стороннього спостерігача і найсуворіші умови виживання для людей, що знаходяться тут. Це все про Антарктиду, де зараз успішно триває 28-ма антарктична експедиція. UWN вдалося поговорити з одним із членів експедиції геофізиком Андрієм Олефіром. Він розповів про те, які дослідження проводяться на станції "Академік Вернадський", як довго триває експедиція, про побут полярників, а також про те, як граються дитинчата китів та як з’явилася назва "Бойові пінгвіни".
Розкажіть про станцію та чим ви займаєтесь?
Я магнітометрист. Працюю з видатним геофізиком Юрієм Петровичем Сумаруком. На станції розташована геомагнітна обсерваторія, що виконує важливу роль у спостереженні та вивченні магнітного поля Землі.
Основне завдання магнітної обсерваторії – це безперервна реєстрація складових геомагнітного поля Землі та проведення абсолютних вимірювань. Для цього обсерваторія обладнана спеціалізованими високоточними приладами, такими як магнітоваріаційна станція LEMI-025, протонними магнітометрами та приладом для абсолютних вимірювань.
На основі цих даних дослідники займаються вивченням магнітного поля Землі. На сьогоднішній день невідомо джерело магнітного поля Землі, оскільки існують різні теорії його походження. Маючи дані з геомагнітних обсерваторій, супутників та інших пунктів, дослідники будують моделі цього поля. Також ці дані використовуються для прикладних досліджень.
Магнітне поле пов’язане з атмосферними та іоносферними явищами, що дозволяє вивчити взаємодію магнітного поля Землі з різними явищами. І якщо це все узагальнити, то ціль дослідження і їх ключовими елементами є розкриття розуміння геодинамічних та фізичних процесів, які відбуваються в глибинах Землі.
Що нам це дає на практиці?
Маючи дані про геомагнітне поле, тобто великий статистичний ряд, ми можемо прогнозувати магнітні бурі. Це дуже важливе завдання, тому що магнітна буря може спричинити виведення з ладу супутників, енергетичних систем. Геомагнітне поле змінюється як в просторі, так і в часі. На основі даних будуються карти геомагнітного поля і здійснюється пошук корисних копалин. Ви використовуєте GPS? Використовуючи наші дані, системи навігації працюють точніше.
Як довго триває експедиція? Як близько до вас знаходиться цивілізація?
На станції ми перебуваємо рік. З березня 2023 року по березень 2024 року. Нас сюди завезли, відбулась перезмінка, ми отримали цінні вказівки, рекомендації від попередників. І після цього десь до січня ми взагалі ні з ким не комунікуємо. Лише за допомогою інтернету. Час від часу вдалині можна побачити ліхтарі наукових суден, скоріше за все, це будуть або американці, або британці.
Тут на станції 14 людей і все тому майже рік ми спілкуємося вживу лише в такому колі.
Щодо цивілізації. На станції є цивілізація. Нам не потрібно нікуди їхати. Це маленький автономний світ, розрахований на існування протягом року в найсуворіших умовах. Якщо хочеться великого міста, будь ласка, фото, відео або після закінчення експедиції.
Якщо дуже сильно вам хочеться до цивілізації, є варіант проплисти тисячу кілометрів до Південної Америки, брасом чи кролем, на ваш вибір (жартує, – ред.).
Чи важко психологічно перебувати в такому тісному колі?
Всі конкурсанти, всі, хто сюди їде, проходять психологічне тестування і співбесіду з психологом. Звертають увагу на стресостійкість, комунікабельність, що є фундаментом для повноцінного виконання завдань на станції. І підтримки здорового соціуму на станції в умовах депривації. Найголовніше, щоб людина була людиною і мала не просто схильність, а внутрішній талант у спілкуванні, у дружбі, у взаємоповазі, у відданості іншим. Спочатку все для товариша, а потім тільки для себе. Це має йти від душі, від самого серця, тому що Антарктида не прощає фальші.
Якщо щось трапиться, судно може йти тиждень, два, три, а може і місяць. Можливо, це "Ноосфера", можливо, якесь інше, і сюди потрібно ще пробитись антарктичною зимою через товщі льоду. Тому ми тут одна велика дружня родина, яка стане горою один за одного.
Ви завжди хотіли потрапити в таку експедицію? Це була ваша мета?
У мене немає в житті такого моменту "в такий-то день я дізнався про Антарктиду". Я про неї знав завжди, ніби з самого народження знав про станцію. І я розумів, як сюди потрапити. Я ніколи не ставив собі питанням "А що потрібно зробити, щоб потрапити в Антарктиду". Якщо ти живеш своєю справою, маєш досвід і підпадаєш під критерії конкурсу по одному з напрямків, то всі шляхи відкриті. Я навчався в університеті, щоб отримати знання. Я працював, щоб отримати реальний практичний досвід. І я не здався при першій спробі потрапити в Антарктиду.
Ви потрапили не з першого разу?
Я подавав документи у 27-му Українську антарктичну експедицію, був зарахований в резервний склад. Я не здався і подав документи у 28-му і пройшов той самий шлях, тільки був зарахований в основний склад.
Як відбувається відбір?
Є три основні етапи відбору. Перший – це подання документів на електронну пошту, що підтверджують освіту та фах. Другий етап – фахова співбесіда, психологічне тестування та подання повного пакета документів. Тут детально дізнаються про всі твої знання, навики, життєві принципи, хобі, пройдеш декілька психологічних тестів та поговориш з психологом.
Стосовно психолога, я знаю, що жодна нормальна людина не буде їхати на протилежний край Землі на рік з 14 людьми (жартує, – ред.). Але психолог – це важлива річ.
І третій етап відбору – медкомісія, тренінги і затвердження складу експедиції. Ти пройдеш огляд лікарями і проведеш тиждень тренінгів з членами основного та резервного складу експедиції. Це можливість не тільки ліпше зрозуміти Антарктиду, а і зрозуміти, чим тут займаються інші члени експедиції, та дізнатися більше про станцію, правила виживання на льодовому континенті. Про результати можуть повідомити через тиждень, можуть через два.
Ви слідкували за попередніми експедиціями? Може, знаєте щось цікаве про першу експедицію?
Антарктида – це цілий всесвіт, кожен, хто побував тут, залишає в Антарктиді своє серце і частинку своєї душі. З ким би я не спілкувався з полярників, які тут були багато років тому, якась невідома сила тягне їх у ці краї, у це біле крижане царство, у ці вітри, урагани, які можуть збити людину з ніг і валити залізні стовпи і щогли радіостанцій, у цю білу тишу, у цей пронизливий спів вітру, у цей білий до нестями світ з таким самим білим сонцем і синім нескінченно небом. Розказати про когось я не зможу, бо кожен із нас, хто побував тут, автоматично стає членом антарктичного братства. Тому я можу розповісти щось цікаве лише про себе.
Розкажіть
В найкоротший день зими, це 22 червня, так як у червні тут зима, так, тут усе навпаки, коли в Україні зима, тут літо (і взагалі ми тут шуткуємо, що люди тут ходять догори ногами) проходить дійство посвячення в полярники тих, хто тут вперше, і закріплення того, що прибули сюди знову, вже бувалих. Поряд зі станцією, у кризі прорубується ополонка і кожний, хто залишився на зимівлю, (вірніше на літківню) в Антарктиці повинен в одних панчохах і краватці пірнути у крижану воду з головою тричі, як у нас в Україні Хрещення на Йордан. Без цієї посвяти ти не вважаєшся полярником. Особливе питання стосовно краватки. Кожний полярник привозить її із собою.
Я довго міркував, чи зможу я пірнути у крижану воду, особливо хвилювався за третій раз, бо нормальна людина самостійно пригнути у крижану воду ніяк не хоче. Це як третій стрибок з парашутом, якщо третій раз вистрибнув з літака, то надалі боятися не будеш. Стрибнув. Тепер я справжній полярник.
Коли вам передавати естафету наступникам? Чи можете вже зробити якісь проміжні підсумки перебування на станції вашої експедиції?
Дійсно, 28-ма Українська антарктична експедиція успішно триває і добігає кінця, і ми обов’язково поділимося нашим досвідом та результатами. Щодо передачі естафети наступникам, це завдання, що вимагає великої уваги. Ми прагнемо забезпечити безперервність досліджень та наукових зусиль, і плануємо передати наш досвід та знання майбутнім генераціям дослідників.
Щодо проміжних підсумків, ми вже досягли значущих результатів у наших дослідженнях. Наприклад, ми провели унікальні наукові експерименти в геофізичній, біологічній та кліматичній сферах. Наша робота спрямована на розуміння змін в антарктичному середовищі, вивчення біорізноманіття та адаптації до екстремальних умов. З цієї точки зору, наша експедиція вже має чимало досягнень, але найважливіші висновки та результати будуть оголошені після повернення та завершення аналізу наукових даних.
Ми впевнені, що наші напрацювання зроблять вагомий внесок в розкриття таємниць антарктичного континенту та в розвиток антарктичної науки.
Чим ще зараз займається станція? Можете коротко розповісти про кожне з направлень?
Наукові дослідження на станції мають широкий спектр – це геофізичні спостереження, екологічні, біологічні. Також дослідження кліматичних змін. Геофізичні дослідження включають магнітні та сейсмічні дослідження, вивчення будови структури землі в антарктичному регіоні, це аналіз геомагнітних змін, сейсмічної активності та гравітаційних характеристик.
Є кліматичні та атмосферні дослідження – це метеорологічні для вивчення кліматичних змін в антарктичному регіоні. Спостереження за температурою, атмосферним тиском, вітром та іншими параметрами та отримання даних про кліматичні та погодні умови.
Біологічні та екологічні дослідження – це вивчення унікального антарктичного біорізноманіття, включаючи дослідження водних організмів, морських птахів, тюленів, особливо мені подобаються кити. А також дослідження екосистем та взаємодії між ними.
Також у нас медичні та фізичні дослідження. Це дослідження впливу екстремальних умов середовища на фізіологію людину, включаючи адаптацію до низьких температур в ізоляції.
Та геодинамічні дослідження – це вивчення рухів льодовиків та геодинаміка антарктичного льодового покрову. Це також є моєю сферою.
І всі ці дослідження спрямовані на розуміння природних процесів, які відбуваються в Антарктиді. Їх вплив на глобальні системи. Вони допомагають розробляти стратегії охорони навколишнього середовища та ліпше зрозуміти закономірності природних явищ на Землі.
Спостереження за тваринами (пінгвіни, інші птахи тощо). Це теж обов'язок працівників станції чи більше хобі?
На станції у кожного співробітника є технічне завдання, відповідно до якого всі працюють. Я займаюсь забезпеченням функціонування магнітної обсерваторії, моніторингом високоенергетичних природних явищ та дослідженнями льодовиків. Це займає у мене весь робочий час. Бувають моменти, коли деякі роботи одному важко зробити або неможливо. Тоді я звертаюсь до колег, а коли їм потрібна допомога, вони звертаються до мене. І таким чином я беру участь у біологічних дослідженнях як драйвер на човні або асистент. І у мене є неймовірна можливість ознайомитися ближче з життям пінгвінів, птахів, китів. Мені також ніхто не забороняє у вільний час спостерігати за тваринами, але з дистанції. Не відволікаючи їх від своєї рутини. Вони не вбачають небезпеки в людях. Для них ми диковинка і не несемо загрози, але ми не підходимо до них і не взаємодіємо для уникнення завдання їм шкоди.
Був цікавий момент: неподалік станції плавав айсберг, трохи витягнутої форми, з яким гралося маленьке китеня. Воно щосили кричало у впадину айсберга, щоб йому повернулося відлуння. І після кожного поверненого відлуння, китеня ще з більшим ентузіазмом повторювало свої дії. Воно так гралося і досліджувало світ.
Незвичайні природні явища. Як часто ви їх спостерігаєте? Розкажіть про них
Навколо станції "Академік Вернадський" в Антарктиді можна спостерігати різноманітні природні явища, які роблять цей регіон унікальним та надзвичайним.
Наприклад:
– Поруч з антарктичними льодовиками можна помітити положення, коли сонце знаходиться низько над горизонтом. Це призводить до індіго-відтінків у снігу та атмосфері, створюючи неймовірні кольорові ефекти.
– У берегових водах можна спостерігати унікальні звуки відламування льодових криг та розливу води. Це природні акустичні ефекти, що створюють атмосферу дивовижного звукового ландшафту.
– Біля станції можна бачити морських тварин, таких як кити та тюлені, які приходять на берег для відпочинку чи розмноження. Це робить прибережні області особливо цікавими для спостережень.
– Повноцінної полярної ночі в нас нема. У зимовий період поблизу полюсу Антарктика переживає період полярної ночі, коли сонце не сходить. У нас воно сходить приблизно на три-чотири години і то ледве-ледве. Влітку можна насолоджуватися білим днем з легким вечором з першої до четвертої години.
Як виглядає ваш типовий робочий день та вихідний?
День у полярника доволі рутинний. Вранці сніданок і робота залежно від технічного завдання. Я обробляю дані магнітних та сейсмічних спостережень, у випадках поломки ремонтую обладнання. Після обіду роблю заміри в павільйонах магнітної обсерваторії та польові роботи по островах, що поблизу. Вихідних для мене немає. Я завжди знаходжу, чим себе зайняти, починаючи від курсів підвищення навиків та знань до польових виходів з біологами.
Співробітництво з іншими станціями, з іншим державами. Як і чи добре його налагоджено? Чим ви ділитесь? Чим з вами діляться?
Співробітництво з іншими станціями і державами було, є і буде.
Існують тимчасові і довгострокові проєкти. Магнітна обсерваторія входить в постійну мережу геомагнітних обсерваторій, що у режимі реального часу надає дані, які служать науковим дослідженням Землі – від її глибин до космосу – і підтримує оперативні служби, що приносять користь суспільству.
Зараз встановлено п'ять "пасток" для повітря в районі нашої станції "Академік Вернадський". Ця робота відбулася в межах міжнародного проєкту з дослідження розповсюдження силіконів, в якому бере участь Україна.
Також виконується вивчення атмосфери. До цього процесу долучені майже всі антарктичні станції, які можуть проводити радіозондування. У визначені періоди деякі станції запускають зонди частіше, а на деяких (як-от на "Вернадському") взагалі почали робити це вперше. Після завершення антарктичної зими всі дані будуть зібрані для спільного аналізу науковцями та організаціями, які підтримали ініціативу.
У що ви одягаєтесь?
Декілька шарів термоодягу. У нас класичний теплий одяг: рукавиці, зимове взуття, балаклава, окуляри. Всі ділянки шкіри закритті. У нас тут озонова діра, якщо низький рівень озону і сильний ультрафіолет, то швидко виникає загар, тоді можна згоріти буквально за три-п'ять хвилин. Тому при виходах за межі станції при низькому озоні ми обов’язково використовуємо протисонцевий крем.
Швидко адаптувалися до таких умов?
Я адаптувався швидко. Під час проведення навчально-тренувальних зборів в Україні. Нам всім розповіли про все, що є на станції. Що нас очікує на станції і як діяти в будь-яких випадках і в надзвичайних ситуаціях. Розуміючи весь обсяг роботи та наявне обладнання, залишилось лише приїхати в Антарктиду та увійти в курс справ від попередників під час перезмінки.
Перезмінки бувають різні, за весь час експедицій було і три дні, а мені пощастило – було сім днів. Тому адаптація у мене не викликала ніяких проблем.
Яка у вас освіта? Здалося, що ви можете робити там все
У мене немає диплома лікаря. Але надати першу медичну допомогу я можу. І плюс-мінус розумію, в біології також розумію, тому можу допомагати біологам. Метеорологам також можу. Тут все пов’язано на комунікації, ти можеш навчитися багато чому на станції додатково, підвищити навики. І якщо якась надзвичайна ситуація трапилась і потрібна допомога, хтось може прийти до тебе або ти можеш допомогти комусь.
У вас були якісь надзвичайні ситуації?
Та ні, експедиція триває, проблем не було. Всі високоосвічені люди. Ми всі розуміли, куди і для чого ми їдемо, тому проблем немає.
Розкажіть про "Бойових пінгвінів"
Згідно з міжнародними угодами Антарктида є повністю демілітаризованою зоною. Тут не можна розміщувати військові бази.
Наскільки мені відомо, за однією з версій назва "Бойові пінгвіни" виникла під час української антарктичної експедиції у 2016 році. Це стало символом для команди та станції, виникло через доволі курйозні обставини. Під час експедиції на станції було виявлено, що один пінгвін, який мешкав неподалік, почав регулярно навідуватися до станції. Він привернув увагу експедиції своєю відважністю та допитливістю. Цього наполегливого та допитливого пінгвіна команда станції вирішила якось назвати і вибрала йому ім’я "Бойовий пінгвін". Цей позивний став популярним серед членів експедиції і символом, що уособлює дружбу та взаєморозуміння між людьми та природою в складних антарктичних умовах.
Зараз "Бойові пінгвіни" – це символічна назва полярників, які повернулися з експедиції і захищають Україну в лавах ЗСУ. Раніше вони досліджували сувору Антарктиду у рамках наукових експедицій на станції. Точну кількість я вам не скажу, їх більше ніж 20, з деякими я особисто знайомий, декого знаю по роботі на станції. Часто ми комунікуємо. Я хочу наголосити, що досвід, отриманий кожним полярником, який побував тут, є унікальним. По-перше, ті, хто сюди потрапляють, проходять найжорсткіший професійний, комунікаційний та психологічний відбір. Кожний полярник перш за все людина з великої літери. У кожного з нас болить серце за Україну, коли наша експедиція закінчиться і ми повернемося додому, кожен із нас зробить усе можливе для перемоги України. Але зараз ми повинні довести саме тут науковий і людський потенціал нашої Батьківщини. Кожен із нас робить усе можливе для цього.
