Ілюстративне фото
У 2024 році минає п’ятирічний перехідний період, який передбачає поступове впровадження норм нового українського правопису. Кабінет міністрів України схвалив український правопис у новій редакції 22 травня 2019 року.
Наскільки змінилося ставлення населення до вживання нових слів, як люди адаптувалися в побуті, у навчанні й чи закріпилося вживання слів типу проєкт, UWN поцікавився в кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри українознавства, культури та документознавства, заступниці декана факультету філології, психології та педагогіки, мовного омбудсмена Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" Ірини Денисовець.
Філологиня пояснює, що деякі зміни громадяни вже активно підтримали й використовують. Зокрема й слово проєкт досить часто вживають у мовленні представники різних професійних спільнот. А дехто доволі категорично не підтримує перехід.
"Учителі, та й журналісти, на жаль, ще слабко послуговуються правилами нової редакції українського правопису. До прикладу, у правописі є правило, що звук [h] передаємо буквою г: госпіталь, гостел, але продовжують уживати хоспіс, хостел. Переважно в індивідуальних мовних практиках спостерігаємо позитивне сприймання змін у правописі. Проте здебільшого українці досі неоднозначно сприймають і використовують правила, закріплені в редакції правопису 2019 року", – коментує Денисовець.
Яке ставлення до фемінітивів і слів іншомовного походження?
Мовний омбудсмен додає, що філологи фіксують доволі різне ставлення до фемінітивів. У правописі названо тільки чотири суфікси, за допомогою яких від іменників чоловічого роду утворюються слова на означення осіб жіночої статі – авторка, дизайнерка, директорка, співачка тощо.
Суфікс -иц-(-я) приєднується до основ на -ник: порадниця та -ень: учениця. Суфікс -ин-(-я) сполучається з основами на -ець: кравчиня, продавчиня. Суфікс -ес-(-а) рідковживаний в українській мові: патронеса, поетеса.
"Однак у правописі немає правила, яке зобов’язує від кожної назви чоловічого роду занять утворювати жіночу. Насамперед журналісти й прибічники фемінізації активно поширили таку тенденцію. Позиція ж академічної спільноти інша – це штучні утворення. Ми повинні їх творити й використовувати залежно від потреби", – зауважує філологиня.
Денисовець говорить, що, попри узвичаєні фемінітиви, наприклад, журналістка, часто натрапляємо на "ковані", штучні утворення: фізикиня, бійчиня. Каже, що це – марковані назви, тим паче деякі з них мають фамільярний відтінок (академічка, прокурорка). Тож краще їх замінити сполукою пані академік.
"Сюди ж належать і назви військових звань: генералка, офіцерка. До того ж не можна використовувати такі назви в офіційному вжитку, адже вони мають розмовний характер і стилістично знижені. У документах не вживаємо назви посад на кшталт доцентка, професорка, завідувачка кафедри. Чи приживуться такі слова, покаже мовна практика", – стверджує фахівчиня.
Згадує й, окрім часто невмотивованого й надмірного послуговування українців фемінітивами, про лавинне проникнення у вжиток слів іншомовного походження.
Денисовець вважає, що запозичені слова варто обмежено використовувати, якщо можна замінити їх питомо українськими. До прикладу, наводить слово топ, яке подане в новій редакції правопису й означає найкращий.
"Дуже часто доводиться бачити неправильне поєднання його з числівниками та прикметниками (топ-найкращий університет, а повинно бути найкращий університет). Частина топ- із числівниками не поєднувана: не топ-100, а 100 найкращих. Подібне залучення іншомовних слів є безпідставним, цим ми інфікуємо мову. Надзвичайно важливо зараз створювати свої відповідники за українськими словотвірними моделями. Констатуємо, що захист української мови в цьому контексті ще слабкий", – зазначає експертка.
Мовознавиця додає, що взагалі пересічні громадяни повільніше адаптуються до змін у правописі. Проте вже зовсім скоро спливає перехідний період, тому маємо використовувати норми українського правопису в редакції 2019 року в діловодстві, освітній галузі, видавничій справі, сфері телебачення і радіомовлення, підсумовує експертка.
До речі, в березні цього року Кабмін схвалив розроблену Міністерством культури та інформаційної політики Державну цільову національно-культурну програму забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на період до 2030 року. Згідно з документом, українська має стати основною мовою спілкування у побуті. Для цього необхідно задовольнити приватні культурні потреби україномовним якісним культурним продуктом.
