Чорнобиль. Одне слово. Дев'ять літер.
Сотні кілометрів "мертвої" території.
Тисячі зруйнованих життів.
І біль, що пронизує пам'ять українців не один десяток років.
Квітневої днини, коли природа дарує нам свої барви, чи не кожен громадянин нашої держави мимоволі переноситься в ту далеку, але таку страшну ніч. Ніч 26 квітня 1986-го. Хтось тримає в пам'яті перші слова "Вибух. Чорнобильська АЕС палає". Хтось – і досі до дрібниць пам'ятає "тимчасову евакуацію" з Прип'яті, яка переросла в десятиліття. А для когось Чорнобильська трагедія відгукується безлюдними вулицями Прип'яті, покинутими дитячими майданчиками, колючим дротом зони відчуження та посивілими скронями ліквідаторів.
Нині достеменно можна сказати, що найпотужніша на той час атомна станція в Європі мала бути гордістю України, увійшла в історію як та, що дала назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.
Достеменно й можна говорити, що тоді, в 1986 році, Москва мовчала і приховувала, а світ кричав про найбільшу аварію на ЧАЕС.
Через 37 років – у 2022-му під час повномасштабного вторгнення – Чорнобильська атомна електростанція опинилася під російською окупацією, і Москва заговорила... заговорила мовою агресії та ядерним тероризмом. Впродовж п'яти місяців росіяни окупували станцію та хотіли вчинити терористичний акт на Чорнобильській АЕС. Але ворогу не вдалося повторити історію. Після деокупації Київщини Чорнобильська АЕС повернулася під контроль України.
Як режим Кремля перетворив мирний атом на зброю масового ураження, а згодом – інструмент тероризму? Як нині живе двічі понівечена окупантами Чорнобильська зона? І хто неспроможний вивільнити із заручників ядерну енергетику?
До роковин Чорнобильської трагедії медіапроєкт Ukraine World News пройшов слідами російських злочинів та підготував документальний проєкт "Чорнобиль. Злочин режиму".
