Літаки F-16, які Україна, за даними ЗМІ, вже почала отримувати від іноземних партнерів, навряд чи будуть працювати близько до лінії фронту, проте суттєво підсилять нашу ППО. Крім того, це стане можливістю для отримання Україною більш сучасних літаків. Чому ми чекали так довго, яку модифікацію F-16 передають та в чому їх переваги, в інтерв'ю UWN розповіла Олена Трегуб, виконавча директорка незалежної антикорупційної комісії (НАКО), членкиня Громадської антикорупційної ради при МОУ.
Можемо говорити про те, що літаки F-16 вже в Україні?
Насправді відповіді на це питання вам ніхто точно не дасть, тому що треба зберігати так званий "туман війни". Влада, наші військові офіційно це не коментують. Згадайте, що абсолютно всю зброю, яку нам надавали наші партнери, особливо високотехнологічну, про неї нам оголошували вже після її прибуття в Україну чи коли вона по факту пропрацювала місяць чи більше.
Може і з літаками так бути, і в будь-якому разі нам не будуть оголошувати. Тому що це надзвичайно чутливо для нас, самі ці літаки, наприклад, вони не повинні бути втрачені, оскільки це буде дуже негарна картинка для партнерів. Все-таки це найбільш високого рівня зброя, яку на сьогодні вдалося отримати Україні. І тому ці літаки українці будуть берегти.
Чому переговори тривали так довго? Були якісь перепони на рівні оперативного отримання?
Це дійсно був дуже довгий і складний процес. По-перше, було складно взагалі переконати наших міжнародних партнерів, що нам можна дати літаки. Тому що коли ми, громадянське суспільство починали говорити про ці літаки, нам відповідали, що це взагалі нереально. Але так само нам казали, що і нереально, що нам дадуть танки, і нереально, що нам дадуть системи протиповітряної оборони Patriot. Тобто вважалося, що це спровокує ескалацію, що це спровокує Росію. Але насправді це не так.
Просто, як виявляється, нам так довго не давали літаки, тому що це вкладається в стратегію адміністрації Байдена, яка, по суті, керує цим процесом і має вирішальну роль в коаліції наших західних партнерів. Ця стратегія полягає в поступовому наданні допомоги Україні, і от зараз дійшла черга до літаків.
Було складно також зрозуміти, який саме літак нам потрібен. Якщо ви згадаєте, десь рік-півтора тому, різні представники влади і військові, і міністр – тоді Резніков – називали різні моделі літаків, не знали, який конкретно літак нам просити.
І отут, власне, відіграв важливу роль Андрій Пільщиков, нині покійний пілот "Джус", тому що він виступав не тільки в ролі військового пілота, але й в ролі громадського діяча, активіста, взявши на себе цю роз'яснювальну функцію.
Він пояснив, що, по-перше, цих літаків дуже багато у світі, десь приблизно 15% від усіх бойових літаків. Тобто F-16 – це найпоширеніший бойовий літак у світі. Від моменту появи їх було виготовлено десь 4600 одиниць, а це означає, що є непогані шанси, що нам саме такі літаки дадуть. Він багатофункціональний, він дешевший за годину польоту, ніж інші модифікації. Саме тому просити треба саме їх. А Юлія Марушевська і Андрій "Джус" робили презентацію для Офісу президента, щоб також переконати і Зеленського, і Залужного, що саме ці літаки треба просити.
Коли вже включився Офіс Зеленського, тоді була створена коаліція F-16, процес пішов, і наші партнери почали пропонувати свої F-16. Тобто це був такий органічний процес, і він, я б навіть сказала, відбувався знизу догори.
Ви теж були долучені до лобіювання. Як виглядав цей процес?
Суть була в тому, щоб переконати, що нам треба дати літаки і це ніяк не спровокує Росію. А ще переконати в тому, що Україна буде їх використовувати, що у нас є пілоти, у нас є аеродроми, у нас є інженери, тобто що у нас є необхідна для цього інфраструктура.
Я пам'ятаю, як нам десь два роки тому в Сенаті казали жінки-сенаторки, що нам ці літаки не потрібні, передавати їх нам вже запізно, у нас вже розбита вся інфраструктура. Нам треба було переконати, що ні, це не так, що у нас працює протиповітряна оборона, у нас є збережені наші аеродроми, у нас є можливості.
Спочатку це починало громадянське суспільство. Наприклад, візит, який здійснив нині покійний Андрій до Вашингтона. З ним також був ще інший пілот, ми готували цей візит з громадянським суспільством – Центром української перемоги, Центром протидії корупції, Незалежною антикорупційною комісією.
Ми всі разом наші контакти давали, щоб зустрічалися хлопці з впливовими людьми у Вашингтоні. Дуже багато в Конгресі США є колишніх пілотів. І от саме з ними побудували стосунки і переконали їх, що українські пілоти є спроможні керувати цими літаками.
Їх запросили на провідні американські медіа, тобто ми будували імідж наших Повітряних сил дуже успішно. Андрій цей імідж будував. Після цього Конгрес, власне, прийняв закон про навчання українських пілотів.
Була ідея, що не треба чекати, поки Байден дасть добро на надання нам F-16, а вже починати вчити пілотів. І це було складно теж, тому що виявляється, що треба політична воля, щоб і пілотів почати вчити, тому що ніхто так просто не дозволяв це робити. І от зараз ми стикаємося з тим, що так, ми, можливо, потребуємо досі довчати наших пілотів. Це теж була проблема. І вона також вирішувалась і адвокацією, і цими поїздками, і роботою з друзями України в Конгресі.
Це була спільна робота, яку почало громадянське суспільство. І причому це унікально, тому що, наприклад, Андрій був військовий, але він вийшов за межі просто військового. Він був вже і громадським діячем одночасно. І що дуже позитивно, що йому дозволили брати участь у цих поїздках, у цих нарадах. Тобто була гнучкість з боку Повітряних сил також. І потім це все підхопив Офіс президента. Це така гра національної збірної, яка дуже добре показує, що треба всім разом координуватися, а не щоб хтось окремо щось там собі виборював і приписував сам собі якісь перемоги. Краще виходить, коли всі разом, одним голосом спільну справу роблять.
Які комплектації F-16 існують і яка у нас? В чому її переваги і які є недоліки?
Це якраз питання досить критичне. Є всього чотири основні покоління літаків F-16.
Ті, що нам дають, з відкритих даних нам відомо, що це буде F-16 A/B Block 15 – це перше покоління. Це досить старий радар і обмежена кількість озброєння, з яким цей літак може працювати. І оця літера "А" модифікації означає, що це фактично перший серійний варіант F-16. Тобто це літаки, які вироблялися ще в 78-му – 81 роках.
Чому вони хороші? Тому що вони дуже гарно піддаються модифікації і вони з того часу пройшли модернізацію, яка додала їм дуже багато всіляких функцій і ще кілька тисяч годин експлуатації.
Тобто там десь п'ять тисяч льотних годин йдуть на додачу до закладених при розробці восьми тисячах. Це дуже багато. Тому що, наприклад, для порівняння, російський МіГ-29 має ресурс тільки чотири тисячі годин.
F-16 мають можливості переносити більш просунуті ракети, які важче виявляти, які росіяни не можуть використовувати. Також вони можуть гарно співпрацюють з іншими платформами. І от, зокрема, ми зараз маємо впевнитися, що партнери нам передадуть літаки дальнього радіолокаційного виявлення. Швеція казала, що нам дасть два таких літаки, які бачать на 300–400 кілометрів, мають дальність виявлення цілей.
І тоді у співпраці з такими "очима неба" ці літаки F-16 зможуть виконувати функцію протиповітряної оборони, збивати дрони, ракети. Тому що самі по собі F-16 не мають таких потужних радарів. Ті літаки, що нам надають, обладнані радаром, який бачить лише десь на 70–75 кілометрів.
Російські МіГ-29, наприклад, або Су-27 бачать на 80 або навіть на 100 кілометрів. Тому очевидно, що ці F-16 не зможуть збивати такі російські літаки, але вони зможуть нам частково закрити небо, що вже є позитивно.
І коли ми покажемо нашу роботу з цими літаками, я впевнена, що це відкриє нам можливість отримувати далі від партнерів іншу більш просунуту авіацію.
Все відбувається поступово. На жаль, дійсно складається так, що партнери спочатку дають нам менш сучасну зброю і лише з часом вони починають нам давати щось краще. Тому поки це для нас позитив, особливо політичний – те, що нам їх дали.
Але це, за нашими оцінками, не здійснить прориву на полі бою. Я не передбачаю взагалі, що він буде заходити десь близько до лінії фронту, тому що там діють російські літаки з дуже далеким захопленням цілі. А ще там діє російська ППО, тобто там для F-16 буде надто небезпечно. Я думаю, що наші Повітряні сили перш за все будуть їх використовувати для закриття неба на території України.
Україна відправляла на навчання пілотів. А чи направляла техніків, які будуть обслуговувати ці літаки?
Так, звичайно, готувала. Це теж сенситивне питання. Ви розумієте, таких людей, які працювали з такими літаками, їх дуже багато. Причому по всьому світу. Тобто це не тільки американські інженери, адже ці літаки є на озброєнні в багатьох країнах.
Теоретично будь-який інженер може приїхати і допомогти, сам попрацювати, навчити наших інженерів, наших фахівців. Тобто це набагато легше, ніж навчити пілотів. Але Україна, звичайно що готувала, це просто не оголошується в медіа, тому що це чутлива інформація.
