Ці вибори називають "головними виборами року". Не тільки через значимість Туреччини на сучасній політичній мапі світу, але й через те, що вони мають всі шанси принести сенсацію. Хоча, з іншої сторони, треба ще розібратися, чи сенсація це взагалі.
У неділю, 14 травня, Туреччина обиратиме президента та склад парламенту.
Хто балотується в президенти?
Основних кандидатів двоє. Це – чинний очільник держави Реджеп Тайїп Ердоган, який керує країною з 2003 року. Та єдиний кандидат від турецької опозиції, лідер Республіканської народної партії (РНП) Кемаль Киличдароглу.
Коротко про Ердогана
Очолює правлячу "Партію справедливості та розвитку" з листопада 2002 року. Після невдалого військового перевороту у 2016 році ініціював зміни до Конституції, які серйозно посилили позиції президента. Вони серед іншого передбачали скасування посади прем'єр-міністра, збільшення числа депутатів парламенту і реформування парламенту, прокурорів та суддів.
Коротко про Киличдароглу
Колишній держслужбовець, університетський викладач та представник релігійної меншини алавітів. Депутат парламенту Туреччини з 2002 року.
Був висунутий у президенти від об'єднаної опозиційної коаліції, яка включає шість партій. BBC зазначає, що це кемалістська "Республіканська народна партія", створена ще Ататюрком, ісламістська "Партія щастя", права націоналістична "Хороша партія", центристська "Демократична партія", "Партія майбутнього" та "Партія демократії й прогресу".
Які цифри напередодні виборів дають опитування?
Згідно з результатами опитування KONDA, оприлюдненими кілька днів тому, Ердогана підтримують 43,7%, а Киличдароглу – 49,3%.
Як показало дослідження, проведене компанією Metropoll у квітні, за Киличдароглу готові проголосувати 42,6% виборців, Ердогана підтримують 41,1%.
Згідно із дослідженням центра Optimar, опублікованим у березні, Ердогана готові підтримати 47,4%, Киличдароглу – 45,3% громадян.
Тобто:
1. Конкуренти йдуть плюс-мінус "плече в плече"
2. Другий тур не виключений.
Плани Киличдароглу
По-перше, реформувати посаду президента, позбавивши його права накладати вето на закони та розірвавши його зв'язки з політичними партіями.
Також в планах, як пише BBC, дати поштовх багаторічному прагненню Туреччини приєднатися до Європейського Союзу та відновити "взаємну довіру" зі США після багаторічних напружених відносин.
А ще – знизити інфляцію до рівня нижче 10% протягом двох років та відправити додому сирійських біженців.
Чого чекати Україні?
Слово українському Центру протидії дезінформації.
"Хоча турецька опозиція намагається уникати питань майбутньої зовнішньополітичної програми, швидше за все, розпочнеться потепління у відносинах із США, Євросоюзом та НАТО. Також є сподівання, що, отримавши владу, вони не блокуватимуть рішення щодо членства України в альянсі".
Слід очікувати продовження політики підтримки незалежності, територіальної цілісності та суверенітету України, а визнання Криму російським чи відкриття Босфору для російських військових кораблів вважається малоймовірним. Крім того, є підстави вважати, що у разі перемоги опозиції, враховуючи її зв’язки із західними країнами, посилиться контроль над потоком підсанкційних товарів до Росії та з Росії.
АЛЕ
Чекати на відмову від зв'язків з Росією не варто. Скоріш за все, Туреччина продовжить балансувати між РФ та Заходом.
АЛЕ (2)
Тут не можна не згадати недавній мініскандал, пов'язаний з Росією. А саме звинувачення Киличдароглу в сторону РФ щодо втручання у вибори.
Ось що він написав у Twitter:
"Дорогі російські друзі! Ви стоїте за монтажами, змовами, контентом Deep Fake та записами, які вчора викрили в цій країні. Якщо ви хочете продовження нашої дружби після 15 травня, тримайте руки якомога далі від турецької держави. Ми, як і раніше, виступаємо за співпрацю та дружбу".
У відповідь речник президента РФ Дмитро Пєсков сказав, що про жодне втручання його країни у вибори президента іншої держави мови бути не може, а хто так каже, той брехун.
Запам'ятаємо "цей твіт", як-то кажуть.
