Богдан Слободян потрапив до російського полону у березні 2022 року у Херсонській області. У 2023-му він став одним із тих, кого обміняли. Чоловік повернувся додому. Загалом провів у російському полоні 286 днів. Богдан розповів жахливу історію, яку особисто бачив, будучи у російській в'язниці. Він став свідком численних катувань над українськими військовими і навіть цивільними, яких окупанти взяли в полон.
Він розповів історію про українця, якого росіяни катуваннями, побоями довели до смерті.
"Його з перших днів, коли ми заїхали в ту колонію, закинули в карцер. А карцер, щоб ви собі розуміли, – це місце для однієї людини, там все дуже темно, дуже мряко. Там людина просто втрачає розум. Якщо людину туди кидають, то її тримають там до тих пір, поки вона не погодиться з ними співпрацювати. Тобто це місце, де потрібно підписати якісь документи навіть в тому, що людина не винна... вони доводять цю справу до кінця, на жаль", – розповідає Богдан.
Слободян загадує, як українського військовополоненого били і зовсім не давали спати, тримаючи в карцері.
"Його перекинули в цей карцер. Спочатку йому не давали спати – це самий перший крок був. Нам, всій колонії давали спати, але нам сон переривали, в нас вже був поганий сон: ми прокидалися два рази вночі, стояли по дві години, по півтори години. А йому взагалі не давали спати і рекорд в нього був сім днів", – говорить звільнений військовополонений.
Трубами відбивали нирки і ноги
Богдан розповів, що цього військовополоненого били кожен день по три-чотири рази.
"Коли зранку в нас була ранкова перевірка з трьох карцерів їх виводили на коридор, били і назад заводили. Потім в нас була прогулянка і перед прогулянкою так само їх виводили, ставили до стіни і відбивали повністю нирки, ноги", – загадує військовий.
За його словами, росіяни наче отримували задоволення від того, що знущалися з українців.
"Коли ми всі виходили на прогулянку, нас били. Ми мали бігти зігнутими, руки за спиною. Вони любили ще ставати в таких місцях, щоб їх не було видно. Били трубами, це був їх основний предмет, яким вони нас били. Тому що він не ламає кістки по ідеї, але він б’є так, що залишається слід, і ця шкіра, яка червоніє від нього, вона може гноїтися, якщо немає правильного харчування, немає імунітету. Тому вони постійно так ставали і ми бігли на прогулянку і вони всіх так били. На прогулянковому дворику ми гуляли пів години. Коли поверталися назад, вони знову всіх по черзі били", – загадує чоловік.
І додає, що в карцерах побої були особливо жорсткі, тому що "вони змушували присідати, а потім, коли людина вже не могла, падала, вони просто її вбивали".
"Він лежав і кричав", – згадує Богдан знущання, які бачив особисто.
Його просто вбивали за дві ложки макаронів
За словами чоловіка, українського полоненого катували два-три місяці...
"Я пам’ятаю момент, це була середа, нам давали тоді баланду і там на друге були макарони. Він (український полонений, – ред) попросив добавки. Не дай Бог там попросити добавки. Він попросив дві ложки макаронів, йому, звичайно, не дали, а потім після обіду просто за ті дві ложки макаронів його вбивали, його вбивали так, що він в камеру вже заповзав", – говорить Богдан.
Слободян розповів, що цього полоненого змусили підписати зізнання про "воєнні злочини", яких він насправді не робив.
"Коли вже підходив кінець, коли його заставляли документи підписати, що він вбив людину і вирізав хрест на ній німецький... це був Маріуполь. Вони, власне, цього добивалися. Я не знаю, чий це був наказ, але вони змусили все-таки його підписати цей документ. І аж тоді його при смерті перекинули в камеру, це вже було під кінець серпня. І там я його вже не чув, але я знаю, що тоді вже на дворики для прогулянки його просто виносили. Тому що він вже був не при собі, він був не при розумі, він ходив під себе в туалет", – каже військовий.
І вбили
Продовжуючи, він уточнив, що до 31 грудня росіяни знущалися з цього чоловіка, а 31 грудня, якраз перед Новим роком, приїхала швидка.
"Це був пізній вечір. В мене камера була розташована біля карцерів навпроти. Збоку була баня і далі – "дєжурка" – кімната, де вони стояли, вони за нами дивилися. Я почув, що з другого поверху тягнули тіло і він вже не дихав, він вже не кричав від болю... Я чув розмови про нирки, тобто в нього почали нирки відказувати на той момент. Пізно вночі, вже перед тим як нас мали піднімати, це вже майже був Новий рік, приїхала швидка допомога і його забрали з камери і більше від нього не було ні звуку, не чути нічого. Далі його доля була невідома. Але ще тоді, коли я почув, як він стогнав, я зрозумів, що далі він не зможе жити", – розповів Богдан Слободян.
Нагадаємо, Росія не допускає представників Червоного Хреста до місць утримання українських військовополонених. Тому контролю над тим, що відбувається з нашими військовополоненими в місцях утримання, абсолютно немає ніякого. Журналістка МІПЛ Марія Климик розповіла про те, як звільнені з російського полону українці, будучи там, стали свідками загибелі військовополонених.
