Українські біженці
Масова міграція українців за кордон через повномасштабне вторгнення є одним із найсерйозніших ударів Росії по Україні. Виїзд кількох мільйонів громадян України, більша частина яких є молодими та економічно активними, позначиться як на демографічних показниках, так і на економічному розвитку країни. Більшість вимушених мігрантів не повернеться в Україну до завершення війни, а мігрантів молодшого віку повернеться ще менше. Про це йдеться у дослідженні Лабораторії законодавчих ініціатив.
Скільки вимушених мігрантів планують повернутися додому?
Згідно з даними дослідження, понад дві третини вимушених мігрантів, імовірно, не повернуться в Україну до завершення війни.
Така ж кількість людей планує повернутися додому, але вже після її закінчення.
"Тобто третина вимушених мігрантів не планує повертатися зовсім, а переважна більшість не повернеться в ближчій часовій перспективі. Досить невтішним є і віковий розподіл – що молодша людина, то менше вона схильна до повернення", – уточнюють автори дослідження.
Що розуміють вимушені мігранти під "завершенням війни"?
Відповідаючи на запитання дослідників, "Чим завершиться війна?", половина респондентів (49%) впевнена, що Україна вийде на кордони 1991 року. Ще 12% вважають, що Україна вийде на межі контрольованої території станом на 23 лютого 2022-го.
"Можливо, ця оцінка і є оптимістичною, однак вона також говорить і про дещо інше. Ці люди чекають досягнення Україною досить амбітних цілей, значної військової або дипломатичної поразки Росії. Тому виникає ще одне запитання без однозначної відповіді: чи зможе Україна досягнути таких цілей найближчим часом?" – наголошують дослідники.
В які регіони повертатимуться люди?
Зазначається, що дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив підтвердило інтуїтивні припущення, що жителі сходу та півдня України менш схильні до повернення. Однак навіть серед тих колишніх жителів цих регіонів, хто таки планує повернутися в Україну, значна частина, ймовірно, змінить місце проживання, переїхавши в інший населений пункт, можливо, в іншій області.
"Наприклад, для сходу частка тих, хто точно планує повернутися до свого населеного пункту, становить лише 50% (для інших регіонів це 67–88%), інша ж половина розглядає інші населені пункти або взагалі не знає, куди повертатися", – кажуть автори.
Чому люди хочуть/не хочуть повертатися?
За даними дослідження, серед вагомих факторів, які впливають на рішення людей повернутися чи ні, фактор безпеки не завжди є найважливішим. Найбільшу ж роль у цьому питанні відіграє якість життя.
"Промовистий показник – це житло: 44% орендують окремий будинок або квартиру, а ще 20% живуть в окремому житлі, наданому безкоштовно. Тобто дві третини вимушених мігрантів уже мають досить комфортні умови проживання. А можливість самостійно орендувати житло є ще й показником не найнижчого рівня матеріального забезпечення. Для порівняння, у притулках для біженців (найменш комфортний варіант проживання) живуть лише 8,5%", – йдеться у дослідженні.
Найвагомішою виявилася група факторів, які стосуються оцінки країни перебування. Йдеться про те, наскільки вимушені мігранти задоволені якістю життя в країні перебування, починаючи від суто практичних питань (наприклад, якість освіти, медицини, можливості працевлаштування, сфера послуг, якість інфраструктури тощо) та закінчуючи більш загальними (наприклад, близькість менталітету населення країни перебування).
"Саме ця група факторів визначає 29% рішення про повернення до завершення війни та 43% – після завершення (якщо уявити рішення про повернення як 100%). Інші ж групи коливаються в межах 12–21%", – кажуть автори.
Більш того, найвагоміша причина, яка зменшує бажання повертатися, – це очікування низької якості життя в Україні, додають дослідники. Зазначається, що 60% респондентів вказали саме цю причину.
"Натомість безпекові причини мали більше ваги під час прийняття рішення про виїзд з України – 79% вимушених мігрантів вказали хоча б одну безпекову причину для виїзду за кордон. Іншими словами, мігранти виїхали через небезпеку, але не повертаються через якість життя", – йдеться у дослідженні.
Яка роль держави у цьому питанні?
Дослідження показало, що 38% вимушених мігрантів розглядали варіант залишитися в Україні у більш безпечних регіонах. Якщо рахувати від 6 мільйонів вимушених мігрантів, то близько 2,3 мільйона могли б лишитися в Україні, ставши (принаймні на якийсь час) ВПО.
Але
Як наголошують автори дослідження, держава не робила активних дій для того, щоб залишити більше людей в Україні, а вже після їхнього виїзду Україна не сформувала політики з повернення вимушених мігрантів.
"Немає стратегії повернення вимушених мігрантів та чітко визначеного органу, який повинен цим займатися. У публічному просторі циркулюють різні дані та здогадки щодо кількості вимушених мігрантів. Тобто немає навіть приблизно точної інформації щодо того, скільки їх і де вони знаходяться", – додають дослідники.
На їхню думку, "природна" динаміка поведінки мігрантів не сприяє їхньому поверненню. Люди продовжуватимуть своє життя за кордоном, а шанси на їхнє повернення з часом зменшуватимуться. Тож, щоб змінити цю ситуацію, необхідно вдаватися до конкретних кроків, за які має відповідати держава.
Скільки громадян України перебувають за межами держави?
За даними Operational Data Portal, станом на 22 жовтня 2023 року в Європі зафіксовано 5 826 700 українських біженців.
За межами Європи, відповідно до даних за 14 жовтня, ця цифра сягає 392,100 осіб.
Раніше ми повідомляли, що Євросоюз продовжив тимчасовий захист для біженців з України до березня 2025 року.
Зазначалося, що загалом 4,1 млн біженців з України зареєстровано для отримання тимчасового захисту або аналогічних схем у ЄС.
