Український офіцер Нацгвардії Михайло Вернигора в ефірі телеканалу "ТАК TV" пригадав, як захищав Маріуполь від навали російської орди, а згодом з ампутованою кінцівкою потрапив у полон. Про непростий фронтовий шлях військового розповідаємо далі.
Про поранення та полон
За словами офіцера, під час перебування на "Азовсталі" йому зробили операцію з видалення кінцівки.
Уже 17 травня 2022 року він потрапив у полон під час загального виходу українських бійців з "Азовсталі".
Військовий також розповів про умови утримання українських бійців у полоні. Михайло каже, що умови були набагато гірші, ніж у бункері на заводі.
"Якщо барак, безпосередньо в якому я був, розрахований максимум на 150 осіб, а нас утримували там на початку понад 600 осіб, ліжок не було взагалі, це були просто матраци, вони були розкидані, щоб хоч якось розміститися. Також харчування було на дуже низькому рівні", – розповідає офіцер.
Він згадує, що хліба захисники Маріуполя не бачили близько двох місяців, а коли потрапили в полон, окупанти виділили їм чверть буханця на людину.
"Ми гірше харчувалися перші дні, нам хліб перші дні давали достатньо, але об'єми – 2,5 тисячі людей нас там було. Хоча сама колонія розрахована на набагато менше. Давали якесь харчування – це була просто каша запарена, ні солі, ні цукру в чай, нічого не було, але харчування якесь було. Суто для підтримки життєдіяльності це було", – каже військовий.
Про цивільних у полоні
За словами офіцера, цивільні були з ними, але росіяни їх утримували суто як прислугу.
"Це більшість були такі, що волонтери. Їх утримували для того, щоб вони підтримували, забезпечували життєдіяльність – це якісь роботи. Вони суто цим займалися і на якомусь етапі їх просто, коли вони вже їм були непотрібні, їх за ворота – ідіть куди хочете. Видали документ і йдіть куди хочете – це не всіх, а деяких осіб так відпустили", – каже Вернигора.
Про те, як пережив полон
Як ми вже розповіли, військовий потрапив у полон 17 травня під час загального виходу бійців з "Азовсталі". За словами офіцера, їх одразу відправили в Оленівку, де його утримували півтора місяця.
"Потім я потрапив у перший обмін. Я взагалі не розраховував на такий час, що так швидко на обмін потраплю, тому що я офіцер. Але, оскільки я мав поранення, мав ампутацію лівої кінцівки, ми їм були нецікаві", – зазначає він.
Раніше ми розповідали історію військового 72-ї бригади ЗСУ Петра Красицього, який під час служби переніс гіпертонічну хворобу та інсульт. Після інсульту був демобілізований і, пройшовши реабілітацію, виграв державний грант та відкрив у Києві власний медичний центр. Детальніше – читайте тут.
