Оригінал на сайті Politico
Китай і США змагаються у створенні своїх світових блоків і обоє використовують одну й ту саму точку тиску – війну в Україні.
Минулого тижня лідер Китаю Сі Цзіньпін провів три дні в Росії, зміцнюючи своє "безмежне" партнерство з президентом РФ Володимиром Путіним. У вівторок глава США Джо Байден відкриває свій другий Саміт за демократію, мета якого – згуртувати світових лідерів навколо принципів свободи, верховенства закону і прав людини. Але є дуже тонкий підтекст: світу потрібно об'єднатися проти Китаю та Росії.
В альянсі демократій Байдена – Європа, у кращому разі двоїсто налаштована щодо Китаю. Франція і Німеччина стурбовані тим, що сварка з Пекіном спричинить надто багато економічних проблем.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну європейці починають більше уваги приділяти сигналам Байдена про небезпеку залежності від диктатур. Як ніколи раніше, вони в терміновому порядку обмежують експорт обладнання для виробництва мікросхем до Китаю, забороняють TikTok на урядових пристроях і просувають протекціоністську торговельну політику. Навіть Німеччина, яка тривалий час трималася осторонь, найбільша економіка Європейського Союзу і великий інвестор у Китаї, починає сумніватися у своїх підходах.
Пекін чинить опір. Він зміцнює зв'язки з Росією, пропонує "мирний план" для України і просуває ідею про те, що уряди можуть бути "демократіями", навіть якщо вони відмовляють своїм громадянам у праві вільно голосувати за своїх лідерів.
США роблять ставку на Європу
Коли Джо Байден став президентом 2020 року, європейці не захотіли слухати його грандіозні розповіді про те, як разом протистояти авторитаризму. Спроба Байдена зупинити історичну торговельну угоду між ЄС і Китаєм за кілька тижнів до його інавгурації була зустрінута з презирством з боку канцлерки Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Еммануеля Макрона.
Відтоді європейські лідери розділилися з цього питання, і багато хто був розчарований урядом Сполучених Штатів, який говорить про альянси, але водночас стає більш протекціоністським.
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн сприйняла послання Білого дому. "Дедалі напористіший Китай культивує залежність на всіх континентах", – заявила фон дер Ляєн наприкінці минулого року. Вона також головувала на першому Саміті Байдена за демократію у 2021 році.
Це різко відрізняється від тону Меркель, яка рішуче відкидала заклики до Європи стати на бік США. "Я б дуже хотіла уникнути створення блоків", – сказала Меркель на форумі в Давосі в січні 2021 року.
Війна в Україні – і, як наслідок, теплі відносини Пекіна з Москвою – роблять цю традиційну німецьку ортодоксальність дедалі менш міцною.
Після того, як Сполучені Штати поширили серед союзників розвіддані про те, що Китай розглядає можливість відправки зброї в Росію для війни з Україною, канцлер Німеччини Олаф Шольц попередив, що якщо Пекін зробить це, будуть "наслідки", а глава зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель назвав це "червоною лінією".
Канцлер Німеччини Олаф Шольц нещодавно відвідав Китай
Дві домінуючі правоцентристські політичні партії Німеччини тепер планують змінити прагматичну позицію Меркель щодо Китаю, стверджуючи, що підтримання миру за допомогою торгівлі зазнало невдачі.
Багато хто в Європі досі не хоче послаблювати зв'язки з Китаєм, особливо у сфері торгівлі. Політика "Захід проти інших" не спрацює, заявила минулого місяця високопоставлений торговий представник Німеччини в ЄС Сабіна Вейанд. – "Клуб ліберальних демократій занадто малий".
А європейські чиновники все ще намагаються відірвати Китай від Путіна. Протягом наступних двох тижнів Макрон, фон дер Ляєн і прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес відвідають Китай з окремими поїздками, щоб запобігти повномасштабному партнерству між Пекіном і Москвою.
США посилюють тиск. На саміт адміністрація Байдена запросила вісім нових країн, які, за її словами, мають "політичну волю" для просування демократії. Цього року адміністрація Байдена запросила гостей із Нідерландів, Коста-Ріки, Південної Кореї та Замбії, щоб підкреслити широту демократичної коаліції. І це сталося через три тижні після того, як Нідерланди об'єдналися зі Сполученими Штатами, щоб обмежити експорт передових напівпровідникових технологій до Китаю.
Але зміцнення союзів із країнами поза Європою виявилося дуже складним.
Соломонові Острови – давній союзник США на стратегічно важливих морських шляхах, що пов'язують Австралію з Гаваями, – проігнорували демократичну риторику Байдена, підписавши спірний безпековий пакт із Пекіном 2021 року.
Деяким країнам Африки також важко дистанціюватися від Китаю, адже багато хто отримав вигоду з великих інвестицій Пекіна в інфраструктуру. У той час як 27 африканських країн проголосували за резолюцію ООН проти російської агресії в березні 2022 року, 16 інших, включно з Південною Африкою, утрималися під час голосування, а Еритрея проголосувала "проти".
У Латинській Америці Коста-Ріка – єдина країна, яка приєдналася до санкцій США проти Росії. А регіональна торговельна група МЕРКОСУР відхилила прохання президента України Володимира Зеленського про зустріч у липні.
Як Китай будує свій блок
Пекін застосовує свій власний комплексний підхід до перетягування країн на свій бік.
В Україні Китай намагається показати свою більш миролюбну сторону – і до Росії, і до Заходу. Візит Сі до Путіна призвів до численних угод про "стратегічне співробітництво" включно зі збільшенням продажів російського газу до Китаю, а також угодою про розширення транскордонних транспортних зв'язків за рахунок будівництва нових мостів і доріг.
Водночас Пекін зробив глобальний піар-хід, щоб зобразити себе країною, яка виступає за мир в Україні. Він просуває "мирний план" із 12 пунктів. А міністр закордонних справ Китаю Цинь Ган запевнив міністра закордонних справ України Дмитра Кулебу в телефонній розмові раніше цього місяця, що Пекін хоче "конструктивної ролі" заради припинення конфлікту.
Китай також провів минулого тижня свій власний Міжнародний форум з демократії, в якому взяли участь 300 осіб зі 100 країн. Група обговорила "різні форми демократії, критикуючи гегемоністські наративи з цього питання", – повідомляють китайські державні ЗМІ.
Форум демократії у Китаї зібрав представників 100 країн
"Ми підтримуємо справжню багатосторонність, працюємо для багатополярного світу і більшої демократії в міжнародних відносинах, а також робимо глобальне управління більш справедливим і рівноправним", – заявив раніше цього місяця офіційний представник Міністерства закордонних справ Китаю Ван Веньбінь.
Ця риторика підкреслює перехід Пекіна до семантичного переосмислення демократії та прав людини.
"Китайці не намагаються боротися з демократією і правами людини і відкидати їх – вони намагаються залізти в кишеню Байдена і обдурити його", – сказав Деніел Рассел, колишній помічник держсекретаря США.
Відповідаючи на запитання про демократичний саміт адміністрації Байдена, представник посольства Китаю сказав, що Сполучені Штати "намагаються розділити світ на "демократичний" і "недемократичний" табори на підставі своїх критеріїв і відкрито провокують розкол і протистояння".
Хоч би як Пекін не хотів зберегти торговельні шляхи з Європою відкритими, він також стає агресивнішим щодо торговельних партнерів, які пішли проти нього. Китай запровадив торговельне ембарго проти Литви 2021 року після того, як Тайвань відкрив дипломатичний офіс у країні ЄС. Зовсім нещодавно він пригрозив Нідерландам можливими заходами у відповідь за те, що вони стануть на бік США щодо напівпровідників.
І Сі стає все більш різким щодо країн, які критикують ситуацію з правами людини в Китаї. Зіткнувшись із висловлюваннями європейських лідерів щодо проблем із правами людини стосовно уйгурської меншини та поводження з гонконгцями, Сі заперечив, що "європейці мають зосередитися на своїх власних проблемах, як-от антисемітизм і систематична расова дискримінація".
* * *
Незважаючи на війну і риторику про розрив економічних зв'язків, Сполучені Штати та решта демократичного світу повинні знайти спосіб збалансувати свої побоювання з приводу зростаючої могутності Пекіна з реальністю, в якій повного розриву немає.
Як висловився Деніел Рассел, колишній співробітник Держдепартаменту: "Риторика "у нас хороша демократія, у нього – погана автократія" недостатня ні для того, щоб привернути інші країни на свій бік, ні для заперечування того факту, що Китай сьогодні є добре забезпеченим ресурсами і винахідливим конкурентом, якщо не антагоністом".
Переклад UWN
