Донька головнокомандувача УПА Романа Шухевича Марія Трильовська стала гостею ефіру "Перехрестя з Христею Равлюк" на медіапроєкті Ukraine World News.
Я з двох років прізвище Шухевич не несла. Мама нас переписала на своє дівоче прізвище з метою приховати, що ми родина Шухевича, це ще було за німців в 1942 році. Ми стали з Юрою (брат Марії, Юрій Шухевич, – ред.) і мамою Березинські, і ми так і були Березинські.
В 1945 році, коли радянська влада арештувала маму і нас, – нас забрали з прізвищем Березинські. Потім нас з Юрком забрали в дитячий будинок і там якимось чином я вже стала не Березинська, а Березанська. Мені поміняли всі документи і, оскільки я була ще замала, щоб зрозуміти, що мені поміняли прізвище, я з тим Березанська і виросла. В дитячому будинку була Березанська, в школі була Березанська, в технікумі була Березанська і тільки в 58-му році, коли я дістала лист від мами, дізналася що в мене є мама, і тільки тоді дізналася, що я донька Романа Шухевича.
Хто такий Роман Шухевич, я тоді теж не знала. Коли я приїхала вперше до Львова з Дніпропетровська, мене зустріли жінки, які з мамою сиділи в таборі і власне вони мені розповіли, хто я є, чия я донька і головне, ким був Роман Шухевич. Так я дізналась про своє правдиве прізвище і про свого батька.
Можливість в мене з’явилася, щоб широко дізнатись про його діяльність значно пізніше. Тому що за радянських часів були тільки словесні перекази про його героїчну діяльність.
Література була радянська, яка спаплюжила ту діяльність, спаплюжила його ім’я, обзивали їх бандитами, прислужниками Заходу і найгіршим образом його мені представляли, але люди, які знали його і які з ним боролися, які з ним за Україну стояли, по можливості старалися мені донести, хто він є і що це за прізвище.
Після того як я дізналася, яку колосальну роботу він зробив, тримаючи таку армію в підпіллі, коли проти нього виступали дві потужні військові – що німецька, що радянська, звичайно, в мене з’явилось в першу чергу бажання не спаплюжити своєю поведінкою це прізвище, щоб ні в якому разі тінь чогось поганого на батька не кинути своєю поведінкою, своєю діяльністю, своїми висловами, своїм образом життя. Так ціле життя я це несла, щоб ні в якому разі не знизити того високого звання, яке було в того прізвища – Шухевич, особливо в Романа Шухевича.
Я зараз просто пишаюся тим, що його настанови, його любов до України не пропали даром, що ту боротьбу теперішнє покоління людей підняло досить високо і несе гордо підтримуючи, що це є наше військо, що це є наша держава, що це є наша земля і ми її відстоюємо.
Звання Героя України він свого часу вже отримав. Звичайно, були зроблені великі потуги, щоб його позбавити того звання. Я думаю, що своєю перемогою чи своєю боротьбою теперішнє покоління підтвердить те, що Роман Шухевич заслужив, бо він підняв той прапор 80 років тому, а теперішнє покоління його далі тримає високо, борючись за нашу державу. Я думаю, що це звання йому мусить бути повернене з почестями, як він цього заслужив.
