Стан повітря в Україні, екологічні збитки від війни та російської окупації, відновлення лісів та порятунок річок, відновлення заповідників. Ці теми стали основними під час спілкування очільниці Всеукраїнської екологічної ліги Тетяни Тимочко з Петром Магою в рамках проєкту "Інтерв'ю без кордонів" на телеканалі Ukraine World News.
"Ця війна вже завдала страшної шкоди"
Величезні міста і маленькі села, інфраструктура, величезні підприємства і маленькі бізнес-структури потерпають від зруйнування або через зупинку діяльності і неможливість працювати.
"Ці всі абсолютно наочні речі можна просто зараз бачити, обраховувати збитки, розуміти масштаби, а в довкіллі все трошки інакше".
Очевидний факт – це три мільйони гектарів пошкоджених лісових масивів. Те, що 20 відсотків природоохоронних, тобто цінних унікальних об’єктів, де ростуть червонокнижні рослини, де живуть птахи, великі тварини, маленькі комахи, мікроорганізми, – це не завжди є таким очевидним фактом. Попри це, збитки є неймовірними, і головне – тепер вони уже такі, що будуть пролонговані десятки років, і ми це будемо відчувати на собі.
Про що йдеться?
Токсичні хімічні речовини, які разом з розривом снарядів наповнюють середовище і забруднюють довкілля. Коли горить нафтобаза – тонни токсичних отруйних речовин, залишки нафтопродуктів, що не згоріли, розповсюджуються на десятки кілометрів.
Коли горять ліси – це також викиди в атмосферу і тепла, це перегрів атмосферного повітря, це шкідливі речовини. Коли снаряди розриваються на території промислових об'єктів – це ще одна загроза для атмосферного повітря, тому що там можуть бути сховища небезпечних речовин, склади, сировина, токсичні речовини.
Коли російські окупанти захопили Чорнобильську зону – це була страшна історія, тому що сама загроза для ядерного об’єкта була безпрецедентною. Зараз в такій же загрозі знаходиться Запорізька АЕС, вона повністю мілітаризована, повністю окупована.
Коли росіяни йшли на Чорнобиль, вони почали рити там оборонні споруди. Ті радіонукліди, які поступово за більше ніж 30 років опустились на глибину 70–80 сантиметрів, до метра і знаходилися під цією підстилкою, під шаром ґрунту, – ці гарячі радіоактивні частинки піднялися вверх, і це була досить вітряна погода, воно розносилося на значні відстані.
Радіаційне забруднення поширилося, і був підвищений радіаційний фон саме в цей період, коли вони почали рити ці окопи. Атмосферне повітря заповнене цими шкідливими речовинами, особливо в зоні військових дій або поблизу тих територій, де відбуваються ці аварії, бомбардування промислових об’єктів.
Сім методик оцінки збитків
У 2022 році Міністерство захисту довкілля затвердило сім методик обрахування збитків щодо різних компонентів природного середовища: ґрунти, атмосферне повітря, водні ресурси, жива природа тощо.
"Безперечно, це важливо врахувати і з огляду на те, що плануються ці суди, де Росія має компенсувати ці збитки, але ми самі маємо розуміти і масштаб цих руйнувань або цього негативного впливу на довкілля – суми називаються різні".
Чому потрібно обережно оперувати цими сумами? По-перше, вони змінюються кожного дня, бо нові факти фіксуються і шкода від них обраховується. Ця сума зростає, треба бути обережними, тому що в міжнародних судах, коли ми будемо подаватися проти Росії за завдані збитки для довкілля, хтось може вихопити з контексту якусь цифру і сказати: "От у вас така цифра, ви її назвали".
Сума має бути більш-менш точною – це один факт. Інший факт – ця цифра не є остаточною, тому що частина територій окупована, до частини територій немає доступу, бо вони заміновані. Саме тому ті цифри, які фіксують на застосунку "Екозагроза", що розміщений на сайті Міністерства захисту довкілля, варто орієнтуватись на ці офіційні цифри, вони оновлюються весь час.
"Наприклад, якщо ми говоримо про більше ніж мільярд гривень – це лише ті території, які були зараз досліджені, притому навіть не в повному обсязі".
Є збитки, які можна порахувати: забруднені ґрунти, атмосферні опади, вплив атмосферного повітря, якщо це прибережна смуга – то це перетікання або потрапляння цих забруднень ґрунтів в річки, забруднення водойм.
Є збитки, які не є прямо очевидними, але вони є найбільш негативними для живої природи. Це втрати біорізноманіття, це втрати унікальних природних ландшафтів, це рослинність.
"Є ліси, яких точно не можна торкатися"
Коли ми говоримо про лісокористування, потрібна докорінна реформа не просто самої інституції – ми маємо суттєво змінити свої підходи.
Є ліси, яких точно не можна і не треба торкатися. Вони в заповідниках і в національних природних парках, які ми маємо зберегти: потужні лісові масиви, Карпати і праліси, квазіпраліси.
Ми маємо відмовитись від монопосадок лише соснових. Вони мають бути змішані листяні і хвойні, тому що у хвойних немає природної екосистеми, вона навіть штучно погано створюється.
А якщо це хвойні і листяні ліси – то там вже починають жити живі істоти, птахи, мікроорганізми, дрібні комахи, тварини – це вже створюється елемент і функція лісу.
Ті ліси, які знищені війною, знесені снарядами – безперечно, їх треба буде відновлювати, і тут питання заключається в тому, яким чином це робити, якими породами, якими технологіями.
"На щастя, ще до війни в Україні цей процес почався, і Держлісагентство взяло курс на будівництво лісонасіннєвих підприємств, які сучасними європейськими технологіями можуть дати і продукувати величезну кількість саджанців з закритою кореневою системою, вони приймаються 98 відсотків".
В Україні вже є чотири підприємства, які працюють на повну потужність, і є завдання найближчим часом створити до 10 таких підприємств, які будуть продукувати ці саджанці, сучасні методи вирощування, які дають можливість потужно заліснювати навіть ті території, які були під обстрілом чи були знищені.
Крім того, зараз є величезний потенціал територій, які ми точно можемо заліснювати. Це так звані неугодні землі – землі промисловості, де були якісь підприємства і, які не запрацюють ще 10–15–20 років, тому що вони до війни були в лежачому стані і зараз тим більше вони не піднімуться.
Десять тисяч річок втрачені назавжди
Є проблема в Рівненській області, там порушений гідрологічний баланс багатьох річок. Причина – хижацьке багаторічне видобування бурштину.
За останні 25–30 років Україна втратила не менше 10 тисяч річок з 62-х тисяч, які є в нашій державі, вони втрачені ці русла.
Щодо Дніпра – там незаконне хижацьке видобування піску, що порушує гідрологічний режим ріки.
"Я дуже добре знаю цю тематику малих ГЕС – це виключно прибуток тій людині, яка це будує, все інше в мінусі". В загальному енергобалансі вся наша мала гідроенергетика була 0,01 відсотка всього.
"Тоді для чого треба зарегульовувати стік річок, тим більше гірських або рівнинних, заради такого відсотка – це нічого в балансі не дає, це виключно прибуток і бізнес-інтерес. З іншого боку – це знищення річки, бо будь-яка гідротехнічна споруда зарегульовує стік, сповільнює течію, відбувається замулення, температура прогрівання, менше кисню, водорості розкладаються, риба гине".
Дуже цінні території заповідників потерпають від росіян
Вирішити, який відсоток ми можемо врятувати або відновити, – це все-таки покаже час, коли ми обрахуємо ці збитки. Військові дії точилися на 20% території заповідників і національних природних парків. Наші національні парки і заповідники: 10 національних парків, два біосферних заповідники, два природні заповідники були у військових діях, якась частина з них деокупована.
Зараз, наприклад, цінні території "Асканії-Нової" потерпають від російських окупантів – вони зайшли військовою технікою на територію, там нова адміністрація.
"Асканія-Нова" має унікальну колекцію копитних тварин не тільки для України – це взагалі для Європи, для всього світу. Росіяни розглядають це як просто вартісні об’єкти, тому що це, з одного боку, це дикунська їхня практика вбивати, щоб поїсти, але.
"Але я точно знаю, що вже ведуться розмови, є деякі адміністративні дії для того, щоб вилучити частину цих тварин, які є дуже дорогими".
"Наприклад, коні Пржевальського – це величезна популяція в "Асканії", одна особа коштує до тисячі доларів, а вже буйволи – понад дві тисячі доларів, зебра – до трьох тисяч доларів одна особина..."
"Я точно знаю, що такі спроби будуть зроблені, вивезення частини колекції або навіть її продаж в приватні колекції Росії, така загроза є".
Зробити зараз ми фізично нічого не можемо. Єдине, що ми можемо і це вже зараз робиться – щоденні перемовини про призупинення членства Росії в усіх міжнародних правоохоронних конвенціях з тим, щоб РФ була притягнута до відповідальності.
