Днями анонімний високопосадовець Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України в інтерв'ю The Guardian заявив про те, що українська військова розвідка планує третю спробу підірвати Кримський міст.
За його словами, руйнування незаконного Кримського мосту є "неминучим" і має відбутися в першій половині 2024 року. Крім того, він зауважив, що Кирило Буданов, керівник ГУР МОУ, вже має "більшість засобів для реалізації цієї мети".
"Він дотримувався плану, схваленого президентом України Володимиром Зеленським, щодо "мінімізації" військово-морської присутності Росії в Чорному морі", – пише англійське видання.
Це може бути проблемою
На моє переконання, подібний виток конфіденційної інформації про плани Сил оборони України може спричинити серйозні проблеми обороноздатності України у моменті підготовки та проведення подібного характеру активних операцій.
Інформація про плани та характер операцій є чутливою інформацією з обмеженим доступом, так звана "грифована" інформація. Жодне розвідтовариство у світі не виносить на загал власні плани щодо проведення подібного характеру операцій, розуміючи всю небезпеку у вигляді можливих контрзаходів з боку противника.
У лютому минулого року керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов в інтерв’ю виданню Forbes Україна вже заявляв про те, що від середини і до кінця весни на фронті відбудуться вирішальні бої, фактично даючи на загал плани українського командування.
"Нічого не змінилося. Із середини й до кінця весни будуть вирішальні бої… Це переломний момент", – сказав тоді очільник ГУР.
Трохи згодом, у квітні, керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що підготовка до контрнаступу Збройних сил України "йде за планом", але самі плани щодо його реалізації він не озвучуватиме.
Журналіст тоді нагадав Буданову його слова про те, що навесні армія України увійде до Криму, на це він відповів, що "маємо ще в запасі час".
Але варто говорити, що час в запасі мали і росіяни, почувши подібні заяви очільника ГУР МОУ. Вони не сиділи склавши руки – побудували багатоешелоновану лінію оборони. На кількох ділянках – чотири лінії оборони. Причому основна проблема – це мінні поля шириною до 15 кілометрів, які встигли поставити окупанти.
А враховуючи той факт, що успішний характер контрнаступу насамперед залежав від постачання техніки, яка необхідна зокрема для розмінування, результат українського контрнаступу був цілком прогнозований. На момент початку контрнаступу нам передали не більше ніж 15% від необхідної кількості техніки для розмінування.
Кількість інженерного обладнання для розмінування, яке отримала Україна, жодним чином не могла порівнятися із загальним обсягом замінованої росіянами території. І це була справжня проблема, яку не можна було вирішити дивними пропозиціями німецьких фахівців – мовляв, ви просто об’їдьте ці мінні поля і наступайте далі.
Щільність мінних полів вказувала на те, що російські окупаційні війська використали набагато більше мін, ніж це передбачено військовою доктриною РФ.
Українська армія змушена була використовувати власний досвід.
Примітно, що водночас російські спецслужби розгорнули інформаційну кампанію, порівнюючи ситуацію на фронті з часами Першої світової війни. Натомість порівняння з "Верденською м’ясорубкою" були безтактовними. Події 1916 року під Верденом були викликані тим, що Німеччина не могла проводити широкомасштабні наступи по лінії фронту через важкі бої 1914–1915 років. Відповідно, мала чисельні втрати у живій силі.
Кому вигідно?
Як казали в неоднозначних ситуаціях стародавні римляни, треба шукати того, кому може бути вигідним подібний характер публікацій.
На мою думку, вигідна вона може бути, як ні парадоксально, тією чи іншою мірою всім зацікавленим сторонам.
З одного боку, ми можемо говорити про те, що мав бути так званий контрольований виток інформації, який здійснювався під "патронатом" співробітників українського розвідтовариства, на що вказує характер подання інформації.
Але, з іншого боку, це може бути і оперативною грою російських спецслужб. Поки йде війна, не можна недооцінювати противника. Адже російські спецслужби мають непогану радянську школу й здатні працювати гарно.
Якщо за публікацією цих даних стоять росіяни, то це свідчить про їхні спроможності до доступу в отриманні секретної оперативної інформації агентурним шляхом. А в цьому є певна небезпека.
Якщо до цього причетні росіяни, то, видаючи таку інформацію на загал, вони демонструють свою обізнаність щодо планів українського військового командування при підготовці подібного характеру операцій.
До речі, це може бути однією з головних цілей оприлюднення секретної інформації, якщо до цього дійсно причетні росіяни.
Для росіян це цілком зрозумілий хід. Адже виток цієї інформації жодним чином не загрожує самій російській стороні. До того ж вони прекрасно розуміють ступінь підготовки наших підрозділів і, відповідно, дають інформацію на загал, щоб дати зрозуміти, що російська сторона обізнана щодо планів українців. До того ж для росіян важливо зіграти на випередження і дати зрозуміти всім, що вони обізнані багато в чому, що стосується планів української сторони.
Редакція може не погоджуватися з думкою автора
