Як вдалося зберегти керованість областю в умовах часткової окупації? Наскільки значною була роль партизанів та підпілля? Чи багато було колаборантів? Що відомо про збитки, завдані росіянами, та чи варто людям, які виїхали з області, зараз повертатися додому? Гостем програми "Перехрестя" на телеканалі Ukraine World News став голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім.
Яких перших п’ять кроків ви здійснили будучи на посаді голови обласної військової адміністрації Миколаївщини, коли зрозуміли, що почалось повномасштабне вторгнення?
Три кроки вам не відповім, тому що це були секретні кроки. Перший крок – це зібрав свій колектив і обговорили юридичний стан, що відбувається. Другий крок – це було зібрання великої наради з військовими для того, щоб визначити і проаналізувати ситуацію, сили і засоби, які у нас на зараз є. По інших кроках ми будемо йти далі, вони в тій послідовності далі на реалізацію оборони міста.
Минулого року в лютому говорили про те, що деякі керівники громад на Миколаївщині намагалися саботувати встановлення блокпостів і організацію тероборони на місцях. Чи відповідає ця інформація дійсності?
Коректно про це казати б після перемоги. Скажемо так, бажання такі були в деяких громадах через невизначеність військової ситуації, але при цьому всі громади були налаштовані патріотично та виконали свої зобов’язання. Можливо, хтось боявся більше, хтось менше і через це не саботаж, а через це були якісь сумніви про виконання завдань чи оборони.
Я так розумію, це просто виключно страх міг спричинити якісь певні дії, які не давали щось організовувати в перші дні повномасштабного вторгнення...
Це важко сказати, тому що, наприклад, були випадки, коли велику колону, коли не мали змоги зупинити, то вони знімалися і пропускали. Тому що не було можливості фізично чинити опір. В іншому випадку, коли були сили хоч якісь для захисту, всі стояли і захищалися.
Яким чином довелося зберегти керованість областю в умовах часткової окупації? Чи це правда, що деякі силовики після перших днів повномасштабного вторгнення втекли з області?
Силові структури за територію області не виїжджали, в них були свої інструкції по своїй вертикалі, тому варто про це з їхнім керівництвом обговорювати.
Вдалося втримати керованість областю через поєднання вдачі, команди, яка в нас тут була сформована, і комунікацією, яка в нас була налагоджена на всіх рівнях, в тому числі силовими структурами.
Тобто ця єдність нашої області є не особливістю, але безумовною перевагою те, що ми були в комунікації і працювали заради однієї мети. Коли прийшла повномасштабна агресія, то тоді цей потенціал реалізувався, бо кожен для себе прийняв рішення, на щастя, залишатися і боронити Миколаївщину.
Наскільки була значною роль партизанів і підпілля та, власне, місцевих мешканців в обороні Миколаївщини?
Можна сказати загальними словами – дуже велика. Тому що щонайменше три групи партизанів, які були і мали досвід Афгану, мали досвід 2014 року, вони об’єдналися в спеціалізовані громади. Хлопці, які знали, що робили, і вони працювали по напрямках і закривали за собою багато чого.
Яку роль вони зіграли? Велику через моральну підтримку всіх громадян своїм прикладом і через те, що в них були дійсно реальні успіхи і це надихало всіх інших на реалізацію.
Всі ці відео, які були на початку повномасштабного вторгнення, що палала техніка, вона роз’їжджалась, – це в більшості своїй партизани. Навіть коли вони відпрацьовували і забирали військові, то відпрацювання ці були саме людські, це три групи наші, які працюють.
Чи було багато колаборантів? Чи відкриті зараз якісь кримінальні справи, чи ведеться розслідування в цьому напрямку?
В нас не було багато колаборантів, але дуже багато з них вже заарештовані і відпрацьовані. Одні з найгучніших справ саме на Миколаївщині – це керівник комунального підприємства, це і прокурор, це і заступник мера.
Яку роль в обороні Миколаївщини відіграв генерал Марченко і де він зараз?
Безпосередньо зараз він працює зі своїми бойовими групами. Його роль була в тому, що він мав військовий досвід, він був генерал і мав контакт, розуміння ситуації, як вибудовувати оборону міста. Тобто він був комунікатором між державною владою і військовими.
Росіяни місяцями не давали відремонтувати водопровід. Така спроба, як в Середні віки, залишити місто без комунікації, без води чи для чого вони це робили, на вашу думку?
Можу з упевненістю сказати, що вони це навмисно робили, щоб створити гуманітарну катастрофу... Коли вони дізналися, що через цю трубу можна отримувати воду на весь Миколаїв, то вони її замінували і, по розмовах, хотіли чи торгуватися, чи якось давити на когось. Ми це розуміємо точно.
В якому зараз стані комунальне господарство області? Наскільки вдалося покращити питання з водовідведенням, водопостачанням?
Водопостачання в нас є, в нас є пошкодження інфраструктури через тривале використання солоної води і побільшала кількість аварій, аварійних ремонтів. Зараз є програма по виділенню грошей на заміну інфраструктури, і ми до неї готуємось. Маємо надію, що цього року зможемо відремонтувати інфраструктуру на 500–600 мільйонів гривень.
За вашими словами, 90 відсотків мешканців області повернулися вже до своїх домівок, плюс до того 30 тисяч у вас переселенців з Херсонщини. Куди повертаються люди і наскільки зараз розвалена житлова інфраструктура, наскільки ви оцінюєте проблему міста і області щодо житлового фонду?
По пам’яті – 14 тисяч в нас пошкоджених чи зруйнованих житлових будинків, більшість з них за межами міста на лінії фронту.
Дуже багато з них вже відновлено через те, що це були пошкодження не капітальні, вони підлягали ремонту. Зараз, як ви бачите, більше ніж 90 відсотків житла в нас в придатному стані.
Частина області все-таки обстрілюється зараз, яка мотивація людей повертатися?
В ту частину області, яку обстрілюють, люди не повертаються, ця частина закрита в принципі для повернення. Тому мотивація проста, люди втомилися жити не вдома, і люди повертаються зараз в безпечні місця в області, в тому числі більш-менш в місто Миколаїв.
Ви як голова обласної військової адміністрації рекомендуєте людям повертатися зараз чи не рекомендуєте?
Вже пізно, всі вже повернулися.
А тим, хто ще думає, хто ще за кордоном?
Щоби що робити? Якщо він приїде сюди для того, щоб працювати на нашу перемогу, то ласкаво просимо. Якщо це просто – ну що, ви там все закінчили, можна я повернуся додому. То це не обов’язково зараз повертатися додому.
Повернення людей – це також повернення кадрів. Яка зараз ситуація з великими підприємствами, чи є можливість людям повернутися і отримати роботу?
Зараз на переході, тому що 12 аграрних підприємств були релоковані чи пошкоджені, зараз відновлюється робота двох великих підприємств. Йде відновлення підприємств для того, щоб повернутися і працювати.
Ви пам’ятаєте, що в нас іде мобілізація, у нас частина людей на фронті, тому повернення людей і робочих місць стало менше через обстріли, але є всі ці люди, багато з яких воюють зараз. Тому тут і спеціалістів не вистачає, і робочих місць одночасно не вистачає. Проблеми будуть, коли всі люди повернуться з війни, тоді це буде дійсно велика проблема щодо робочих місць.
Та частина області, яка була окупована, що залишилося зараз на ній, яка там була ситуація після того, як ми її деокупували?
Знаєте, різна ситуація буває, це залежить від командирів, в тому числі ворожих. Тобто є села, які не розграбовані, це швидше виняток з правил, а є де дуже погана ситуація. Тобто ситуації різні, найбільше постраждали регіони і ОТГ – це ті, які стояли на лінії фронту, там знищено до 90 відсотків домівок, інфраструктури. Ті, що були в окупації, не так постраждали, можемо, наприклад, взяти Херсон – в принципі він вцілілий.
В яку суму зараз збитки ви оцінюєте, якщо можна, якісь приблизні цифри, на які ви опираєтесь щодо житлового фонду, підприємств, розбитої інфраструктури. Чи є якісь цифри?
Я думаю, що ніхто не відповість на це питання в принципі. Екологічний збиток, який підрахували по своїй методології екологи, тільки він перевищує десятки мільярдів гривень збитків. Тому реальні збитки, які завдала, якщо чисто матеріальну брати частину, російська агресія, – в сотнях мільярдів.
За даними ДСНС, 1,5 тис. квадратних кілометрів знаходиться в вибухонебезпечних речовинах на Миколаївщині. В яку суму, якщо можна, оцінюється розмінування і скільки воно може тривати?
288 тисяч га, які потребують розмінування чи обстеження, півтори тисячі – це щільне замінування, яке вже оброблено. По часу це може тривати десятиріччями, залежить від сили і засобів, які будуть.
Просувається якось процес розмінування?
Дуже швидко, але повільніше, ніж ми хочемо. Приблизно на цей рік 88 тисяч стоїть гектарів, і ми це зробимо. Те, що стосується критичної інфраструктури, соціальної та транспортної, то воно розміновано. Зараз працюємо над певними населеними пунктами, де щільне забруднення, багато наших працюють в Херсонській області і з сільським господарством. В нас п’ять міжнародних компаній, які працюють по розмінуванню, – це загальновідомі міжнародні організації, і ми співпрацюємо з ними дуже щільно.
З ким ви співпрацюєте з міжнародних організацій, з міжнародних компаній, як вони зараз допомагають і чи допомагають відновлювати область?
Так, це дуже широке питання, якщо хочете, дам справку, але якщо перелічувати по країнах, то – Данія, Казахстан, Бельгія, Словенія, Франція, Германія, Молдова, Румунія.
Тобто в нас цілий офіс створений, який співпрацює з міжнародними організаціями. По пам’яті – 20 мільйонів євро лише Данія минулого року допомогла, а на цей рік більший проєкт... Тобто співпраця йде і відновлення також іде.
Щодо будівлі обласної державної адміністрації, вона чи не найбільше постраждала в Миколаєві. Чи будуть якісь відновлення, що ви плануєте з нею робити?
В нас є експертиза, що вона не підлягає відновленню. Була думка знести і почати будувати, але ми вирішили, що спочатку вся критична інфраструктура, щось необхідне, а потім ми займемося своєю будівлею. Скоріш за все, будемо десь в іншому місці компактніше розташовуватися, а тут чи залишимо як згадку, чи знесемо і зробимо простір для людей в принципі як парк пам’яті, чи щось таке.
Навесні минулого року ви стали справжньою зіркою – як сприйняли таку свою відомість?
Зважаючи на те, що я не виїжджав з регіону місяців сім чи щось близько того, то через сім місяців я зрозумів, що це допомагає для того, щоб можна було корисне робити для регіону. Є певна впізнаваність регіону і та особиста, яка допомагає вести переговори щодо в тому числі відновлення Миколаївщини.
Як виглядає зараз ваш робочий день?
По-різному робочий день виглядає, але в мене дуже сильна команда, яка розуміє мій стиль управління, яка розуміє, як це все працює. І заступники, і помічники дуже на високому рівні зараз співпрацюють з міністерством, і з усіма гілками, які потрібні. Зараз я концентруюсь на можливості відкриття нових робочих місць, підприємств, роботу з інвесторами та на проєктах відновлення.
Росіяни прийшли на нашу землю окупантами. Тим не менше те, що вони обстрілюють, ви самі говорили про те, що людей просто робить це злішими. Результатів у них немає, за що вони воюють?
За свою неправильну ідею.
Велич без величі. Вони відстають по всім напрямках, пишатися нічим. Вони хочуть, щоб їх поважали без причини, не через те, що вони кращі чи щось роблять, що вони інтелектуальні чи допомагають комусь. Через те, щоб просто боялися, тому що це злість і така не дуже інтелектуальна, і ця злість, заздрість – це і є та мотивація через яку вони воюють.
Ми бачимо це по солдатах, по перемовинах. Вони в дикому шоці, коли бачать асфальт, плазми, айпади в селах, якість життя, і це їх бісить ще більше.
Миколаївщина вважалася завжди російськомовним регіоном, і мотивація окупантів в тому числі була – "освободить русскоязычных". Чи змінилася позиція людей щодо мови, чи вплинули дії окупантів на позицію щодо мови в Миколаївщині?
Це особисте рішення кожного, якою він буде розмовляти мовою і якою йому зручно, чи принципово перейде на державну мову. Це особисто і це ніяк не впливає на наш патріотизм тут. Тобто в нас б’ють хлопці, які знають лише російську, з такою силою росіян і незалежно якою мовою вони там розмовляють. Там багато тих, хто теж російську не розуміє на тому боці, тобто вони самі не розуміють російської. Тому кого вони тут звільняють – це незрозуміло.
Що для вас буде перемогою?
Я буду дотримуватися лінії президента України – Володимира Зеленського. Для нас перемога – це кордони 1991 року.
Повне інтерв'ю з Віталієм Кімом
