Що взагалі таке Києво-Печерська лавра? Чим вона є для українців зараз і чим була століттями раніше? Що зараз відбувається на її території і які є плани щодо подальшого її розвитку?
UWN поспілкувався з директором Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" Максимом Остапенком.
Що таке Києво-Печерська лавра?
Як на мене, Лавра – це найбільш важлива українська святиня, православна святиня, яка має неймовірне значення не тільки для України, а фактично для історії, духовності Східної Європи та Північної Євразії. І це об'єкт, який десятиліттями, можливо, століттями фактично окуповувала Росія, її церква, російські, скажімо так, духовні вожді. І це та святиня, яку Росія намагалася використовувати саме проти України, українського народу і української ідентичності.
Зараз у Лаврі відбуваються тектонічні зміни: в українців є шанс повноцінно повернути свою тисячолітню святиню. Я впевнений, що її духовний і культурно-історичний потенціал можуть не тільки підтримати наш народ в цій війні, а й бути місцем відродження нової України. Адже нація, яка не має своїх святинь, у якої зачищено ментальний, духовний, історичний простір, не має перспектив. Наш ворог це багато разів робив і з іншими народами, які підкорив і загнав у свою нелюдську імперію. Він 300 років намагався це зробити з Україною, їм це не вдалося. І зараз ми маємо повертати своє.
Лавра – це лише центр духовності? Чи ви бачите це якось по-іншому, чи вона є чимось іншим?
Що мене найбільше надихає в Лаврі – це те, що за свою тисячолітню історію вона мала практично невичерпну кількість духовних і культурних проявів... доль, особистостей, які були дотичні до Лаври, які пройшли крізь Лавру, яких Лавра надихала.
І не можна сказати, що це зокрема про нашу духовність. Це набагато ширше. Ми зараз з колегами, з науковцями, філософами осмислили Лавру як культурний феномен. Ми розуміємо, що Лавра мала ще декілька проявів, наприклад те, що пов'язане зі становленням української державності.
Тобто якщо ми розглядаємо історію України за князівської чи козацької доби, відбудова державності базувалася на тих людях, які тут в Лаврі творили, мислили, діяли.
Крім державницького напряму маємо напрям розвитку культури та мистецтв. Тому що наші перші святі саме тут створювали художні твори, архітектуру, спів, друкарство тощо. Якщо ми згадаємо першого нашого канонізованого святого художника, то це Аліпій, який тут похований. І фактично ця традиція, розпочата у 1051 році, не припиняється тисячу років.
Не треба забувати, що це був і своєрідний осередок науки. Хто наш перший науковець? Нестор Літописець. Де він творив? У Лаврі. Де він похований? У Лаврі. І від нього починається величезний напрям історичної науки, досліджень, вивчення багатьох різних феноменів. Окрім історії саме тут зародилася і медична наука.
У Лаврі створена перша друкарня у Києві, яка була найбільшою за часів Єлисея Плетенецького. Тут творив Петро Могила, ним же започаткована Києво-Могилянська академія: Могилянський колегіум був створений у Лаврі, а потім через рік переїхав і вже об'єднався з братською школою на Подолі.
Тому якщо ми говоримо про Лавру, про її виміри, то бачимо як мінімум чотири основні – це і розвиток духовності, і становлення державності, і розвиток мистецтв, і започаткування науки.
З Лаврою пов'язані такі постаті, як київські князі Олельковичі, Гедиміновичі, той же Костянтин Острозький, Мазепа, Скоропадський, Хмельницький. Ми фактично дуже погано знаємо події кінця ХVIII–XIX століття, тому що вже після Петра І, особливо за часів Катерини ІІ, Московія, зрозумівши значення Лаври для українського народу, для його ідентичності, намагалася її перебудувати на свій манер і знищила всю спадщину про українське барокко, про українських видатних діячів...
Ім’я Мазепи на 300 років взагалі проклиналося, була накладена анафема і співали тут прокльони тій людині, яка найбільше зробила для Києво-Печерської лаври. Тому Лавра – це неймовірно безкінечний прояв історії, героїв і трагедій, і творчості, який має надихати українців і повертати наш зв'язок з минулими поколіннями.
Ми по суті з вами спілкуємося після чергового рішення – прийняття закону про заборону московської церкви. Як ви його оцінюєте? Може, бачите якісь мінуси, щось треба доробити?
Всі посадові особи, ба більше, усі громадяни, зобов'язані першою чергою виконувати закон, а не обговорювати, який він.
Вважаю, що оцінювати його мають першою чергою правоохоронці та ті структури, які мають прибрати вплив системи спецслужб держави-агресорки через церкву, через церковні організації на українське суспільство.
Впевнений, що він дуже допоможе. Будь-який закон краще, ніж його відсутність, бо якщо закону немає, то відбувається беззаконня. Те, що ми, на превеликий жаль, спостерігали тривалий час, коли люди відкрито говорять, що там сидить агентура під виглядом церковних діячів і чекає приходу московської армії, – це дуже сумно спостерігати суспільству, яке щодня омивається кров’ю. Тому прийняття цього закону має надзвичайно важливе суспільне значення. Люди бачать, що ми починаємо звільнятися від цього мороку, цього "русского миру". Держава і суспільство мають подорослішати і робити важкі, інколи комусь неприємні кроки, але їх треба робити. Саме за рахунок цього ми маємо шанс на перемогу і ми маємо шанс стати повноцінною державою. Тому що якраз країна-агресорка показувала, що Україна настільки інфантильна, що вона не здатна навіть прийняти якісь ефективні рішення на свій захист. Тому що війна, воєнний час вимагають жорстких рішень стосовно ворога.
Хочу продемонструвати звичайний релігійний календар на 2023 рік, виданий монастирем у Києво-Печерській лаврі, у якому у розділі "контакти" зазначено "отдел по взаимодействию с Вооруженными силами…" з телефонами "+ 7"... це вже коли війна йшла повним ходом.
Таких прикладів можна навести безліч. Тому наша держава має показати, що захист народу, захист територіальної цілісності, захист конституційних прав – це основа. Люди, які не визнають цього, їхню діяльність треба обмежувати, і цей закон саме про це.
А як взагалі йде процес викорінення "русского мира" з території Лаври?
Процес йде, хоча він не є простим, тому що ми демократична держава і маємо певні міжнародні зобов'язання, виконуємо закони і дотримуємося тих правових процедур, які загальноприйняті у світі.
Після того як ми розірвали договір з монастирем УПЦ МП, повністю припинено їхню економічну діяльність. Тут була величезна кількість об'єктів: магазини, склади, готелі, ресторани тощо. Фактично УПЦ МП отримувала постійний дохід без жодних податків, використовуючи державне майно. Все це здійснювалося без жодної оренди, ще й держава сплачувала частину комунальних послуг.
Друге, як на мене, найважливіше – це те, що тут припинила існування ціла мережа ідеологічного впливу на Україну. І вони цього не приховували. На карті Google, якщо ви зайдете за пошуком геомітки "редакція сайту Києво-Печерської лаври" зазначена, як "отдел пропаганды Киево-Печерской лавры московской патриархии". Тут працювала ціла медійна імперія: сайти, газети, видання, редакції, пресслужби, які використовувалися для повноцінної ідеологічної роботи на славу "русского мира".
Тобто всі ці речі, які не стосувалися монастиря, але по факту тут існували десятиліттями, ми все це припинили.
У юридичній площині справи рухаються поступово. Держава повністю повернула контроль майже над половиною об'єктів Нижньої лаври. Після судового рішення у першій інстанції на користь заповідника монастир подав апеляцію, і до остаточного рішення по апеляції частина монахів УПЦ МП поки перебувають тут. Впевнений, що судове рішення остаточно поставить крапку у цьому питанні.
А з кимось із цих людей, які продовжують тут перебувати, ви особисто спілкувалися? Вони всі фанати "русского мира"?
Серед них є різні люди. Проте обов'язком кожного громадянина є неухильне дотримання норм чинного законодавства, зокрема і новоприйнятого Закону України 8381.
А майно їхнє, інвентаризація вже завершена?
На території Нижньої лаври перебуває майно держави: будівлі та приміщення. Це майно передавалося державою у користування монастирю, тому інвентаризація цього майна здійснювалася комісією заповідника на регулярній основі.
В одному з інтерв'ю ви казали про те, що рештки Столипіна можна внести в обмінний фонд, наприклад...
Ми цю ідею висловлювали і тут, я думаю, що наша армія, слава Богу, робить неймовірні зусилля на всіх фронтах і зараз активно поповнює обмінний фонд, щоб мати можливість звільнити якомога більше наших Героїв.
Водночас ми отримали лист від одного з прямих нащадків Столипіна, жителя США, який створив фонд допомоги Україні і демократизації Росії, і категорично засуджує те, що творить Росія. З його боку є звернення, щоб до завершення гострої стадії війни питання перебування поховання його прапрадіда у Лаврі не ставало певним предметом перемовин. Тому що Україна все ж таки має демонструвати повноцінну європейську модель відносин. Якщо це питання буде визначено на державному рівні, то тоді ми маємо вже рухатися і зробити якнайкраще.
Зараз ми маємо забезпечити збереження в умовах війни усіх пам'яток Києво-Печерської лаври.
Взагалі питання решток – це питання більш глобальне. Зокрема треба буде докласти всіх зусиль для того, щоб віднайти рештки інших наших видатних діячів, в тому ж числі Мазепи, який похований на території Придністров'я. Взагалі наші українські видатні діячі, які мали відношення до України, часів гетьманщини, князівські поховання, дуже часто в нас втрачені, але у нас російські імперські об'єкти були вшановані, відновлені, відреставровані. Тобто ми маємо як мінімум повернутися до питання відновлення і вшанування тих наших святинь, тих наших реліквій, які є в тому числі в Києво-Печерській лаврі.
Ви згадали Успенський собор і, наскільки я знаю, він отримав нового настоятеля...
Ну, не Успенський. А намісником Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Православної церкви України є владика Аврамій. Вже понад рік тут проходять регулярні богослужіння разом з братією ПЦУ.
Які у вас з ним зараз відносини? Робочі?
Служби відбуваються на Верхній лаврі, в Успенському і в Трапезному храмах. Зараз разом з капеланською службою Сухопутних військ Збройних сил України розпочалися вже служби військових капеланів в храмі Живоносне джерело (Нижня лавра). Цей храм має відіграти дуже важливу функцію в формуванні традиції військового капеланства, яке зараз виконує дуже складну місію для українського воїнства, для тих військовослужбовців, які є віруючими і які потребують підтримки своїх духовних отців. Капелани служать у війську і теж несуть весь тягар цієї війни на собі.
А ще є проєкти, про які хочеться згадати? Що ще відбувається зараз на території Лаври?
Києво-Печерська лавра – це неймовірний, один з найбільших архітектурних ансамблів України. 140 пам'яток, пам'ятки національного значення, об'єкт ЮНЕСКО. Звісно, всі ці об'єкти потребують дуже серйозної реставрації і в умовах війни це надзвичайно непросто. Але це наша пріоритетна задача і ми плануємо залучати до цього міжнародних партнерів.
Цього року завдяки меценатам ми повністю завершили роботи на дзвіниці, яка вже відкрита для відвідувачів.
Також сформована потужна група робітників з числа працівників, які підтримують об’єкти в належному стані, наших працівників, які під контролем реставраторів виконують ремонтні роботи на об'єктах. З державного бюджету цього року ми отримали частину фінансування від МКІП, яке дозволить відновити реставраційні процеси на декількох об'єктах: Онуфріївська вежа, Музей Мазепи, бібліотека Флавіана, вежа Івана Кущника.
Зараз починаємо процес реставрації Всіхсвятської церкви разом з посольством Японії і ЮНЕСКО.
Надзадача в реставраційному плані – відновити та завершити реставрацію Троїцької надбрамної церкви – це центральний вхід, це одна із найвидатніших пам'яток Києво-Печерської лаври, яка збереглася майже в первозданному вигляді з ХІІ століття і має унікальний живопис. Вона потребує завершення реставрації, адже 75% робіт було виконано до війни у межах президентської програми "Велика реставрація".
Ми продовжуємо відкривати Лавру українцям через різні музейні активності, виставкові видавничі та реставраційні проєкти. Лавра – це святиня, яка містить неймовірну українську спадщину, яку люди можуть відчути, побачити. Без людей, які почнуть вшановувати свої святині, ходити до них, знайомитися, вивчати, вона не буде жити. Вона потребує саме людей, які хочуть відчути свій зв'язок з минулим нашої країни.
Тому, маючи нагоду, ми завжди запрошуємо всіх прийти в Лавру, відчути зміни, побачити ті проєкти, які презентують Лавру світу і українському суспільству. Ми маємо зробити так, щоб Лавра і в майбутньому була духовним місцем сили підтримки українців.
Якою ви бачите Лавру через 10 років?
Я хотів би говорити про майбутнє Лаври в контексті двох ключових дат. Перша дата – 2026 рік, коли заповіднику виповниться 100 років. Саме колектив заповідника: науковці, історики, мистецтвознавці, реставратори, архітектори, археологи, музейні доглядачі, фондовики, музейні спеціалісти, які тут 100 років працювали, зберегли Києво-Печерську лавру. Зберегли наші традиції, наші святині, вони тут – це якраз ці пам'ятки, це свідчення нашої тисячолітньої історії.
Друга ключова дата наступає через 26 років – Лаврі виповнюється тисяча років. І я всім кажу, що до цієї події треба готуватися, як до Олімпіади. Що суспільство, культурні діячі, науковці, реставратори, духовні, політичні лідери мають усвідомити, що у нас є наша національна святиня, хтось називає її український Ватикан, яка має неймовірне значення для нашої культури, історії і духовності. Вона має бути збереженою, відреставрованою, має нести надзвичайно потужні наративи української ідентичності.
Водночас вона має відновити статус однієї з найбільших християнських святинь. Тому що, на превеликий жаль, Росія робила все, щоб довести всьому світу, що це російська православна святиня. Відлякували, відштовхували від себе весь світ, щоб люди практично не долучалися і не бачили в Лаврі саме українську спадщину, українську історію. А ми зараз в умовах війни розуміємо, наскільки важливо для нашого ворога і особливо для цього диктатора, що він воює не за території. Він воює саме за право переписувати історію, за право забирати чужі святині, за право визначати, яким народам можна жити, а яким ні. Ми маємо показати всьому світу, що наші святині живі, що вони тисячу років підтримували наш народ і для нас створювали нашу ідентичність, наші цінності, наше духовне історичне життя, і ці святині не померли з уходом звідси "русского мира", а що вони розквітли і всьому світу показують якраз духовні цінності українського народу.
Для мене це місія. Я сподіваюся, що ми своєю діяльністю і тим, що робимо, зможемо донести до українців розуміння того, що без наших святинь, без вшанування нашої героїки, нашої духовної спадщини ми не зможемо розбудувати нову формацію українців. Зараз наші воїни на полі битви показують, що ми можемо не просто боронити свою країну, ми можемо бути надзвичайно успішною пасіонарною нацією, але ми маємо показати всьому світу, що в нас є надзвичайно важливі духовні орієнтири, і Лавра, безумовно, один з них. Ми маємо не просто вшанувати Лавру, а маємо зробити так, що вона буде розповідати про духовність, культуру і українську ідентичність всьому світу.
