Ви дізналися про повномасштабне вторгнення в Ізраїлі після дзвінка. Ви можете сказати, хто вам зателефонував і що ви дізналися?
Ще до 24 числа були всі передумови, що буде війна. Було скупчення військ на кордоні, і навіть розвідка Ізраїлю говорила, що війна рано чи пізно почнеться. Мої товариші по службі теж говорили, що ось-ось почнеться війна. 24-го мені зателефонували батьки дружини, і зателефонував мій друг, який перебував під Києвом. Сказали, що почалася війна, і цього ж дня я вирішив, що поїду допомогти і батькам дружини, і другу. Батьки дружини залишилися в Харкові й не захотіли виїжджати, а друга я вивіз з-під Ірпеня до Львова і залишився воювати за Україну.
В одному з інтерв’ю ви говорили, що наша армія досі залишається недостатньо професійною і вона не була готова до такої війни. Як це змінити?
Раніше озброєння в армії було ніяке, зараз Захід постачає, і тут військова промисловість почне працювати більш посилено, навіть після нашої перемоги. Країна має бути сильна у військовому плані, щоб нікому й думка не прийшла напасти на Україну. Я вважаю, що мають бути збільшені терміни строкової служби. Потрібно навчати солдатів більш посилено і потрібно в голові поміняти ментальність у тому плані, щоб люди не "косили" від армії. Я вважаю, що армія має бути обов'язковою, служити повинні всі. Потрібно вкладатися в армію. Тут є дуже сильні в технологіях хлопці, роблять дрони шикарні, навіть у підпільних майстернях. Є речі, які набагато крутіші, ніж будь-де на Заході. Просто треба вкладатися і просувати їхні проєкти.
В чому різниця між професійним військовим і умовним аматором?
Людина, яка все життя сиділа в штабі і займалася папірцями, так, вона військова, ця робота теж потрібна, але ми не можемо сказати, що він – професійний боєць. Професійний боєць – це людина, яка брала участь саме в бойових операціях, у бойових діях. Справа в досвіді.
Чи можуть професійні військові повернутися до цивільного життя?
Звичайно. По-перше, кожен по-різному сприймає війну, хтось сприймає її важче. У мене був боєць, який перебуває зараз на реабілітації в Канаді, він сприйняв це дуже тяжко внутрішньо, і поки він воював тут, усе було нормально, коли він повернувся до Ізраїлю, в нього була така посттравма, що його послали на реабілітацію.
Багато хто після цього починає пити, багато хто накладає на себе руки, є й такі випадки, хтось впадає в сильну депресію. Тому я вважаю, що з тими, хто приходить із війни, має працювати психолог і психотерапевт. Це взагалі бажано робити після кожної операції, на яку виходить той чи інший військовий, але в нас, на жаль, не вистачає зараз ні рук, ні часу. Але хоча б по закінченню війни, я думаю, що це мають зробити обов'язково.
Ви сказали, що ваша дружина – з України, ваші діти частково українці, батьки вашої дружини знаходяться в Україні, і таким чином ви хотіли віддати честь і шану країні, захистивши її. Ви були тут декілька місяців, отримали поранення і повернулися додому. Чому ви вирішили повернутися знову?
У мене і в думках не було не повертатися. Я навіть коли воював, знав, що буду тут до переможного кінця. Я ж не приїхав на якесь сафарі, повоював і повернувся. Шкода людей, дітей, які гинуть, шкода солдатів, з якими я здружився, для мене вони стали братами в прямому сенсі цього слова.
Поки я був в Ізраїлі, відкрив там благодійний фонд, моя дружина ним керує, допомагає біженцям. В Ізраїлі зараз близько 60 тисяч біженців з України, допомагаємо їм речами, продовольством, винаймаємо житло декому. Сказав дружині, що повертаюся в Україну і буду далі воювати, далі тренувати. Дружина не була проти, вона знає мене: якщо я щось вирішив, то вже вирішив. Я не можу по-іншому. Багато хто мені пише, що я заробляю шалені гроші. Я тут перебуваю абсолютно безплатно і витрачаю тільки сімейний бюджет. Людям це не поясниш, дехто вважає, що тут ми заробляємо мільйони на війні.
Добровольці не отримують заробітну плату, з якої б країни вони не приїхали. Якщо ви пішли за контрактом, то ви можете заробляти гроші. Приблизно три тисячі доларів – це достатньо висока заробітна плата, але не для ізраїльської армії, так?
Не для ізраїльської армії. У принципі, це непогана зарплата для мирного громадянина, але у військового всі ці три тисячі доларів йдуть на війну. Можна зайти в будь-який військовий магазин – ці магазини повні солдатів. Тому що солдати купують собі краще обмундирування, кращі каски, полегшені плити в бронежилет, це все коштує грошей. Поламалася машина – хлопці лагодять за свої гроші. Коли я тут був у Головному управлінні розвідки на контракті й отримував гроші, то ці гроші йшли всі. Десь на харчування, на інші речі, ти все добуваєш сам, все купуєш сам. На даний момент, коли я зараз перебуваю тут як доброволець, я навчаю бійців і з ними виходжу на бойові завдання безкоштовно.
У чому секрет успіху українських Збройних сил?
По-перше, хлопці мотивовані, бо борються за свій дім. Їм просто Бог допомагає тут. Вони стараються, вони повністю викладаються на всіх тренуваннях, тому що вони знають, що це потрібно, вони знають, що це врятує і їхні життя, і життя мирних громадян, і це звільнить Україну. Тому вони стараються і тому перемагають, і тому ми переможемо.
Армію РФ у суспільстві називають "чмонями". Ви, мабуть, стикалися з цими людьми і в боях, і, в принципі, бачили їх близько. Справді вони такі чмоні, як про них звикли говорити в Україні?
Є спецпідрозділи, які теж воюють досить-таки непогано, але є і ось такі ось чмобіки, які тільки призвані, не знають нічого, і, в принципі, вони і виглядають як чмобіки. Стріляти вони до пуття не вміють, але все одно ми не повинні недооцінювати навіть тих самих чмобіків, бо куля, яка вилетіла з автомата, може влучити в будь-якого нашого бійця.
Вагнерівці – це основна зброя біля Бахмута. У чому їхній феномен?
У "Вагнері" є не тільки зеки, є й ті, хто хоче заробити грошей. І там є професійні військові, які служили в багатьох гарячих точках і продовжують воювати проти України. "Вагнер" не посилає окремо загін тільки зеків, які нічого не вміють. Серед них завжди є професійний військовий, а то й кілька, які і навчать, і підкажуть, і поставлять. Тому недооцінювати їх не можна, вони воюють, але гинуть вони просто пачками, дуже велика кількість гине. Їм просто необхідно показати якісь результати, хоча б щось, тому що останнім часом якихось істотних результатів російська армія не показала і не показує.
Щодо Бахмута: наші не хочуть віддавати це місто, оскільки знищують там колосальну кількість противника. Я думаю, що росіянам не вдасться взяти Бахмут.
Які, на вашу думку, зараз головні проблеми на фронті у нас?
Найбільша проблема, я думаю, – це логістика. У принципі, все є: і боєкомплект, і провізія, але інколи воно просто не постачається, тому що не працює логістика.
Чи потрібна Україні загальна мобілізація?
Наразі нам не потрібно призивати абсолютно всіх, тому що багато хто є волонтерами, що теж необхідно, дуже багато людей донатять на ті ж дрони, на термобілизну, є ті волонтери, які їздять і це роздають.
Дуже правильно, що зараз і Національна поліція, і інші служби створюють штурмові підрозділи, що туди йдуть саме вмотивовані люди, які йдуть добровільно, яких не призивають. Насамперед треба замотивувати людей, щоб вони хотіли піти служити.
Можливо, колись настане безвихідна ситуація, тоді, можливо, доведеться призвати всіх, але на цьому етапі такої необхідності немає. Але навчатися повинні всі, хоча б якісь курси повинні проходити.
Чи готовий Ізраїль ділитися досвідом з Україною, і як цей досвід може допомогти нам сьогодні покращити ситуацію на фронті і в майбутньому не допустити повторення ситуації?
Україна повинна, скажімо, брати приклад з Ізраїлю. Може, не зараз, а після війни, після перемоги. Наприклад, як Ізраїль тримає оборону своєї країни. Потрібно буде посилити всю військову структуру, потрібно буде поставити сильну систему ППО, потрібно буде посилити СБУ, тому що всередині країни можуть бути якісь терористичні акти з боку російських спецслужб. Можна подивитися, як зараз працює той же Шабак всередині країни, це аналогічна СБУ структура, як він виявляє групи терористів.
А в плані допомоги від Ізраїлю Україні, скажімо так, є дуже багато добровольців із цієї країни, є інструктори, у плані гуманітарної допомоги Ізраїль допомагає Україні з перших днів, на цей момент, я думаю, що розглядає постачання озброєння в Україну. Може бути поставлений "Залізний купол", є багато різних технологій, які можна застосувати на танках, на бронемашинах.
Ви зазначали, що після перемоги плануєте переїхати жити в Україну. Наскільки це правда?
Так, я планую залишитися тут жити, перевезти сюди сім'ю, тому що я люблю цю країну, мені тут подобається. Тому я і кажу, що це вже моє, що це наше, тому що я відчуваю, що я тут на своїй землі, на своєму місці перебуваю.
А де будете жити, якщо не секрет?
Немає різниці. Я об'їздив уже всю Україну, скрізь чудово.
