Розрахунок, в якому служить Володимир, складається з 10 чоловіків, більшість з них не те що в армії не служили, до війни вони навіть зброї в руках не тримали. А 24 лютого 2022 року всі пішли у військомат, не всіх взяли одразу, але протягом місяця всім вдалось поїхати.
"Хтось із нас навчався, хтось – ні. Наприклад, я і двоє моїх товаришив, Рома та Олег, навчалися в Старичах Львівської області. Перший день, як приїхали, – потрапили під обстріл, нас евакуювали в частину. Є в нашому розрахунку чоловік з Івано-Франківська, він повернувся з-за кордону, там вся його родина, а він вирішив, що треба бути в Україні. І тепер з нами, хоча в армії ніколи не служив. Найстарший у нас Юра, йому 43 роки, він також не служив, вдома діти, а він – тут. Мішу недавно перевили до нас з бригади охорони, він охороняв гармати, а приїхав, бо захотів працювати в розрахунку. Взагалі навчалися на гарматі М777 в Німеччині, в нашому розрахунку було три людини, всі інші – опановували її вже в умовах бойових дій. А ще наш розрахунок єдиний за цей рік без втрат. У Бахмуті був один "300-й", перебило ногу, але вже все добре", – розповідає Володимир.
І вже майже рік як військовослужбовець працює на американській гарматі. Спочатку мали справу з радянським "Гіацинтом", а потім перейшли на М777.
"Вона потребує постійної уваги, не буде уваги – не буде з тобою працювати. Радянську гармату можна було стукнути кувалдою і вона запрацює, а тут потрібно доглядати, щоб була чиста, щоб відпочивала. Також її потрібно після кожного пострілу водою промивати, така вона ніжна. Ми дуже переживали, як вона буде працювати взимку, бо вода замерзає, але не підвела", – каже Володимир.
Одного разу розрахунок потрапив під сильний обстріл окупантів. Наші хлопці повинні були знищити ціль, а коли приїхали на місце, по них стала працювати ворожа батарея, бойові дрони та навіть "Ураган". Життя хлопцям врятувала буквально секунда.
"Виїхали вночі, почали вигружатися, треба було розкласти гармату. Виявили, що над нами висить "Орлан". Нам довелося одразу поїхати, але хвилин за 30 повернулися, бо ціль потрібно було відпрацювати. Підготували гармату, поклали снаряд, і в цей момент по нас почали працювати. Одразу ціла батарея, на поле прилетіло 46 снарядів 152-мм і навіть їхні бойові дрони. Все вибухало метрах в 30. Після першого вибуху ми впали на землю, а коли встали, зрозуміли, що вибухи продовжуються. Ми метрів 50 бігли до машини, а коли зібралися їхати, виявилось, що не всі наші на місці. Побачили, що двоє хлопців з нашого розрахунку побігли в іншу сторону. І це все відбувалося під постійним обстрілом. Але ми дочекалися наших, і як тільки від'їхали, нас врятувала буквально секунда, все засипали "Ураганами". Ми вибралися навіть без "300-х". Але ціль відпрацювати вдається не завжди", – розповідає Володимир.
Вже іншого разу розрахунку вдалося не лише знищити "Ураган", а ще й особовий склад окупантів.
"Нам дали ціль – "Ураган". Ми точним влучанням знищили той "Ураган" з другого пострілу, але на цьому історія не закінчується. "Ураган" був з боєкомплектом, готовий працювати. І ці ракети почали детонувати, одна з них попала в приміщення, в якому сиділи 16 росіян. Тобто ми двома пострілами знищили "Ураган", а він вже нам допоміг знищити їхній особовий склад у кількості 16 чоловіків".
