Фото ілюстративне
Український військовослужбовець Ілля Михальчук провів 46 днів у полоні вагнерівців. За цей час український захисник пережив чимало звірств, які коїли над ним підлеглі Пригожина з ПВК "Вагнера". Зокрема, під час перебування у полоні чоловікові ампутували дві руки, бо ж вчасно не надали медичну допомогу.
The Washington Post розповідає, що спочатку Михальчук проходив строкову службу в українській армії у 2004 році. Вже після Революції гідності він приєднався до одного з добровольчих підрозділів ЗСУ у 2015–2017 роках. А згодом у грудні 2022 року боєць приєднався до лав 67-ї ОМБр, створеної на базі "Правого сектора".
За мить до полону
Наприкінці лютого цього року підрозділ Михальчука виконував важливе завдання під Бахмутом. У машину, де був військовий, влучила російська ракета. Боєць дивом лишився живим, але отримав поранення рук
Ілля перетягнув руки джгутами і спробував вибратися, переповідає видання спогади бійця. Але вагнерівці напали на нього і вистрілили йому в ноги. Після чого взяли в полон.
"Михальчук був впевнений, що бойовики одразу його розстріляють, тому що вони особливо ненавидять бійців 67-ї ОМБр, пов'язуючи її зі страшилкою російської пропаганди про "Правий сектор"", – додає The Washington Post.
46 днів пекла
Михальчука відразу перевезли на окуповану Росією територію, де помістили в темний підвал, що погано провітрюється.
Боєць благав ампутувати йому праву руку, але окупанти відмовилися. Ілля вважає, що його ліву руку ще можна було врятувати, але через гумові трубки вона почорніла від некрозу. Однак вагнерівці не надали йому медичну допомогу, а утримували кілька годин, проводячи "допит".
Після цього його приспали, а коли боєць прийшов до тями, обидві його руки були ампутовані. Водночас Іллі не наклали шви, а просто перев'язали рани джгутами.
Допити військового були безперервними, пише The Washington Post. А коли він непритомнів, йому вводили невідому речовину, щоб він не спав, а вагнерівці могли продовжувати допит.
Щодо допитів, то в окупантів не було на меті випитати позиції наших військових чи якусь важливу військову інформацію. Допити мали більш психологічне значення – окупанти насміхалися з ампутованих кінцівок, зловтішалися, що він ніколи більше не воюватиме.
"Вони намагалися змусити нас повірити, що ми не можемо довіряти один одному і що це була ситуація "вбий або будь убитим". Вони просто гралися з нами, як кіт грається з мишкою – коли він ловить її, перш ніж вбити", – розповідає Михальчук.
Втім, в полоні українці лише гуртувалися та були пліч-о-пліч один з одним. Так, до прикладу, Михальчук звертався до інших полонених за допомогою, щоб витримати ув'язнення. Вони купали і годували його, за його словами, з ніжністю і турботою, якої він не очікував. Вони чергували і розмовляли з ним, коли біль був надто сильним.
За словами Михальчука, деяких в'язнів піддавали фізичним тортурам, але він не був свідком цього. Найжорстокіші знущання відбувалися в моменти захоплення, а не в підвалі. За його словами, деяким українцям відрізали пальці на руках. Одного чоловіка, якого утримували разом з ним у підвалі, перед тим як забрати, облили бензином і підпалили.
Повернення додому та життя після полону
Михальчук провів шість тижнів у полоні. Його звільнили та обміняли у квітні 2023 року.
Після корегуючих операцій в Україні консорціум благодійних організацій привіз Михальчука до Сполучених Штатів для інтенсивної реабілітації. Зараз він перебуває у Вашингтоні у спеціалізованому закладі, де йому встановлюють протези рук від компанії, що має великий досвід лікування американських військових, які втратили кінцівки під час війни в Іраку та Афганістані.
Майк Коркоран, протезист, який очолює цей проєкт, був вражений стійкістю Михальчука, сказавши: "Він незів'яла фіалка". За словами Коркорана, для людей з ампутованими кінцівками дуже важливо змиритися з втратою кінцівок і зосередитися на реабілітації.
Лікар відзначає, що з погляду на Михальчука видно, що його досвід перебування в полоні у "Вагнера" дався взнаки...
Нині ж військовий найбільше боїться зустрічі з родинами своїх побратимів, бо ж досі не знає, що сталося з тими, хто вважається "зниклим безвісти".
"Батьки цих друзів, вони всі хочуть поговорити зі мною. Я навіть не знаю, як з ними говорити і що їм сказати", – додав він.
Компанія Коркорана, Медичний центр ортопедії та протезування, надала послуги 19 українцям і на черзі ще більше. Це дороговартісна послуга – тільки руки Михальчука оцінюються у 200 тис. доларів. Роботу полегшують пожертви фонду "Побратим" та благодійної організації United Help Ukraine, яка оплачує житло, харчування, перекладачів та інші немедичні потреби.
