За рік повномасштабного вторгнення Росії в Україні загинули понад 7,2 тисячі цивільних осіб в Україні, 11,75 тисячі отримали поранення, з них – 478 дітей. Однак ці цифри не остаточні, адже до сьогоднішнього дня поки не зрозуміло, що коїться з людьми на окупованих територіях. Також не до кінця зрозуміла точна кількість тих, хто пройшов фільтраційні табори окупантів та тортури, яким вони піддавали мирних мешканців.
Тож що робити і як допомогти людині, яка зазнала жахів війни
Психотерапевт і соціальний психолог Антон Семенов в ефірі UWN розповів, що близькі повинні бути дуже акуратними і обережними з тими, хто намагається адаптуватися до нормального життя після жахливих подій.
1. Необхідно дуже акуратно відновлювати свої зв'язки із зовнішнім світом.
Тут потрібно багато роботи і для самої людини, і для тих, хто буде допомагати. Потрібно поступово і дуже акуратно допомагати постраждалому контактувати зі світом, і в жодному випадку, не намагатись нав'язувати соціалізацію.
Читайте також: Фільтраційний табір, тортури батька та килимові бомбардування. Жахлива історія дівчини-бандуристки з Маріуполя
Психолог наголосив, що постраждала людина схожа на равлика у мушлі. Тому не потрібно силоміць намагатися витягнути її, а просто спостерігати і допомагати, якщо людина починає "випускати вусики" і потроху контактувати зі світом.
2. Не обговорювати жахливі події і не намагатися витягнути ці спогади з людини.
На другому етапі потрібно поступово і дуже акуратно відновлювати свої зв’язки зі світом, з речами, з місцями, зі своїм тілом. І головне – з іншими людьми.
Психолог зазначив, що на цьому етапі дуже важливо не обговорювати те, що відбувалось з людиною. Просто контакт заради контакту.
"Поступово людина буде випускати вусики, як равлик. Тобто дуже акуратно просто дивитися, що навколо, торкатися чогось, прислуховуватися до своїх почуттів. Але як тільки є збудження – потрібно дозволяти собі знову їх втягувати, щоб утвердитися в тому, що ви керуєте своїм життям і можете забезпечувати собі безпеку. Потрібно згадувати про інше і хороше, і відновлювати зв’язки з тим, що поруч і не торкатися поки що цих подій", – додав Семенов.
3. Поступово починати згадувати події, але лише за власним бажанням
Третій етап допомоги, за словами психолога, – це просто бути поруч з людиною, яка виключно за своїм бажанням захотіла згадати і поговорити про травмуючі події. У цьому випадку потрібно забезпечити повну психологічну безпеку.
"Потрохи, коли людина за своїм вибором захочете про це згадувати, тільки тоді, коли буде навколо багато тих, хто з людиною поруч, яких вона відчуває як своїх, на яких вона може спиратися. Коли навколо людини буде безпечне середовище і вона будете знати, що керує цим середовищем, – тільки тоді і дуже-дуже поступово можна буде говорити про травмуючі події", – резюмував психолог.
