Військовий, який ніс службу на межі з Кримом, Іван Сестриватовський розповів, як намагався підірвати мости на Чонгар у перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У розмові з журналістами "Української правди" воїн пригадав чи був Чонгар замінований, що відбувалось там у перші години великої війни, як він залишився сам, щоб підірвати мости, і чому цього не сталось, а також як після полону повернувся в Україну.
Чи був замінований Чонгар?
"Служу в морській піхоті, у тому ж 137-му окремому батальйоні, куди прийшов у 2016-му році, брав участь в АТО, ООС – мав три ротації загалом, на Донецькому напрямку. Восени 2021-го року почав нести службу на Чонгарі, обіймав посаду головного сержанта взводу, був заступником командира взводу. Перед початком "повномасштабки" у нас проводили навчання - вони проводяться завжди – злагодження, навчання особового складу, військовий весь час готується до будь-якого вторгнення. Але на початку 2022-го нам давали настанови, щоб ми посилили спостереження за можливими провокаціями з їхньої (російської - ред.) сторони. Щоб і не залякувати нікого, і пильнувати краще. Особисто я думав, може, буде якась провокація і сподівався, що росіяни не ризикнуть піти на вторгнення", - сказав захисник.
І додав, що по-особливому укріплення на Чонгарі не готували, але там все було заміновано заздалегідь, ще з 2014 року. Усі мости – залізничний і так само два з Чонгара – були заміновані. Перед повномасштабною війною ці мінування перевіряли, приблизно це було десь за тижні півтора-два.
"Був журнал, де щоразу, коли приїжджали з перевіркою, ставили відмітки, що добре – що не добре, що зробили, чи все гаразд. Розмінувань ніяких не було, як саме заміновано – знали тільки сапери, ті люди, які ці мости мінували і обслуговували. Я особисто знав, де його заміновано, пройшов інструктаж, як це все під'єднати і мав залишитися на підрив", - пояснив Сестриватовський.
Як почалась велика війна на Чонгарі
Ніч з 23 на 24 лютого досі стоїть у бійця перед очима.
"23-го вже були якісь переміщення росіян на території півострова. Всі вже чекали, були на нервах, ніхто і не спав, хіба приліг. Підняли нас близько 3-ї години, всіх розставили по позиціях. Я з командиром, старшим позиції, пішов підключати пристрої на підрив мостів, там і лишився, а він займався особовим складом. Усе почалось мінометним обстрілом з боку Криму. Обстрілювали наші позиції, позиції прикордонників - це було близько 4:30", - згадує військовий.
Наказ підривати мости мав віддати безпосередній командир позиції, а головний сержант взводу мав отримати наказ вищого керівництва. Сапери розробили спеціальний план: були конверти, які в разі потреби відкривали, і там була інструкція з підключення вибухових пристроїв: провели це підключення, і Сестриватовський залишився підривати.
"Зв'язку вже не було, радіостанції не працювали. Командир займався особовим складом, бігав по позиціях, щоб розставити кожного. Уже рвались міни, було дуже гучно – не докричишся ні до кого. Тому діяв фактично вже сам і рішення про підрив ухвалював особисто", - розповів захисник.
Чи підривали мости?
"Коли пройшло хвилин, може, 10 після початку обстрілу, я вирішив підривати мости, намагався здійснити підрив, але вибуху не сталось, мав би його побачити, бо стояв саме біля мостів, на першій лінії. Хотів перепідключити, перепровірити дроти: може, якась помилка сталася, неправильно щось підключили, увімкнув заново, знову спробував. Разів три це зробив – вибуху не відбулося. Я не сапер, але тут варіанти два: або була висаджена диверсійна група, або дроти підриву були пошкоджені мінометним обстрілом. І тоді вже діяв за наказом – треба було відходити на інші позиції", - прокоментував військовий.
І зауважив, якщо щось станеться, а всі варіанти попередньо обговорювали, якщо не встигне на евакуацію, то відходитиме своїм авто. Так воно і відбулося: не встиг виїхати з усіма, тому з ще двома строковиками вже відходив легковим автомобілем.
"Коли ми відходили, почалась стрільба, потім був постріл гранатомета перед нами, машину знесло вбік, мене поранило. Машина була пошкоджена, на ній вже не можна було нікуди їхати. Намагались разом зі строковиками відійти пішки наскільки вийде, я вже сам намалював маршрут, тоді до нас приєднались троє прикордонників, які теж не встигли піти разом з колонами. Я бачив, як перші пішли російські танки, потім ППО заходила. Мобільний зв'язок ще був, я зв'язувався з командиром роти, доповідав йому. Спочатку рахували, скільки і які машини йдуть. З мого боку – я зробив все, що було можливо", - зізнався Сестриватовський.
Приблизно о 16-й год того ж дня бійців оточили вже так, що не було куди діватися. І тоді взяли в полон, а обміняли 26 квітня 2023 року.
"Зі мною ще був один прикордонник, з яким нас тримали місяців 8-9. Долю тих, разом із ким я потрапив у полон, не знаю відтоді, як мене перевели в Севастополь. Призовник один ще в полоні, а одного начебто обміняли. Зараз я вже повернувся до служби. Поки перебуваю на постійному пункті дислокації, скоро знову поїду на Донбас", - сказав воїн.
Про Чонгар в контексті війни
"Не можу точно пригадати, як дізнався, що історію з мостами на Чонгарі обговорює вся Україна. Та коли знав, був вражений. Як так сталося, що ніхто не в курсі, як було насправді, і когось звинувачують? Особисто вважаю, що якби мости й були підірвані, це не зупинило б наступ. Лише затримало б, але ненадовго – на годину-півтори, вони би просто кинули понтони - готувалися ж до цієї війни. Офіційне слідство досі на мене не виходило. Військові керівники зі мною теж ще не спілкувались про цю історію", - додав Сестриватовський.
Військовий нагадав, що безпосередній командир з Чонгару загинув. Серед інших свідків тих подій – "один точно живий, матрос".
"Чому мости не підірвали? Я для себе відповідь знаю: або диверсійна група зайшла з тієї сторони, або дроти були пошкоджені мінометом. Іншої відповіді у мене немає, і я її не шукаю", - резюмував захисник.
З чого все почалося?
"Хто розмінував Чонгар?" – під таким емоційним заголовком легенду підриву мостів поширюють у мережі. Зокрема й соратники Петра Порошенка - вони звинувачують у зраді Офіс президента Зеленського.
Більш виважені критики влади цікавляться, хто відповідальний за те, що росіяни вільно пройшли на південь материка вцілілими мостами, пише УП. Такі питання виникають не випадково: швидка окупація півдня суттєво допомогла ворогу просуватись Україною.
"Противник фактично без спротиву подолав доволі великий кілометраж. Практично без боїв, маршем він пройшов з Криму та опинився на західних околицях міста Маріуполь", – навесні 2022-го розповідав УП командир полку "Азов" Денис Прокопенко, тримаючи оборону Маріуполя.
То хто ж несе відповідальність за цю швидку окупацію і не підірвані мости зокрема? Міністр оборони Олексій Резніков у розмові з "Українською правдою" переконував, що це "суто військове питання".
"Хтось придумав цей наратив і придумав, що хтось там сказав підірвати-не підірвати, розмінувати – це суто військова історія, саперна", – запевняв міністр.
Військове командування називало слова про "незамінування" чутками і пояснювало, що "нам протистояли переважаючі у 15 разів сили противника".
Публічно відомо, що події 24 лютого на Чонгарі розслідують у кримінальному провадженні. Однак його деталі силовики не розголошували. З власних джерел УП дізналась, що слідство розпочали у квітні 2022-го. Його веде Державне бюро розслідувань разом зі Службою безпеки України. При цьому підконтрольне Офісу президента ДБР має головну роль.
Провадження зареєстроване за статтями "недбале ставлення до військової служби" та "державна зрада". Правоохоронці досліджують можливу недбалість командування "Південь". Мовляв, саме військові "належним чином не організували заходи щодо мінування споруд (мостів, дамб тощо)".
Про роль цивільної влади або зрадників серед військових у короткій фабулі справи не йдеться.
Однак, як дізналися журналісти, за понад рік слідство досі не допитало головного свідка подій на Чонгарі. Його ім'я невідоме й широкому загалу. Тож в УП назвали його вперше.
