Ідея Міжнародного дня прав жінок була вперше запропонована на рубежі XX століття, коли різні групи із захисту прав жінок та соціалістичні організації в Європі та США боролися за виборче право жінок, покращення умов праці та соціальну рівність. Однак у радянські часи свято перетлумачили на свій лад на догоду тодішній владі. І фактично Восьме березня стало святом, яке звело роль жінки до виховання дітей, домашніх справ тощо. З цими звичками більшість живе й досі.
Що ж не так з радянським "Восьмим березня"?
Історикиня Оксана Кісь кілька років тому розповідала, що спочатку 8 Березня стало днем огляду успіхів жінок. Згодом акценти змістили на важливість материнства, бо в Радянському Союзі почалися демографічні проблеми через масові політичні репресії та Голодомор, а згодом – через Другу світову війну.
"Образ мужнього чоловіка-захисника вітчизни протиставляється образові турботливої, люблячої і вірної жінки-матері. Ця тенденція до поляризації ґендерних ролей (з характерними взаємнодоповнювальними поняттями "справжнього чоловіка" і "справжньої жінки") домінуватиме у державній ґендерній ідеології аж до останніх років існування СРСР", – зазначає Кісь.
Зрештою, поворотним моментом у смислі та стилі відзначення жіночого дня став 1965 рік, коли 8 березня набуло статусу недержавного вихідного дня. Фактично це рішення перенесло святкування з публічного простору у приватну сферу, у сім'ю.
Та передусім 8 березня – це Міжнародний день прав жінок. Нині лише шість країн зі 187-ми досягли повної ґендерної рівності – такі результати показало дослідження Світового банку. Разом з тим прізвища жінок все ж почали дедалі частіше з'являтися поруч з чоловічими: в бізнесі, культурі, науці, політиці та спорті.
Втім, давайте сьогодні поговоримо про (не)жіночу силу, що прихована за тендітними плечима українок.
Нескорені. Вільні. Сміливі.
Без перебільшення можна констатувати, що українки ставали королевами, впливали на політику великих держав, з'являлися на полотнах всесвітньо відомих художників і робили наукові відкриття.
Сучасна ж жінка-українка у вишиванці з'являється на світових наукових конгресах, під українським прапором гордо стоять наші спортивні красуні, українки – у світових благодійних організаціях. Які ж вони, українки ХХІ століття, якими захоплюється весь світ?
Нині захоплення викликає кожна жінка України: та, яка чекає з фронту близької людини – чоловіка, нареченого, сина чи батька, та, яка волонтерить чи навіть воює наряду з чоловіками. Так, за даними Кадрового центру ЗСУ, станом на жовтень 2023 року кількість жінок в лавах ЗСУ становить 62 062 осіб, із них військовослужбовиць – 43 479 осіб.
Одна з відомих українок-військовослужбовиць – волонтерка, командирка підрозділу "Янголи Тайри", парамедикиня Юлія Паєвська (позивний "Тайра"). Ще у 2014 році "Тайра" перебувала на Майдані, де надавала медичну допомогу травмованим і пораненим. Згодом Юлія поїхала на Донеччину, де працювала парамедикинею. "Тайра" врятувала безліч життів, а під час однієї з бойових евакуацій отримала тяжке поранення. Втім, жінка швидко повернулася до виконання завдань.
16 березня 2022 року Юлію Паєвську бійці самопроголошеної "ДНР" затримали на блокпосту біля селища Мангуш, коли вона допомагала евакуюватися дітям і жінкам. "Тайру" вдалося звільнити з полону лише 17 червня 2022 року.
Ще одна незламна військовослужбовиця ЗСУ – Катерина Поліщук (позивний "Пташка"). В перші дні повномасштабного вторгнення дівчина приїхала до Маріуполя, щоб рятувати людей у місцевому госпіталі. Коли шпиталь розбомбили, Катерина разом з іншими потрапила на завод "Азовсталь". Там, у підвалах заводу, Катерина Поліщук не втрачала бойового духу та підтримувала побратимів українськими національними піснями. Власне, саме так – через мелодійний спів дівчини українці і дізналися про "Пташку".
19 травня 2022 року "Пташка" потрапила в російський полон після того як вийшла з військовослужбовцями із заводу. 21 вересня 2022 року Катерину звільнили з полону, а в грудні вона отримала орден "За мужність" III ступеня.
Яскравим прикладом сміливості та мудрості українок є перша леді Олена Зеленська. Вона протягом усього повномасштабного вторгнення РФ активно долучається до державницьких справ та має власну фундацію, націлену на допомогу українцям.
До того ж перша леді України стала першою дружиною іноземного лідера, яка виступила у Конгресі Сполучених Штатів Америки. А видання Financial Times внесло Зеленську до списку 25 найвпливовіших жінок 2023 року.
Мають українки здобутки і в науці, літературі, мистецтві та спорті.
Зокрема, українська письменниця, яка стала прикладом для багатьох громадян, а її вірші – натхненням. Йдеться про Ліну Костенко, яка завжди відстоювала і відстоює свій погляд поезією, не боялася репресій і завжди говорила що думала про владу. Вона – лауреатка Шевченківської премії (1987), премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994), нагороджена медаллю Святого Володимира, Почесною відзнакою президента України (2000). Щоправда, Костенко принципово відмовилася від премії "Золотий письменник України" та звання Героя України, мотивуючи, що ці нагороди "як політична біжутерія їй не потрібні", адже у неї головне – Ім'я.
В березні 2021 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав ініціативу номінувати Ліну Костенко на Нобелівську премію з літератури у 2022 році.
Гордістю країни є і українська співачка кримськотатарського походження Джамала, яка перемогла на "Євробаченні" у Швеції 2016 року, виконавши пісню "1944" про депортацію кримськотатарського народу. Пізніше Джамала стала переможницею в номінації "Гордість країни" за версією журналу Viva.
А от один із найстійкіших світових рекордів у жіночій легкій атлетиці, який ніхто не міг побити 26 років, належав Інесі Кравець у потрійному стрибку. Спортсменка встановила його на чемпіонаті світу 1995 року в Гетеборзі, показавши результат 15,50 м. Наступного року вона виграла золоту олімпійську медаль на Олімпіаді в Атланті 1996 року, ставши першою в історії чемпіонкою серед жінок у потрійному стрибку.
Вже у 1996 році на Олімпійських іграх в Атланті тендітна 17-річна українська спортсменка Лілія Подкопаєва виграла абсолютну першість зі спортивної гімнастики й змусила президента Америки Білла Клінтона і 45 тисяч глядачів залу Georgia Dome аплодувати стоячи. Досі ніхто, навіть серед чоловіків, не може зробити її фірмовий подвійний стрибок вперед з поворотом на 180 градусів.
Звичайно, цей перелік – далеко не повний. Адже українок, про яких говорить весь світ та якими варто пишатися, дуже і дуже багато.
Скасована дата?
Торік в парламенті з’явився законопроєкт, який пропонує скасувати 8 березня як Міжнародний жіночий день, а натомість встановити День української жінки. Мотивують це тим, що досі на державному рівні визначено вихідним днем 8 березня – так званий "Міжнародний жіночий день", встановлений окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок. Натомість святкувати його хочуть 25 лютого, у день народження Лесі Українки.
У міжфракційному об'єднанні "Рівні можливості" та громадській раді з гендерних питань опублікували заяву, що цей день має аж ніяк не радянське коріння, як стверджують автори законопроєкту, і його завдання значно глибше. Дискутували щодо цього свята і в додатку "Дія".
За законопроєкт і досі не голосували, тож нині свято не скасоване.
Звісно, кожна людина самостійно вибирає, яке символічне забарвлення надавати святу 8 Березня. Але все ж таки варто не забувати про історичне значення Міжнародного дня прав жінок. Цей день є важливим.
