Що виготовляє "Дронарня" і наскільки масштабним є виробництво? Чи є у "Дронарні" державні контракти і як взагалі держава має організовувати відносити з підприємствами з виготовлення дронів? Як дрони потрапляють на фронт? Чи торкнулася "Дронарні" мобілізація?
Дмитро Пустовіт в рамках проєкту "Інтерв'ю без кордонів" на ТАК TV поспілкувався з засновником лабораторії БпЛА "Дронарня" Максимом Шереметом.
Як і за яких обставин ви прийшли до створення унікальних машин, які роблять велику шкоду нашим ворогам? Ви навчалися в КПІ. Як ви обирали вуз?
Це така відома історія, що навчатися в КПІ складно, але цікаво. Своє життя, пов'язане з мультироторами, я почав як тільки поступив на кафедру систем керування безпілотними літальними апаратами, спеціальність "авіоніка". По факту я та людина, яка працює за спеціальністю.
Уже з четвертого курсу я почав працювати з дронами, працював я у 2018–2019 роках в "Укроборонпромі". Тоді я працював над проєктом "Берегиня". Це був перший український FPV-дрон, який мав цікавий діапазон частот. Тоді це 433 керування, 1.2 відео, зараз вже це вважається стандартом, нетиповим, але стандартом, а на той час це було ноу-хау. На жаль, шість чи п'ять років тому цей проєкт не був потрібен для нашої держави, але ми до цього повернемося.
Протягом всього часу навчання в університеті, з третього курсу мною була організована ініціатива – це студентський гурток створення дронів та дронрейсингу за сприяння адміністрації університету, мого куратора. В мене був чудовий куратор, мій науковий керівник, в якого я захищав магістерську дисертацію, а минулого року я закінчив навчання в аспірантурі з авіоніки – Збруцький Олександр Васильович. Він допоміг мені організувати гурток, і протягом шести років я був як ментор, вів гурток зі створення дронів, де кожен охочий студент, навіть не тільки студент КПІ, але і житель Києва міг до нас прийти і навчитися збирати подібного класу FPV-дрони. Але то був ще початок всієї історії, коли там вісім-десять людей зібралися разом на галявині, щоб просто політати на швидкість, – ми влаштовували перегони, неодноразово проводили змагання в університеті з дронрейсингу.
Організувавши цей гурток, цю діяльність я поєднував з роботою. І після роботи приходив, проводив час зі студентами, з викладачами, передаючи навички, які я отримував в "Укроборонпромі", безпосередньо в практику з дітлахами, зі школярами і студентами.
Після роботи в "Укроборонпромі" мене захантила певна фірма. Ми робили дрони для американців, для американського спецназу, працював на Британію і почалась війна. Акумулювавши ресурси гуртка хлопчиків, які збирали дрони власними силами, ми організували волонтерську лабораторію "Дронарня", яка функціонувала як волонтерська лабораторія, де ми збирали дрони системи скиду, десь рік. Зараз вона переросла в громадську організацію і в минулому студенти стали працівниками мого заводу, де ми виробляємо безпілотники, безпілотні системи, авіаційні комплекси, коптери різного тактичного рівня, наземні станції, ретранслятори, коптери від кілограма... найбільша наша модель може підняти 40 кілограмів.
В нашому виробництві, в наших потужностях зараз 89 працівників і близько 100 волонтерів входять до нашої громадської організації окремо, де продовжують збирати дрони. Але мета нашої громадської організації змінилася за цей час. Протягом останніх двох років ми навчаємо інженерній справі безкоштовно тільки військових, це наша принципова позиція. Ми вчимо, як перезбирати дрони, як зібрати правильний коптер під конкретну задачу, як відремонтувати якісь російські дрони, які впали на території, як перезібрати їх на наші частоти, як виготовити специфічне обладнання, таке як наземні станції управління, повітряні ретранслятори, системи підривачів, надаємо загальну інженерну освіту. Курс триває місяць, за цей час, десь за рік і вісім місяців ми навчили близько 230 військовослужбовців саме інженерній справі, як бути інженерами.
Найбільша перевага Mavic над "Берегинею" – це дальність польоту, але якби продовжувати працювати над "Берегинею", то теоретично можна було б збільшити дальність польоту цього розвідувального дрону. Чому так сталося, що ми закинули розвиток цього розвідувального дрону і перейшли на закупівлю китайських дронів?
Кожен коптер виконує свою тактичну задачу. Не можна назвати Mavic і взагалі компанію DJI, в яку інвестували десятки мільярдів доларів, яка є національною гордістю Китаю, компанією, яка робить весільні дрони.
Mavic має ідеальну камеру, Mavic має чудову систему цифрового зв'язку. Дешевшого дрону "ціна-якість" не існує у світі. Ми на той час намагалися зробити коптер теж з китайських компонентів, тому що Україна не є сильним виробником комплектуючих, аналог того, що зараз дуже масове і популярне на фронті, – це звичайний дрон-камікадзе.
Такий дрон, якщо ми кажемо про серійну збірку, три в день збирає один інженер. Зібрати раму, встановити гвинтомоторну групу, запаяти електроніку, авіоніку... дуже легко.
Це і був концептуальний підхід – зробити дешевий дрон-аналог, по функціоналу хоча б аналог. Але дійсно це питання вже, мабуть, до ГУР та СБУ, чому цей проєкт не був далі.
Як в інших країнах Європи реалізований зв'язок держава – товариство і держава – держава всередині... Наприклад, я працював на приватну компанію, яка знаходиться в Британії. Вони можуть без проблем, без участі в тендерах продавати будь-яку продукцію, яку вони виготовляють, пройшовши всі відповідні сертифікації, випробування для держави.
Наразі за два роки війни з 90 працівниками – більше тисячі дронів в місяць, більше ніж 100 наземних станцій в місяць, з величезним місячним оборотом я не маю досі жодного контракту з державою. Я навіть більше скажу, є різні схеми, які мені пропонували для того, щоб вийти на державні контракти. У мене принципово інший підхід: роби гарну продукцію, роби гарні дрони, у тебе і так їх будуть купляти.
Але ми перейшли до іншого питання, а хто ж наразі купляє ці дрони? І за які гроші? Хто масово купляє? Перше – відомі волонтерські фонди. Фонд Стерненка, Фонд Притули... моя пошана їм, вони збирають, ведуть популістичну діяльність, доносять до донаторів, до глядачів важливість цієї справи. Вони акумулюють волонтерські гроші. За них закуповують те, що потребують військові.
Тобто волонтерські організації – це єдиний шлях потрапляння ваших дронів на фронт?
Це перший шлях. Другий шлях, коли військові зі своєї кишені дістають свої гроші і, на жаль, за свої кошти купують певні вироби, наземні станції, ретранслятори, ті самі Mavic. На жаль, це в примусовому порядку відбувається.
Ви уявіть, комбат збирає гроші з військових і про це не заведено кричати, але ми про це знаємо і це просто жах. У військового є певний бюджет, треба сім'ю годувати, на чорний день відкласти, він захищає нашу країну, це його заробітна плата і чому він повинен нею так розпоряджатися? І знаєте, це настільки до абсурду доходить, що навіть у головах військових це зводиться до якоїсь певної норми, вони вважають – купити, відремонтувати машину за свої гроші, я ж їжджу, я повинен. Ні, друже, за це повинна держава платити.
Третій шлях більш правильний. Мабуть, зараз єдиний довгий, але правильний – це коли через Prozorro, через тендери військові частини як суб'єкт юридичної особи купують вироби, які сертифіковані, вони можуть взяти участь у тендерах та бути куплені через тендерні закупівлі. Але це не контракт з МО та ГШ.
Уже третя сторона цього – відсутність контракту з державою не дозволяє мені зробити статус критичності власного виробництва. А що таке статус критичності? Це стовідсоткове бронювання працівників. За останні два місяці 10% моїх інженерів пішли у військо. Моя пошана їм, я тримаю зв'язок з ними, вони боронять. Але я просто розумію, що вони більше ефективності принесуть на виробництві, збираючи дрони, які нищать нашого ворога.
Це парадоксально, щоб отримати цей статус критичності, чіткого алгоритму немає, не існує. Я навіть не про себе кажу, в мене там плюс-мінус ситуація із того, що ми великі, трохи по-іншому складається, але є сотні. Зараз в Україні більше ніж 200 компаній зареєстровані, які займаються виробництвом дронів. Їх дуже багато і ситуація по-різному у всіх складається. У нас там є спільний чат, ком'юніті, всі кричать про одне: що отримати статус бронювання для своїх працівників – механізму по факту налагодженого немає.
Повертаючись до історії збірки дронів, коптери – це дуже важливий шлях. Ми почали з "Берегині" і зараз перейшли в багатофункціональні БпЛА, які дійсно змінюють поле бою. Вони зберігають життя пілотів. Я полюбляю такий термін – змінили трошки економіку війни. Україна показала взагалі всьому світу, як дешеві дрони можуть ефективно знищити дорогу і недорогу ворожу техніку. Тому що тобі не потрібно вибігати з окопу, з бліндажа з системою ПТРК, щоб знищити той самий танк. Нищити опорні пункти, бліндажі, живу силу, працювати вночі... та сама історія з морськими дронами, які керуються через глобальну систему навігації. Дуже багато ноу-хау, які застосовують українські інженери, ті самі КПІшники, імплементовані в БпЛА різного рівня.
Скільки встигли за час повномасштабного вторгнення виготовити або модернізувати, переобладнати дронів для фронту?
Більше ніж 10 тисяч. Ми навіть не рахували, тому що перші роки це було так – до нас приходили, у нас була менша група людей, десь 40, ми збирали коптери і просто дарували, відправляли. Це часи Бучі, Київської операції, ми просто сотні їх збирали і відправляли.
Який найбільший ваш дрон може підняти близько 40 кілограмів? Що це таке?
У нас є серійний БпАк "Шухевич". Це літаюча платформа, яка може підіймати 40 кілограмів з тактичним радіусом до 10 кілометрів. Звісно, з вагою можна гратися, можна меншу вагу, більшу вагу... Створення такого БпАк мало дві цілі: перша ціль – це демайнинг-історія, коли несеться певне корисне навантаження, яке скидається на певній ділянці фронту, потім протягується по лінії суміжності, по "нулю" і підривається, робиться такий прохід. Для глядача порівняння – радянський аналог "Змій Горинич" така система.
Друга історія – наразі тактичні радіуси змінюються на фронті. Техніка знаходиться все далі і далі, ті дистанції, які були до восьми кілометрів три-чотири місяці тому, – це було дитячим садком. Зараз наші хлопчики працюють на наших наземних станціях 15+ кілометрів, на дроні-камікадзе. Відповідно, вночі техніка стоїть ще далі, 17–18 кілометрів. Долетіти можливо, якщо там суміжний вітер, але дуже важко і, знову ж таки, менше корисне навантаження. Відповідно, такого типу БпАк створені для збільшення тактичного радіусу.
Над чим сьогодні працюєте, чи є якісь новинки в розробці?
У нас в Україні зараз створена перша система динамічного перемикання аналогового сигналу. Тобто коли на наземні станції вона має декілька систем зв'язку 1.2; 3.3; 5.8 і на коптері можна динамічно перемикати цю систему зв'язку в аналоговому спектрі, – це називається ППРЧ. Вона була створена взагалі дуже давно, це не новітня технологія для цифрового сигналу. Ми це реалізували в аналоговому спектрі. Не проблема перемкнути це на дроні, проблема це синхронізувати з наземною станцією.
Також зараз уже розроблена система, вона імплементується і проводить бойове випробування. Система, яка дозволяє керувати з однієї наземної станції декількома дронами одночасно. І також ми працюємо як субпідрядник з багатьма компаніями із системою автонаведення. Коли в наземних станціях реалізована система Last Mile targeting – кореляційний трекер, коли ви маєте зображення останні 100–200 метрів, бачите ціль, обираєте ціль на наземній станції і коптер або літаковий тип БпЛА, коли змінюється кривизна землі, ви залітаєте за горизонт подій, у вас пропадає зображення нижче 50 метрів на дистанції 40 кілометрів, наприклад, якщо це літаковий тематик і літачок літає сам.
Наша сильна сторона – це системи зв'язку, наземні станції, ретранслятори. Ми маємо шість департаментів. Департамент літакової тематики, ми виготовляємо БпЛА, які літають на Москву з величезним корисним навантаженням 25–35 кг. Це збірка, класичні камікадзе, дрони-скидачі – це інший департамент, департамент наземних станцій, які виготовляють ретранслятори, наземні станції, комплекси, управління БпАК з поворотною системою, з динамічним перемиканням частот, зі специфічними системами зв'язку. Департамент великих ударних дронів.
Що стосується можливості керування декількома дронами з однієї станції. Яку участь у цьому процесі бере штучний інтелект? Як ви бачите імплементацію штучного інтелекту у своїй роботі, у своїх дронах? Чи для цього ще зарано?
Коли ви кажете "штучний інтелект", ви маєте на увазі "нейронку", яка аналізує зображення в real time. Щоб таке реалізувати, треба дуже доволі-таки потужна система на самому БпАК. Така система у нас оновлена на великих ударних дронах, але на камікадзе поки серійно це недоцільно встановлювати через трохи велику вартість системи.
Альтернативніше робити зараз просто власний last mile targeting з використанням звичайного кореляційного трекера. Принцип роботи я вам пояснював: ви бачите ціль, обираєте, і він вже туди летить із підтвердженням.
З цікавих новинок, які ми розробили ще рік тому, але завірусилась вона недавно, – це керування коптером, дроном-камікадзе з використанням оптоволоконних систем зв'язку. Коли на коптері встановлена бабина, він летить, бабина розмотується з часом. Питання вартості цієї бабини, технологія намотки і якості сигналу, який передається, тому що якість – це величинь цій історії, у вас немає завад, у вас коптер летить і бачить Full HD-картинку до кінця. Тобто він постійно приєднаний до цієї бабини.
Тобто у вас є наземна станція, до неї під'єднано оптоволоконну бабину. Та сама технологія, як у вас вдома інтернет, тільки вдома у вас заведений домашній інтернет в такій міцній "опльотці", а це без неї. Бабина сама розташована на дроні, вона не розмотується із землі, тому що вона дуже-дуже крихка, там 0,3 грама на розрив буквально. Дрон летить, і розмотується бабина. Бабина так вкладена всередині, що вона не на осі розмотується, а укладена саме всередині. Вона під дією гравітації просто розмотується сама по собі.
Яке майбутнє в цієї історії? Чи можуть бути авіаційні дрони евакуаційними? Чи можна розробити такий безпечний дрон, який міг би проводити евакуацію для поранених бійців, або тих, хто потребує цього? Нещодавно з'явилася інформація про те, що штучний інтелект може керувати і літаками-винищувачами. Наскільки ця історія взагалі близька до реальності?
Перше ваше питання. Всі наші великі дрони дуже здорові. Уявіть дрон з розмахом чотири метри – це коптер, коли він злітає – це як мала авіація. Якщо в день проводити зліт, його із всіх посадок зібʼють і свої, і чужі, всі. Вони працюють з великих висот тільки вночі, коли я кажу "великі висоти" – це 100–200 метрів під скид, а летять трошки вище 300 метрів. Вони мають тепловізійні камери, працюють тільки вночі, і то вони світяться на всіх тепловізорах дуже сильно. Це має значення, коли ви летите, як ефект несподіванки. Тобто ви долетіли, скинули один раз і не робите місію другий раз в цей час. Виносити людей такими дронами – це дуже, дуже, дуже, дуже далеке майбутнє.
До чого йде розвиток? До літакової тематики із суміжним використанням FPV-дронів на них. Наприклад, літак, як матка-ретранслятор або великий бортретранслятор, доносить на великій висоті FPV-дрони. Я знаю серійні вироби у нашого ворога такого застосування, коли використовували ДВС-борти від такого класу для дольоту, доносу декількох FPV-дронів такого класу. Ми поки що експериментували з цією історією зі звичайним нашим серійним скидачем – це великий "Бандерик" він несе вісім кілограмів на вісім кілометрів, він як дрон-ретранслятор. Але, знову ж таки, питання, що тобі треба зависнути, знаходитись в одній позиції на великому дроні, що це треба поєднувати більше з літаковою тематикою.
Плюс, як я вже до цього казав, тактичні радіуси збільшуються, неможливо долетіти 40 кілометрів на коптері з великим корисним навантаженням. В чому "бенефіт" використання літакової тематики? Це – ефективніше, більший час польоту в порівнянні з корисним навантаженням, і, звісно, коли ми кажемо, що застосовувати у зв'язці з FPV- дронами – це просто дешевше, ніж створювати керований авіаційний снаряд.
Про ворожий РЕБ. Про те, як від нього захиститися, про те, як він удосконалюється, як створювати такі системи радіоелектронної боротьби, аби і були ефективними від ворожих БпЛА, і не збивали власні дрони...
Є декілька шляхів, почнемо з РЕБу класичного. Дуже багато зараз з'явилося виробників комплексів радіоелектронної боротьби, які пішли дуже простим шляхом. Вони купують генератори білого шуму з "Аліекспрес", 50-ватні 100-ватні "глушилки", використовують всенаправлені антени і застосовують через безвихідь, що по них прилітають дуже багато дронів просто на фронті, ставлять, набирають діапазони певних частот, наприклад, 5.8 діапазон з керування і просто набирають, ставлять біля себе.
Як працюють мої хлопці? Вони кажуть, що дуже-дуже часто вони втрачають "пташки" саме від власного РЕБу. Коли вони працюють не з "нуля", там вилітають на один-два кілометри від лінії розмежування, літають над своїми позиціями, наші чують дрон, включають і давлять ті або інші частоти.
Також, якщо в нас йдеться про РЕБ, зробити такий РЕБ нескладно, по факту вам треба просто визначитися, з яким типом діапазонів частот ви хочете глушити. Поглянемо на класичний дрон-камікадзе. Є цивільні системи зв'язку, які встановлюються з керування – це класичний діапазон 915 або 868 системи TBS або ELRS, можна їх перепрошити на нестандартні частоти від 680 до 980. Відповідно, знаючи цю інформацію, ми розуміємо, що більшість дронів, а зараз 80–90% літають на нестандартних частотах. Відповідно, треба закуповувати, якщо ви волонтер і дивитесь цю передачу, ви шукаєте для своїх підлеглих РЕБ саме уже на нестандартні частоти. Рекомендація від мене – ми теж виробляємо РЕБ, несерійно, але виробляємо до двох-трьох в місяць. Це потужні комплекси, якими ми покриваємо всі діапазони, і 433, тому що багато коптерів зараз літають на нестандартних частотах від 400 до 450 – це модулі LoRa і модулі також 2.4, як перманентно обов'язково, тому що системи ELRS теж перепрошивають на діапазон від 2.1 до 2.8 – це що стосується FPV. Відповідно, якщо ми кажемо про РЕБ проти Mavic, то це вже система всім відома – 2.1–2.4; 5.1–5.8. Це класичні діапазони, які покривають FPV. Ви мене запитаєте, Макс, а що робити?
Їхні дрони літають на цих частотах, в цьому діапазоні, і наші дрони літають на такому діапазоні. Що робити?
Ідеально – це резервування, додавати безмежну кількість каналів зв'язку на коптер, скільки можна. Тобто, наприклад, ви літаєте на 900-му діапазоні, мати резервну систему зв'язку на 433. Маєте 433 – зміщувати до 300-го діапазону, те саме по відео. От, наприклад, я розповідав вам про наземну станцію, яка має декілька каналів зв'язку. Для чого це зроблено? Для того, щоб, якщо у вас залишили один діапазон або він гірше працює в цій ситуації, ви могли переключитись на інший діапазон роботи.
Тобто поки дрон не впав, можна знайти частоту, на якій він може працювати?
Якщо дуже спростити, то так. Але найліпша комбінація – це комплексна робота засобів РЕР і РЕБ, також злагодження різних підрозділів. Зараз дуже велика проблема, коли коптер, який має аналогову систему зв'язку, у нього банально суміжно співпадає канал керування або канал відео з таким самим дроном, який літає поруч від іншої бригади. Через те, що немає розкиду по каналах, відбувається втрата "пташок", тому що два дрони з потужними відеопередавачами літають поруч, він просто інтерферує на цю систему зв'язку. Проблема зашумленості ефіру на фронті дуже серйозна як з нашої, так і з їхньої сторони.
До чого це йде? До збільшення потужності. Зараз стандарт 3 вати, щоб ви розуміли, потужність Mavic – це 100 МВт. Потужність цього дрона це – 3 вати, в 30 разів потужніше відеопередавач. Це йде геометрична прогресія, уже на ринку є відеопередавачі на 5.8, на 5 ватів, тобто 5 тисяч МВт. Зараз ми закупили партію на 10 ватів, але потужністю не вирішиться проблема інтерференції, вона збільшує інтерференцію, але питання РЕБ не закриває. Комплексна робота радіорозвідки, розуміння, який ефір, на якому напрямку, у якому векторі зараз зашумлений, і дає такий, для когось, може, просто неймовірний, результат літати 17 кілометрів на дронах-камікадзе.
Ви зараз проводите збір на модуль РЕБ для автомобіля, що охоплює всі частоти керування FPV-дронів для хлопців у Збройних силах України. Що це таке, у двох словах?
Так, дійсно, за найбільший донат ми даруємо вам тубус від РПГ. Це для хлопчаків з нашого найрезультативнішого підрозділу департаменту контррозвідки, ми дуже ними пишаємось, вони реально молодці, рекордсмени наші з ураження ворожої сили.
Хлопці використовують тактичні групи для роботи тактикою "хом'яками". Що це таке? Це коли наземна станція і комплекс знаходяться доволі-таки далеко від зони розмежування, тобто є "нуль", є сіра зона і є відносно безпечно, це п'ять-шість кілометрів. Вони правильно обирають рельєф місцевості, перепади висот, щоб розмістити антенний комплекс 12–14-метрової антени на великому підвищенні. Правильний розрахунок польотної траєкторії і взагалі правильні направлені антени, правильний радіогоризонт – це 70% успіху знищення Росії. Коли коптер має пряму видимість, ліпше трошки назад відійти, обрати правильну позицію, якась закинута водонапірна башта або якась будівля, будь-яка гірка – це вже плюс.
Але коптер вивозить майже на "нуль" мобільна група. Тобто задача оператора сидіти в окопі, в бліндажі, далеко в укриті, "хомʼяк" виносить коптер, під'єднує батарейку, коптер армиться від наземки до "нуля" п'ять-шість кілометрів, і ще плюс 10 кілометрів дрон летить. Також є повітряний старт і інші альтернативні технології, про які я не можу розповідати, запуску дронів, але саме для цих пацанів ми збираємо невелику суму для РЕБ. Тож, будь ласка, долучайтесь до нашого збору, там залишилось на період нашого ефіру десь 20–30 тисяч зібрати, тож будемо вдячні.
Ми з вами трохи захопили тему мобілізації. Президент Зеленський в лютому 2024 року оголосив про створення нового виду військ – Сили безпілотних систем. На вашу думку, якби ваших колег- інженерів або, до прикладу, вас теж запросили до створення або вже до служби в Силах безпілотних систем і надали вам повний картбланш, надали вам обладнання або фінансування для того, щоб ви робили те, що ви робите, але на базі Збройних сил. Такий вид мобілізації, або вже радше рекрутингу, він би краще посприяв?
Ми кажемо про ефективність чи кажемо про питання ухилянтів? Якщо ми кажемо про питання ефективності, то я хочу, знову ж таки, навести приклад здорової ринкової конкуренції, яка є в інших країнах. Як це реалізовано зараз в Британії, коли є велика кількість виробників і є природна конкуренція на ринку. Вибачте, ваш продукт не будуть купляти, тому що він поганий, тому що він не відповідає нормам. Або ви виробляєте продукт, а конкуренти почали ліпший продукт виробляти, і ви банально модернізовуєте, вдосконалюєте його і робите все те, щоб бути конкурентним на ринку. Це базовий закон Маршала, закон попиту і пропозиції. Ви робите продукт, він гарний, на нього є попит. Все дуже просто.
Якщо ми повертаємося до 18–19 року, скажіть, а де ці дрони, які "Укроборонпром" виготовляє? У вас є все, у вас є картбланш, у вас є гроші, безмежна кількість. Де дрони, де дрони від "Укроборонпрому"? Їх не так багато, я не кажу про ракетні системи, але це конкретно ініціатива, і вся заслуга конкретно на керівництві цих концернів, тільки їх, а не держави.
Правильніше зі сторони бізнесу і ефективності налагоджувати правильну здорову конкуренцію, розвивати молоді RND-команди, інвестувати в університети, інвестувати в технологічні хаби, створювати природну конкуренцію на ринку і серед цієї конкуренції будуть народжуватися нові ідеї, нові кластери. Не треба давати весь картбланш одній особі – це тупиковий підхід, це підхід "совка", це не так працює.
