Процес повернення дітей з окупованих Росією територій складний та довгий. На сьогодні найчисельніша група, яку вдалося повернути, – 11 дітей. А для того щоб повернути всіх дітей, які були депортовані, примусово переміщенні або знаходяться на окупованих територіях, потрібно кілька десятиліть. Проте повернення кожної дитини – велике щастя, переконана юристка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська. Вона розповіла UWN про ситуацію з поверненням дітей станом на зараз, можливі варіанти прискорення цих процесів та про те, що ми маємо зробити, аби росіяни не долучали українських дітей на окупованих територіях до так званих військово-патріотичних рухів.
"На моїй практиці була вимога російської сторони підтвердити, що діти продовжать навчання в російській школі. Це неможливо"
Ситуація по суті не змінюється вже певний період часу, з того моменту як ми почали повертати дітей через посередництво Катару. Схема хоча і не надійна, але працююча і досить подібна в кожному випадку. Спочатку на внутрішньому рівні формується список дітей, які мають бути повернуті, далі цей список комунікується з Російською Федерацією. РФ все перевіряє і подекуди це цілковитий маразм і додаткові неадекватні вимоги щодо документів. Вони можуть читати наші норми права і законодавства і вимагати ті документи, які там можуть бути згадані, але на практиці це не видається. По-іншому оформлюються повноваження законного представника. Інколи були випадки, коли вимагали деякі документи, які взагалі не можна було виготовити. На моїй практиці була вимога підтвердити, що діти будуть продовжувати навчатися в російськомовній школі, а це неможливо. І після того як документи знову будуть передані, виїжджає група батьків, вони забирають своїх дітей, Марія Львова-Бєлова з ними фотографується, дарує подарунки і пише пост про те, що вона повернула, минає один день і діти із законними представниками перетинають кордон і така ж сама інформація з’являється від України.
"Діти повертаються і це дуже бажано, але кількість таких дітей залишається сталою"
Ми щасливі, що кожна дитина повертається, і тут, на мою думку, немає особливої різниці між дітьми, які були депортовані, примусово переміщені, і між тими дітьми, які перебувають на тимчасово окупованій території і так само стають жертвами числених порушень прав дитини. Вони повертаються і це дуже бажано, але кількість таких дітей залишається сталою. На жаль, у зв’язку з певними не до кінця зрозумілими обставинами інформація про кількість повернутих дітей не оновлюється на сайті "Діти війни". Тобто цифра 388 – це точно вже не кінцева цифра, оскільки було повернуто декілька дітей з Херсонського будинку дитини, а вивезені з Херсонського будинку дитини – це визнані примусово переміщеними, тому вже якісь певні нестиковки.
Процес залишається складним, хоча ми маємо визнати, що статистично ми бачимо, що видача ордера на арешт Львової-Бєлової була поворотнім моментом, який фактично змусив їх почати певні кроки для того, щоб повертати хоча б окремі категорії дітей і возз'єднувати їх з родинами. Хоча вони роблять дуже хитро і повертають дітей немов з кожної ідентифікованої нами публічно категорії. Наші офіційні особи, державні представники озвучували категорії і в ООН, тобто вони Росії відомі і задля того, щоб потім уникнути обвинувачень, що якусь певну категорію утримають, росіяни повертають і сиріт, і позбавлених батьківського піклування, і дітей, яких розлучили з батьками, і дітей українських військових. Однак процес дуже довгий і поки що наші прогнози незмінні – з такою динамікою справді потрібно декілька десятиліть, щоб усі дітки опинилися на підконтрольній Україні території.
Ілюстративне фото
"На окупованих територіях росіяни всіляко намагаються долучити українських дітей до так званих військово-патріотичних і просто патріотичних рухів"
Вочевидь, провідне місце тут належить "Юнармії", нікуди не ділися "Рух перших" та "Орлята Росії", тобто всі діти на окупованих територіях так чи інакше постійно находяться під примусом вступати у дані об’єднання. Російська Федерація зі свого бюджету виділяє значні кошти на те, щоб спочатку спробувати лагідно долучити таких дітей, потім вступають в дію погрози. І діти, які вже повернулися, говорять про такий примус. Є свідчення дітей, які говорять про те, що вони не хотіли, а їх долучили. Такі рухи не відповідають правам дитини і такий висновок був зроблений в лютому 2024 року в Комітеті ООН з прав дитини. Комітет зазначив, що такі рухи не відповідають що правам дітей з окупованих територій України, що правам російських дітей. Якщо подивитися відео "Юнармії", де діти у військовій формі бігають, їх готують у військовому плані, можна подивитися ці відео і зробити висновки, навіщо дітей вчать, як збирати та розбирати рушницю. На окупованій частині Херсонської області нещодавно було проведено публічний майстер-клас, де місцеві діти у військовій формі показували дорослим, як вони вправно володіють рушницею. І я вже не кажу про те, скільки тисяч листів було написано в підтримку так званим героям так званої "СВО".
Окупанти депортували тисячі українських дітей
"Було б добре, якби така діяльність, спрямована на русифікацію, здобула б кваліфікацію злочинів проти людяності"
Що стосується "Юнармії" і інших військово-патріотичних рухів, тут для українських дітей є лише три виходи: возз'єднання з іншими родичами на території підконтрольній Україні, тоді фактично ми їх вириваємо з цих рухів. Другий варіант – це повна деокупація територій України, повернення їх під український контроль і повна ліквідація даних рухів. І третій варіант – це коли щось трапиться всередині Росії, там зміниться режим, тоді, можливо, щось зміниться.
Я бачу лише такі три опції. Але це не означає, що ми не маємо прагнути. Тобто було б добре, якби така діяльність, спрямована на русифікацію, здобула б кваліфікацію злочинів проти людяності і винні особи отримали б ордери на арешт, в тому числі у Міжнародному кримінальному суді.
Що стосується повернення, то Регіональний центр з прав людини, ми продовжуємо виступати за створення єдиного юридичного прозорого механізму повернення, який би базувався на міжнародних стандартах та існуючої практики. Саме такий механізм, який, вочевидь, передбачає певний рівень співпраці з РФ, через державу-гаранта може забезпечити повернення тисячі дітей. Не по дві-три дитини, не по 11, як найбільша повернути група. Тобто для цього треба певні зусилля, політична воля та чіткі гарантії міжнародного співтовариства.
