Вони першими приїжджають на місце прильотів від окупантів і останніми його покидають. Щодня ризикують своїм життям та не знають, що таке вихідні. А ще просять українців дослухатись до їхніх порад, тому що ці поради дають реальний шанс вижити та пережити цю війну.
Про роботу українських рятувальників в умовах російської агресії Христя Равлюк в рамках проекту "Перехрестя" на каналі UWN поговорила з речником Державної служби з надзвичайних ситуацій Олександром Хорунжим.
Як змінилася робота ДСНС з початком повномасштабного вторгнення?
По суті, ми виконуємо ті ж завдання, які і виконували. Перше найголовніше – це порятунок людей, порятунок їхнього майна, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Тільки в мирний час їх було набагато менше, під час повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації їх стало в десятки разів більше.
А є якась статистика, з чим ми можемо порівняти? Що було і що стало?
Можу сказати, що з початку повномасштабного вторгнення у нас рятувальники виїжджали понад 80 тисяч разів на ліквідацію надзвичайних ситуацій. Більшість з них – це наслідки російської агресії.
Перше – це рятування людей, евакуація людей, гасіння пожеж, які утворилися на місцях обстрілів, це розбирання завалів. Це, звичайно, підвоз продуктів харчування в особливо важкі регіони, такі як Донеччина, Запоріжжя, Харківщина, і ті регіони, які постійно обстрілюються ворогом. Людям постійно потрібна допомога і забезпечення евакуації, цим займаються рятувальники.
Ми з вами зустрічаємось в одній із пожежних частин. Яка кількість викликів була до війни і з чим вони були пов’язані? І чи впливали свята, вихідні дні до війни на роботу пожежної частини і рятувальників?
Вихідні дні взагалі не впливають на нашу роботу. В нас щодоби на чергуванні знаходиться понад 7200 рятувальників і десь приблизно 2200 одиниць пожежно-рятувальної техніки.
Ця кількість в будь-який момент може бути збільшена в залежності від оперативної обстановки приблизно до 13 тисяч і розподілена за пріоритетними напрямками. Це все контролюється, працюють координаційні центри, працює наша оперативна служба, у нас створена мобільна оперативна група, яка фактично працює кожен день. Тому про вихідні ми не думаємо, ми думаємо, як забезпечити чітке виконання завдань за призначенням наших підрозділів.
В мирний час свята більше впливали. Ми посилювали наші підрозділи, тому що розраховували на те, що під час вихідних люди розслабляються, вони знаходяться вдома і, відповідно, створюють більше небезпечних ситуацій, які потім можуть розростися в надзвичайні ситуації.
Якщо взяти воєнний стан, то тут ситуація така, що більше залежить від російських агресорів. Якщо вони у вихідні будуть застосовувати більше артилерії, ракетних ударів і так далі, то, звичайно, це буде впливати, як і, в принципі, кожного дня, на нашу роботу і на кількість виїздів.
Тому тут саме зараз трошечки змінилися акценти, змінились пріоритети, і ми налаштовуємось і підсилюємо більше ті регіони, де ми можемо виїжджати саме на ліквідацію наслідків російських обстрілів. Там розроблені плани, порядок дій, порядок залучень, порядок підсилення нашого особового складу. Звичайно, на вихідні ворог нехтує всіма правилами, всіма етичними нормами, тому тут залежить від того, яким чином буде поводитись ворог: поводитись агресивніше, ніж зазвичай, – значить, більше роботи для наших рятувальників, так було завжди.
В нас вже більше року триває війна, і ворог залишає неприємні сюрпризи, після того навіть, як виходить з окупованих територій і території стають деокупованими. Яка на сьогодні кількість площі української землі є замінованою, чи є приблизно такі дані?
За попередніми підрахунками, тому що точно ми не можемо встановити, – загальна площа становить понад 174 тисячі квадратних метрів потенційно небезпечних територій.
Це ми не говоримо про те, що кожен метр квадратний замінований, на кожному квадратному метрі є міна або артснаряд – ні, це не так.
Ми беремо в цілому приблизно ту територію, яку нам потрібно обстежити і на якій території можуть бути вибухонебезпечні предмети, ми все одно ці території маємо обстежити в будь-якому варіанті. Тому оцінюємо так, і це включно з окупованими територіями, але переконаний, коли ми вивільнемо всю Україну від ворога, там роботи буде ще більше, і ми готуємось до цього.
Плюс ще 14 тисяч квадратних метрів акваторії теж можуть бути замінованими, або забрудненими вибухонебезпечними предметами. В акваторіях ми теж працюємо, тому цифра загальна ось така.
Де найскладніша ситуація з мінною обстановкою? В яких регіонах з тих, які станом на зараз вже є деокупованими?
Найскладніша ситуація – це там, де ворог був найдовше. Це – Херсонщина, Харківщина і частина Миколаївщини – три регіони, які найскладніші зараз для нашої роботи.
Звичайно, це й Запоріжжя у тих місцях, де були "прильоти". Тому що, щоб ви розуміли, піротехніки ДСНС не працюють саме там, де проходять бойові дії. Вони працюють на території, яка деокупована і потребує гуманітарного розмінування.
Донеччина, Чернігівщина, Сумщина, навіть Київщина, тому що не вся Київщина ще вивільнена, але основні дороги, основні об’єкти інфраструктури, житлові будинки вже вільні від вибухонебезпечних предметів. Залишається частина лісових масивів і поля, які ми зараз розміновуємо і готуємося до посівної.
Чи можна зараз сказати, що якась частина території, яка була замінована, окупована, вже є безпечною для людей? Тому що на вулиці весна, сьогодні світить сонце, люди захочуть вийти на шашлики... Наскільки безпечними для відвідування є ліси і ті території, які ви вже можете назвати, що "люди туди ідіть спокійно, не переживайте, збирайте гриби, смажте шашлики"? Чи є такі території?
Ми не можемо сказати, що всі території повністю очищені від вибухонебезпечних предметів. Частково? Так. Повністю? На жаль, ні.
Я привів у приклад Київщину. Що основні об’єкти критичної інфраструктури, а також об’єкти життєзабезпечення, дороги, залізниці, житлові будинки, сквери, парки – можливо. Але, якщо ми беремо лісові масиви і поля, або грунтові дороги до цих полів... Інколи частково вони можуть бути ще вибухонебезпечними.
Фактично кожного дня ми звертаємося (до людей, – ред.), що шашлики зараз точно не на часі. Трошки потерпіть, дайте попрацювати піротехнікам ДСНС, піротехнікам Нацполіції, вибухотехнікам, Національній гвардії, яка працює пліч-о-пліч з нами, інженерно-саперним підрозділам ЗСУ, які теж розміновують території, і операторам протимінної діяльності. Всі ці люди виконують свою роботу.
Це не робиться швидко, це робиться поступово, повільно, заплановано, метр за метром, ділянка за ділянкою. Ці території повинні очищуватися планомірно, не швидко. Не виходить швидко, так не буває в світі.
Ми маємо це робити якісно для самих же людей і маємо попереджати, що ми і робимо.
Всі дані про те, як проходить розмінування в тому чи іншому регіоні, стікаються в обласні військові адміністрації. Саме територіальні органи місцевої влади, обласні військові адміністрації чітко знають ситуацію з розмінуванням по тому чи іншому району. Чому? Тому що працює не тільки ДСНС, хоча на нас фактично основне навантаження йде. Працюють багато органів над розмінуванням, і всю інформацію вони надають саме в місцеві органи влади і обласні військові адміністрації.
А вони вже оцінюють, де ділянки, відповідно до мапи, очищені, де ще можуть бути вибухонебезпечні предмети.
Тому, якщо людина вирішує приїхати до себе додому, на деокуповану територію, то перше, що потрібно зробити, – це з’ясувати в органів місцевої влади, які ділянки залишаються небезпечними. Зателефонувати, запитати або залишити заявку і дізнатися, чи можна вже пройти на ту чи іншу територію.
Ми жодної заявки (щодо розмінування, – ред.) не пропускаємо, але, знов ж таки, якщо відразу надходить 50 заявок в певному районі в Херсонській області, ми відразу на 50 не виїдемо. Сьогодні відпрацювали 15, завтра – 10 тощо. Такі заявки постійно надходять від аграріїв, від людей, від підприємців, від державних органів, від місцевих органів. Це постійно йде обробка інформації, планування роботи на місцях наших практичних підрозділів. Величезна робота, я бачив, як це робиться, вона реально кропітка, довга, велика і складна.
Ми в цій війні не одні, нам допомагають партнери. Які країни допомагають ДСНС з розмінуванням територій і в чому полягає їхня допомога?
Цих країн немало. В нас є міжнародне управління, яке постійно працює, зокрема не тільки в плані розмінування, а в плані взагалі всієї рятувальної справи, отримання певної допомоги, зокрема і технікою.
Ми почали отримувати необхідну нам техніку. Наприклад таку, як машина механізованого розмінування. Така техніка набагато пришвидшить роботу наших піротехнічних підрозділів на місцях.
Поясню. Наприклад, є поле, є лінія електропередачі. Один піротехнік таким чином налаштовує свою роботу, що просто треба квадрат за квадратом по ділянкам обстежити територію. Якщо це бур’ян, то зрізати траву, пройтись металодетектором, пройтися в певних місцях щупом і потихеньку проходити цю лінію для того, що потім під лінією електропередачі працівникам "Укренерго" чи ДТЕКу можна було натягнути дроти. Таким чином ми підводимо село, населений пункт до електроенергії.
Що роблять машини механізованого розмінування? Уявіть собі величезний броньований комбайн або трактор, який має робочий інструмент вал, який перемелює землю разом з протитанковими і протипіхотними мінами. Це потужна бронемашина, яка має відповідний робочий інструмент, який просто йде і проходить певну відстань на ширині близько двох метрів, вдень це виходить кілометр.
Зараз у нас працює три таких машини, а ми очікуємо вже в квітні ще поставку близько семи, а загалом нам потрібно десь приблизно 57 таких машин вже зараз для того, щоб пришвидшити процес розмінування.
Поставка таких машин відбувається не так швидко, тому що вони розробляються під замовлення певними країнами, і вони вже завантажені замовленнями. Вони теж виготовляють їх не так швидко, це все довго, але якщо ми отримаємо те, що хочемо, то це, звичайно, пришвидшить наші можливості.
Останні хорватські машини надійшли від фонду Говарда Баффета, і вони мають нам ще допомогти, поставити ще приблизно сім машин. Першу машину ми отримали від фонду United24, вона відразу почала працювати на Харківщині – це перше.
Друге – це поставка техніки, проведення навчання з нашими саперами. Наші сапери постійно вдосконалюють свої навички. Останні навчання були в Хорватії, зокрема для тих, хто буде водіями цих машин механізованого розмінування.
Але більше скажу, що ці машини працюють дистанційно. Тобто є пульт, відповідно до цього пульта вона просто йде туди, куди потрібно.
Це збереже життя особового складу, тому що, на жаль, гинуть наші піротехніки, ворог застосовує свою стратегію боротьби як з саперами ЗСУ, так і з саперами ДСНС. Наприклад, на полі знаходимо протитанкову міну, під неї підкладається протипіхотна міна, ми розмінували протитранспортну міну, прибираєш протитранспортну, вибухає протипіхотна.
Ми навчилися з цим працювати, але це не єдиний небезпечний момент для наших, є саморобні вибухові небезпечні прилади, є безліч розтяжок, встановлених в таких місцях. Є робота диверсійних груп, особливо там, на деокупованих територіях, де недалеко проходять бойові дії. Ми можемо очистити територію, а там може ще раз з’явиться вибухівка. Попрацювала ворожа група або ще скинули зверху, бувають і такі випадки.
Скільки може тривати розмінування території України з огляду на досвід інших країн, де довго тривали збройні конфлікти?
Десятки років. Просто ми досі знаходимо ще боєприпаси, які використовувались під час Першої і Другої світових війн. Дієві, вони можуть вибухнути, деякі вже ні, але вони зустрічаються. Уявіть, яку кількість боєприпасів, смертоносного залізяччя нам зараз "подарував" ворог. З цим залізяччям потрібно постійно працювати, розміновувати, знешкоджувати і працювати з населенням, постійно говорити про небезпеку, тому що люди не дослухаються.
Кожен день ми фіксуємо випадки загибелі або травмування людей. Наприклад, хтось заїхав на тракторі, там машина з’їхала трохи з дороги, а узбіччя доріг часто мінується просто для того, щоб тримати під контролем саме дорогу. В Ізюмському районі захотілося двом чоловікам піти в ліс по дрова – підірвалися і отримали важкі травми. З людьми потрібно проводити просвітницьку роботу, але вони не завжди дослухаються.
Наскільки ви зараз забезпечені технікою, чи її достатньо і що вам ще потрібно? Чи є ще якась техніка від партнерів, чи робите ви запити, чи реагують партнери щодо техніки, щоб допомогти пришвидшити цей процес?
Потрібно ще близько 117 одиниць легкої техніки для перевезення особового складу, броньованих машин і важких броньованих машин теж більше ста для того, щоб могли перевозити вибухонебезпечні предмети до місць їх ліквідації.
Чому я говорю про техніку і таку кількість? У нас до війни було 600 піротехніків, зараз їхня кількість – в 2022 році – була збільшена на 400 осіб, і загалом тисяча піротехніків у нас зараз підготовлені і виконують завдання за призначенням.
Цього року ми плануємо збільшити ще на 500, враховуючи величезні обсяги забруднення територій. Таким чином, у нас буде півтори тисячі піротехніків ДСНС, які будуть займатися питаннями гуманітарного розмінування.
Саме ці розрахунки потрібно забезпечити: машиною легкого типу, захистом, машиною важкого типу, приборами для того, щоб проводити розвідку і виявляти, ідентифікувати вибухонебезпечні предмети, тому з’явилась така цифра щодо техніки.
Приклади. Нещодавно Південна Корея передала для наших піротехнічних розрахунків понад 100 пікапів для того, щоб можна було перевозити особовий склад до місця проведення робіт – це суттєва допомога. Також така організація, як HALO Trust, передавала, уряд США, Японія передавала пікапи Toyota, і Німеччина – певне обладнання, роботизовані системи, тому що ми використовуємо ще й роботів, якщо брати за потребами, то нам приблизно потрібно понад 100 роботів.
Для чого роботи? Є такі місця, де піротехнік відчуває, що там дуже висока небезпека, ми можемо застосувати роботизовані системи, щоб зберегти життя людей. Під’їжджає робот, в нього є робочий орган, він може переміщувати певні підозрілі предмети. В нас є ці роботи, але їх небагато і вони працюють на Харківщині, Херсонщині, у таких небезпечних ділянках в разі потреби вони можуть бути застосовані.
В Україні триває посівна. Які масштаби забрудненості сільськогосподарських земель вибухонебезпечними речовинами? і чи є пріоритетність, коли у вас є заявка на розмінування цивільних угідь і сільськогосподарських величезних полів. Чи все в міру поступлення?
Безумовно, пріоритетність є. У нас був розроблений план національним органом з питань розмінування – це колегіальний орган, його очолює Міністерство оборони України.
Він враховує небезпечні ділянки і розрахований на пріоритетність. Загалом просто скажу цифру – понад 470 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами.
Для того, щоб підготувати план, всі ці дані подавали військові обласні адміністрації. Враховуючи інформацію від фермерів, від територіальних громад, і вийшла цифра 470 тисяч.
Відразу розмінувати всі ділянки неможливо, визначається пріоритетність. Найбільше забруднених земель - це Херсонська, Харківська, Миколаївська області, далі вже йде Київська, частина Запоріжжя тощо. Робиться матриця, в основі йде економічна доцільність розмінування і рівень забруднень. Наприклад, поле може бути забруднене легко, середньо і високий ступінь забруднення, тобто там, де щільне замінування або дуже багато "прильотів", або розташовувались російські сили, як правило, вони мінують все перед своїм розташуванням.
Друге питання економічної доцільності – що будуть там з цими землями робити. Наприклад, будуть сіяти пшеницю, ячмінь, цінні сільськогосподарські культури.
Ці два показники накладаються один на одного і, відповідно, матричним методом визначається: тут низька забрудненість, але будуть засівати цінну культуру. Що відповідно будемо робити? Будемо спочатку розміновувати там, де низька забрудненість і висока економічна доцільність для того, щоб максимально швидко охопити максимум площ для посівної.
В кожному регіоні визначаються координаційні групи з різних відомств, в тому числі ДСНС, інших зацікавлених відомств для того, щоб визначити пріоритетність, потім починається робота. Розмінуванням сільськогосподарських полів буде займатися не тільки ДСНС, підключаються Національна гвардія, Національна поліція і ЗСУ. І оператори протимінної діяльності.
Оператори протимінної діяльності – це ті, які отримали сертифікат, дозвіл на проведення таких робіт. Є два органи, які видають такі дозволи, один – в системі Міністерства оборони, іншій – в системі ДСНС, але вони є абсолютно незалежними. Там дуже високі вимоги, тому що це безпека, в першу чергу особового складу, який буде працювати, а друге – це безпека людей, які можуть знаходитись поруч і тому потрібна техніка має бути.
Спілкувалася з хлопцями, які захищали Київщину, після виходу окупантів. Вони розказували про розтяжки, замінування тіл, про замінування собак, про замінування дворів... Наскільки поширеною є практика замінування цивільних об’єктів і людей після того як окупанти відступають?
Поширена. Особливо на Київщині розповідали страшні речі: знаходили в пральних машинах, в дитячих візочках, на дитячому майданчику... Хтось мені розповідав, але це було вже на Харківщині. У вулику знайшли розтяжки і вони якимось чином не спрацювали, тому що бджолиний мед чи віск заліпив чеку.
Я не розумію, навіщо це робити на цивільніх об’єктах. Напевно, щоб максимально завдати втрат державі і людям. Якщо ми не тут, то у вас має бути просто морок, якась така логіка. Вона абсолютно неадекватна, мене до сих пір це дивує, я не можу звикнути до цього нелюдського підходу взагалі, коли люди гинуть кожен день, підриваються на цих мінах. Це не просто позиції, коли ми знаходимо такі речі, це ж діти і люди – це важко зрозуміти.
Застосування окупантами старих радянських методів мінування і радянських мін якось впливає на вашу роботу? Тому що є інформація, що їх складніше розміновувати, бо вони рідше вибухають і якась незрозуміла їхня координація, вони вічно не туди прилітають, куди направляються. І які міни для вас зараз найскладніше розміновувати?
Одні з найскладніших зараз – це протипіхотні міни. Я спілкувався з піротехніками, і вони всі в один голос кажуть, що це ПОМ-2, ПОМ-3.
Фактично вони плюс-мінус ідентичні по ураженню. ПОМ-2 йде на розтяжках, там чотири тонких дроти, будь-який з них зачіпляєш – відбувається вибух. Наші піротехніки навчились працювати з такими мінами.
ПОМ-3 – це взагалі важко, тому що вони обладнані сейсмічними датчиками. Це розумна міна, яка поступила на озброєння військ РФ у 2018–2019 роках. Ці міни реагують на рух людини.
Також небезпечними є касетні елементи боєприпасів. Коли спрацьовує РСЗВ. Це може бути "Ураган", "Смерч", або ще зараз застосовують "Торнадо-С".
Яка є для вас проблема авіаційних бомб і чи правда, що вони часто не спрацьовують, що вони не розриваються?
По-різному буває, буває спрацьовують, буває ні. Але хочу сказати, що за статистикою, якщо взяти скільки ми знешкодили авіаційних бомб – це 2200 авіаційних бомб з 24 лютого 2022 року. Це ті, які могли б розірватися, але не розірвалися, щось з ними відбулося, десь впали на м’який грунт, не спрацював у них вибуховий пристрій.
З вашого досвіду, це радянський мотлох?
Здебільшого так. ФАБи, які застосовуються, – це все радянські боєприпаси. Більшість боєприпасів, які застосовуються, – це все радянські боєприпаси. Навіть артилерійські снаряди, які прилітають, – вони все гіршої якості, тому що у росіян вичерпуються боєприпаси. А чим старіші, тим менше можуть спрацьовувати, а нам з цим працювати.
А це для вас полегшує роботу чи все-таки ускладнює?
В будь-якому разі ми щасливі, що він не відпрацював по нашим людям. Морально ми щасливі, що він не спрацював. Фізично? Попрацюємо – це наша робота.
Так само як і бомба. Наприклад, в Харкові був випадок, коли просто на дах дев’ятиповерхівки залетіла бомба і не спрацювала. Теж ФАБ-500 – величезна бомба, яка могла б знести не тільки цей будинок, а ще й половину кварталу. Там ціла операція була для того, щоб її правильно з цього місця евакуювати і знешкодити.
Чи почався процес знешкодження морських мін і як ви плануєте це питання вирішувати, враховуючи те, що в нас немає флоту?
Ми плануємо цю роботу, але все ж таки пізніше. Тому що зараз, по-перше, роботи вистачає на суходолі і внутрішніх водоймах, по-друге, до 2014 року в нас було дев'ять спеціальних суден, які ми могли використовувати для розмінування акваторії моря.
У 14-му році вони були захоплені: частина в Севастополі, частина в Керчі, частина потім в Маріуполі. Зараз ми потребуємо такого обладнання і таких суден для того, щоб ми могли проводити відповідні роботи.
Зараз пріорітетними є суходіл і внутрішні водойми, саме там, де поруч знаходяться люди, поля сільськогосподарського призначення. Окремо треба ще вигнати ворога з Кінбурнської коси, ще з території Херсонської області, Запоріжжя, внутрішнього моря нашого Азовського, щоб проводити роботи і там.
Після обстрілу окупанти свідомо чекали, коли рятувальники проїжджають і ще раз гатили в те ж саме місце. Як вдається рятувати особовий склад в таких випадках? Чи є якась схема, чи бували такі історії, чи все-таки до відміни тривоги ви не реагуєте? Які дії у вас?
Намагаємося максимально зберегти особовий склад, але бувають такі випадки, коли треба рятувати людей вже зараз. По-різному буває, якщо ситуація дозволить не використовувати особовий склад зараз, то звичайно будемо його берегти. Але коли потрібна вже зараз допомога людям, які кричать, яким потрібно зараз, у кожного рятувальника буде (серце, – ред.) обливатися кров’ю, що він не врятує бабусю, чоловіка, дитину, тому не завжди вдається врятувати людей, тому що працюємо, тому що робота така небезпечна.
Втрати говорять самі за себе, у нас приблизно 65 рятувальників загинули з початку 2022 року. Дуже велика кількість потрапила під повторні обстріли. В нас є припущення, що інколи ворог навіть полює за рятувальниками, це особливо в останній час, коли обстрілював пожежно-рятувальні частини на Донецькому та Запорізькому напрямках, на початку війни це Київщина була.
Багато об’єктів ДСНС було пошкоджено, багато спалено і захоплено техніки. Але продовжуємо працювати далі, у нас понад 210 людей отримали травми, робота рятувальників захищена міжнародними конвенціями, але про які конвенції ми можемо говорити з росіянами.
З огляду на втрати, які ви вже назвали, чи вистачає особового складу зараз вам? І скільки триває підготовка рятувальника до того, щоб він міг спокійно виконувати свої обов’язки?
Воєнний час вніс свої корективи до нашої підготовки і ми прискорили підготовку нашого особового складу. Якщо за нормами рятувальника готували понад три місяці, зараз ця підготовка скоротилося до місяця, але за рахунок вихідних днів.
У нас немає вихідних і, відповідно, темпи підготовки пришвидшились, але це не впливає на якість. Навіть, навпаки, тому що інтенсивність стала більшою... У піротехнічних підрозділів ситуація така, що раніше це було приблизно три місяці підготовки саперів, зараз це приблизно півтора місяці, але, знову таки, високі вимоги до здачі заліків, практичних занять. Якщо людина не здасть заліки, то вона не буде працювати – це життя колег і навколишніх людей, які можуть опинитися під ударом від вибухонебезпечного предмету.
Офіцерів готують довше – це три місяці. Це також базові вузи наші: Львів, Черкаси, Харків, це чотири-п'ять років враховуючи вищу освіту.
Ви були особисто в Туреччині, коли стався землетрус. Наскільки досвід наших рятувальників став в нагоді в цій складній ситуації, що такого незвичайного ви побачили, що вас вразило?
Масштабність руйнувань. Сто секунд – і міста немає. Я ніколи не думав, що за такий короткий період може бути стільки зруйнованих будівель, зруйнованих життів, загиблих людей.
Нас дуже поважали в Туреччині, це було дуже приємно для нас. Місцеві не могли повірити, вони ж дивилися новини і бачили, що в нашій країні війна і ми боремося з такою великою країною, вони ніколи не могли подумати, що ми, знаходячись в такій біді, можемо підставити плече допомоги...
Працювали ми фактично кожен день... Ми приїхали важкою командою – це 78 осіб і 10 членів екіпажу, привезли 18 одиниць сучасної техніки. Це не вплинуло на боєздатність наших підрозділів в Україні, тому що ми маємо резерв.
Зате це вплинуло на наш імідж в усьому світі, це вплинуло на те, що ми показали, що навіть в біді ми є людьми, друзями і надаємо допомогу...
Вдалося когось врятувати, хтось був живий?
Ми врятували жінку на дев'ятий день проведення рятувальної операції, і це була для нас дуже велика радість.
Ситуація була така: підходять до нас місцеві волонтери, у них були найпростіші засоби, тобто не механізований інструмент, а ломи, лопати.
Ми ж приїхали з повністю укомплектованим обладнанням, основна задача, яку нам ставили – це порятунок, пошук живих людей. Важко знаходити живих, коли зруйновано дуже багато і треба було прослуховувати будівлі певними засобами, десь підбиратися і вcкривати конструкції.
Запускали спеціальні телескопічні камери, які підсвічують простір в зруйнованих будівлях. І тут до нас підходять: "Дайте нам якийсь інструмент"... Ми пішли з ними, і тут наші рятувальники чують якийсь стогін. Хвилина тиші, покликали кінолога з собакою, собака стала точно там, де потрібно. У нас навчають собак саме на пошук живих людей, пес Патрон – він трохи по-іншому, він розмінувальник, а це саме пошукові собаки.
Почали працювати хлопці, механізований інструмент, знайшли жінку, вона жива. Це було таке диво, вона ціла.
Я вірю в дива після Туреччини. Ми зустрічалися з представниками Молдови, вони дитину витягли на четвертий день. На двадцятий день я знаю, що собаку витягнули.
Лякливі екстрені повідомлення ДСНС на наші мобільні телефони – що це? Вони будуть і надалі?
Це тестування системи оповіщення, це фактично є елементом загальнодержавного оповіщення. Цю систему потрібно було протестувати за допомогою таких сповіщень для того, щоб ми чітко розуміли, що людям такі сповіщення приходять.
Ми декілька разів вибачалися за ці незручності, але по-іншому система не тестується. Багато людей говорили: "Чому ця система не тестувалася під час повітряних тривог?" Вона для іншого. Це не для повітряних тривог, це система для попередження про надзвичайні ситуації природного характеру або техногенного характеру.
Ця система була протестована і передана в обласні військові адміністрації для того, щоб кожен регіон міг використати цю систему, коли, наприклад, стався викид хлору або аміаку.
Ця система зручна тим, що ти можеш регулювати, на яку кількість людей і на яку територію ти можеш дати цей сигнал. Наприклад, стався сигнал. Нехай це буде Вишгородський район, відповідно ти даєш на Вишгородський район і даєш цей сигнал, тобі не треба охоплювати для цього всю територію Київщини.
Ця система йде поверх всіх повідомлень. Для того, щоб вона не прийшла звичайною смскою, яку ти просто пролистав як рекламну розсилку, а для того, щоб вона чітко просигналізувала, що тут буде небезпека. Вона передана в обласні військові адміністрації, вона відпрацьована і має працювати. Можуть бути технічні збої, все гладко бути не може...
В одному зі своїх інтерв’ю ви зазначали про те, що проблема людей в тому, що вони починають звикати до війни і нехтувати правилами безпеки. Яка вона – абетка безпеки від Олександра Хорунжого?
В першу чергу постійно бути у психологічній формі і не звикати до війни. Треба розуміти, що в будь-який момент ти можеш опинитися в ситуації, як люди зараз на сході. Ракетні удари можуть стосуватися і західних областей, центру, Києва і сходу, тому постійно мати в голові, що під час небезпеки ми маємо, я завжди це говорю, використати всі можливості, щоб убезпечити себе, близьких, дітей. Нехай це буде найпростіше укриття, але воно дасть більше шансів вижити, ніж знаходитися у власній квартирі.
Найпростіше – це для вас дві стіни?
Найпростіше – це може бути те, що позначено на картах територіальних органів, що позначено на картах обласних військових адміністрацій, – це ті укриття, які дадуть мінімальний необхідний захист проти ракет ворога під час повітряних тривог. Почули – треба йти.
Я розумію, що набридло все, всі ігнорують, але ми будемо це повторювати і наголошувати, тому що ми стикаємося з людським горем кожного дня, наші підрозділи стикаються, я отримую безліч інформації кожен день від наших регіонів про постраждалих, про загиблих внаслідок варварського обстрілу Російської Федерації.
Якщо є шанс під час повітряної тривоги сховатися, то краще ним скористатись. Під час артилерії це важче зробити, там свої певні вимоги, там заглиблення повинні спрацьовувати. Коли я був в Херсоні, ворог відпрацьовував з-за Дніпра, то там свої правила безпеки, почув і чотири секунди приблизно у нас було, за чотири секунди ти маєш знайти заглиблення, глибоке місце і пірнути туди, мінімізувати те, що ти можеш постраждати від осколків, сховатися, якщо є перехід.
Опинився в завалі? Там свої правила. Людина опинилась в завалі, що потрібно знати? Перше: якщо є поруч телефон, треба повідомити, якщо телефону немає, гучно подавати голос, тому що ми приїжджаємо на будь-який обстріл, починаємо розбирати завали для того, щоб знайти живих. Для того, щоб нам легше було шукати, треба сигналізувати. Якщо є можливість – постукати по якимось предметам, батареям, не намагатися відразу все розбирати, щоб не засипати себе, щоб не впало те, на чому тримається це все, не панікувати.
Всім потрібно вже давним-давно вивчити карту укриттів, в тому числі і дітям, попрацювати з дітьми, особливо там, де деокуповані території, не ходити зараз в ліси, поля, не підходити до розбитої техніки, не підходити до покинутих будівель, взагалі пересуватися твердими покриттями... Це такі головні правила, дітям обов’язково потрібні правила: не підходь, не чіпай, телефонуй 101.
Люди продовжують працювати, і поруч можуть вибухати снаряди. Для мене таке диво кожен день, я дивлюсь на нього і думаю, оце хлопці молодці, а диво те, що хтось напевно береже їх.
