Фото ілюстративне
Додаткова мобілізація і будь-яке розширення чисельності Збройних сил призведе до навантаження на економіку України. Про це заявив член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, нардеп від "Слуги народу" Олександр Федієнко у коментарі "Суспільному".
"Це ж все економіка, де ж стільки грошей набрати, враховуючи, що економіка не працює, субвенція від європейських партнерів може витрачатися суто на економіку, а не на військових. Я не головнокомандувач, але я б тут застосував у першу чергу внутрішній аудит з розумінням. Можливо, когось треба вже демобілізувати, зменшити економічне навантаження, когось із західного рубежу перевести на східний. Як казав президент Зеленський, 500 тисяч військових нам не треба, але поступово набирати до лав ЗСУ 30–50–100 тисяч", – пояснив нардеп.
На його думку, технічно друге читання оновлений законопроєкт про мобілізацію пройде не раніше березня.
Більше того, Федієнко вважає, що ТЦК повинні переформуватись з "каральної служби в рекрутингову історію".
"Ми повинні вибудовувати механізм рекрутингу. Люди, які йдуть служити в армію, повинні бути мотивовані, а не так, що їх силою туди запхали, а вони звідти самовільно тікають, а державні кошти при цьому на них витрачаються. Тому будемо дивитись, будемо аналізувати", – додав він.
Новий законопроєкт про мобілізацію
У Верховній Раді з’явився доопрацьований урядовий законопроєкт №10449 про мобілізацію. Проєкт закону, зокрема, передбачає удосконалення процедури військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів та зміну призовного віку з 27 до 25 років.
Також він виключає право на відстрочку від призову держслужбовців. Це стосується працівників БЕБ, ДБР Державної виконавчої служби, Нацполіції, Національного антикорупційного бюро, прокуратури та Служби судової охорони та патронатної служби.
А також скасовує строкову службу.
Передбачається, що закон набере чинності через один місяць з дня, наступного за днем його опублікування, крім деяких його положень, які набирають чинності через вісім місяців з дня, наступного за днем його опублікування.
