Днями Туреччина запропонувала Росії та Україні свій проєкт "мирного" договору, що передбачає заморозку війни. Турецька сторона пропонує наступні умови:
- взаємне зобовʼязання США і РФ про незастосування за жодних умов ядерної зброї, а також відновлення Договору про обмеження стратегічних озброєнь з неможливістю одностороннього виходу з нього;
- заборону на втручання у внутрішні справи іншої країни в будь-який спосіб, що може спричинити дестабілізацію її уряду;
- заморожування війни за наявною лінією фронту;
- зобовʼязання провести до 2040 році референдуми: загальноукраїнський щодо зовнішньополітичного курсу країни, а також референдуми під міжнародним контролем на всіх українських територіях, окупованих Росією;
- гарантії позаблокового статусу України до 2040 року (йдеться про вступ до НАТО);
- обмін полоненими за формулою "всіх на всіх";
- умова, що Росія не заперечуватиме проти вступу України до Євросоюзу.
В Офісі президента відреагували на публікацію щодо запропонованої Туреччиною мирної ініціативи та заявили, що є лише безумовна "формула миру", запропонована президентом Зеленським, яка ґрунтується на обов’язковості повного виходу РФ із території України, повернення до міжнародного права з переглядом ролі міжнародних інститутів, об’ємної юридичної та фізичної відповідальності за акт агресії та відповідних масштабних компенсацій.
Проаналізуємо різні варіанти розвитку подій у цій війні
Нагадаю, генсек НАТО Столтенберг висловив думку, що подальші бойові дії в Україні можуть розвиватись за двома сценаріями залежно від того, чи зможуть союзники в альянсі згуртуватись для допомоги Києву.
"Перший: союзники НАТО зможуть мобілізувати достатньо підтримки, Україна зможе відбити більше території. Другий сценарій: ми не зможемо цього зробити, і є реальний ризик, що Росія захопить ще більше територій і ми будемо в ще небезпечнішій ситуації".
Оптимістичним є варіант виходу Збройних сил України на кордони 1991 року. Скажу більше, оптимальним варіантом у подальшому співіснуванні з нашим сусідом є створення постійної зони нестабільності (в прикордонних областях країни-агресора), так званий "пояс безпеки", який не дасть змоги Росії навіть після перемоги української сторони реалізувати сценарій лютого 2022 року.
Основний акцент діяльності українських спецслужб на території Бєлгородської, Брянської та Курської областей має бути з використанням національного чинника.
Це українські історичні землі. Так, до 1918 року Бєлгород входив до складу Української Народної Республіки (УНР), що визнано міжнародними договорами, зокрема Брест-Литовським, підписаним, зокрема радянською Росією.
Приблизно 60% місцевого населення в зазначених областях Росії ідентифікують себе як українці.
Тому ми повинні дати можливість місцевому населенню заявити про свої права на самовизначення, а саме створення так званих Бєлгородської Народної Республіки, Брянської та Курської. Тобто віддзеркалити події 2014 року, які відбувалися на сході України, але на користь української сторони. Це і має стати тим самим "поясом безпеки".
Наразі говорити про вступ України до НАТО та застосування положень статті 5 альянсу про колективну безпеку як гарантію територіальної цілісності України підстав немає. Рішення ухвалюється колегіально. І позиція навіть однієї країни – маю на увазі Угорщину – може стати ключовою.
Утім, позитивним моментом було б про надання Україні статусу основного союзника поза блоком НАТО. Цей статус дає можливість розміщення військових резервних запасів США на території країни-союзника та отримання надлишкових оборонних матеріалів і закупівлі боєприпасів зі збідненим ураном. Крім того, він дає можливість позичати матеріали й устаткування для спільних досліджень і розвитку та змагатися за контракти на ремонт і підтримку обладнання Міноборони США за кордоном.
Більш реалістично
Утім, більш реалістичніший варіант – вихід ЗСУ на лінію розмежування, яка була до повномасштабного вторгнення, тобто до 24 лютого 2022 року.
Наразі захоплено приблизно 60% Запорізької області, 60% Донецької області, майже вся Луганщина та лівий берег Херсонщини. Після швидкої деокупації Харківщини й частини Херсонської області ЗСУ створили передумови для подальшої успішної деокупації українських територій.
За інформацією британської розвідки, Росія побоюється великих наступальних дій на Запорізькому напрямку. "Великий український прорив на Запоріжжі серйозно взяв би під сумнів життєздатність російського сухопутного коридору, що з’єднує Ростовську область Росії та Крим", – повідомляє Міноборони Британії з посиланням на свою розвідку.
Водночас заяви про можливість закінчення війни та вихід на кордони 1991 року є надто оптимістичними.
Роки окупації окремих територій Донецької та Луганської областей не минули дарма. Адже росіяни не гаяли часу і зі свого боку як могли укріплювали їх. І фізично, і ментально. Отже, найважчим та найгарячішим напрямком залишатимуться Донецький і Луганський.
Терміни звільнення окупованих територій пов'язані в першу чергу з переоснащенням ЗСУ та отриманням новітніх зразків високотехнологічної зброї. Це прямий взаємозв'язок. Щойно буде достатньо засобів ураження і, головне, достатня кількість зброї, яка своїми тактико-технічними характеристиками перевершує російську, тоді ми можемо говорити про планування операцій щодо деокупації територій.
Песимістичний варіант
Варто зупинитися й на песимістичному варіанті розвитку подій. Йдеться про те, що вже розпочалася дипломатична активність щодо так званих мирних переговорів. Таку ініціативу ми чули від президентів Туреччини, Бразилії, Папи Франциска, представників африканських країн, Індонезії.
Нещодавно той же генсек НАТО Єнс Столтенберг, який заявляв про два шляхи розвитку подій, повідомив, що Україна має сама вирішувати, на які компроміси готова піти у війні з РФ.
В інтерв'ю BBC він сказав, що військова підтримка є життєво важливою, щоб Україна витіснила російські війська та примусила лідера РФ Володимира Путіна відмовитися від своїх цілей щодо окупації. Але він також припустив, що Києву, можливо, також доведеться піти на поступки.
"Зрештою, саме Україна має вирішувати, на які компроміси вона готова піти, ми повинні дати їй можливість бути в тому становищі, коли вона дійсно досягне прийнятного результату за столом переговорів", – зауважив Столтенберг.
Фактично йдеться про "заморожений мир", який означатиме територіальні поступки з боку України та визнання за Росією окупованих територій.
Але чи задовольняє нас такий сценарій? Ні.
За експертними оцінками західних розвідок, фінансові потужності країни-окупанта дозволяють вести активні бойові дії ще щонайменше півтора року. Те, що нині відбувається на фронті, свідчить, що РФ почала гру вдовгу. Важко визначити точні часові рамки завершення війни.
Змушений констатувати, що російське керівництво розуміє дипломатію як односторонні поступки на їхню користь, зокрема про визнання окупації Донбасу та Криму.
Редакція може не поділяти думку автора
