24 лютого 2022 рік. Україна прокинулась від вибухів, болю, страху. З тієї миті війна стала звичною реальністю кожного українця, а колони російської техніки метр за метром продовжували чавити своїми гусеницями наше минуле щасливе безтурботне життя.
Будинки, де ще вчора збиралась щаслива родина, вмить наповнювалися болем та сумом. Архітектура міст та селищ країни перетворювалась на суцільну руїну.
Квітучі міста, що на півночі Київщини, в перші дні повномасштабного вторгення перестали асоціюватися з розмаїттям лісів, парків та квітів – на їхню землю ступив російський чобіт. Далі – лише руїни, біль, розпач...
Нескорений Макарів
Макарівський район, що на Київщині, відчув "руський мір" в перші дні повномасштабного вторгнення. Далі на мирних жителів чекав пекельний місяць, сповнений обстрілів, вибухів, болю, страждань та смертей.
Макарівський район був під окупацією 34 дні – з 27 лютого по 1 квітня. Там проходила лінія фронту.
"В нас із 49 населених пунктів, які входять до складу нашої громади, – 20 населених пунктів були під тимчасовою окупацією. В тому числі і частина Макарова, декілька мікрорайонів було у нас окуповано", – пригадує макарівський селищний голова Вадим Токар.
Значна частина людей, які мали змогу, – виїхали. Але багато хто залишився в селищі – боронити рідні землі. Або ж просто жити далі. Адже покинути свої домівки змогли далеко не всі. Спогади про окупацію в очевидців викликають цілий спектр почуттів: це і жах, страх, співчуття, але разом з тим і ненависть до ворога, який міг так безжально знущатися з родин.
"Молода дівчина Тетяна, вона тут проживала. Її зґвалтували і зарізали прямо тут. Затягнули кадирівці в будинок і просто знущалися з неї. Вже пізніше її поховали і розповідали, що російські солдати написали, що тут така-то, дата народження. Їй було близько 30 років. Друга родина – чоловіка розстріляли, який хотів захистити свою дружину... вони (росіяни, – ред.) зайшли в будинок і хотіли зґвалтувати цю жінку. Він буквально палицю взяв і його зразу розстріляли. Ще одна родина... ми не знали, що вони виїжджали, це родина покійного Олега, який працював у нас у садочку сторожем. Йому було 60 років, невістка 35 років і Тимофій. Були розстріляні у своїй машині при виїзді з Макарова", – говорить пані Тетяна, яка пережила окупацію Макарова.
Загалом, констатує селищний голова, по громаді росіяни зруйнували (чи пошкодили) 3602 об'єкти. З них 2295 – це пошкоджені приватні будинки. Зруйнованих приватних будинків – 585. Окрім цього, пошкоджень чи руйнувань зазнали і багатоквартирні будинки.
Станом на квітень – травень 2022-го без домівки лишилось понад три тисячі сімей.
Без права забути
Медіапроєкт UWN підготував документальний проєкт, який побудований на спогадах очевидців, фактах та болю кожного, хто пережив окупацію. Бо всі ці злочини, як і низку інших, не маємо права забути.
Болить кожному з нас
Макарів, як і кожне з окупованих міст, – біль для українців. І не важливо: рідне для тебе це місто чи ні, бував ти тут чи лише чув про нього.
"Для мене окупація Макарова – це дуже особисте. Мої родичі не встигли вивезти звідти свою 90-літню бабусю", – зізнається головний редактор медіапроєкту UWN Сергій Харченко.
Пригадує, спочатку жінка і сама не хотіла полишати рідну домівку, а пізніше – не було жодних шансів. Дізнатися бодай якусь інформацію – через військових, волонтерів, сусідів – було неможливо.
"Після деокупації знайшли бабусю, забрали у безпечне місце. Вона із собою привезла двох собак і кількох курей, заради яких вона і залишалася в окупації. А потім згодом попросила знову відвезти її у Макарів. Каже: "Потрібно садити город…" Про цю історію говорити без сліз неможливо. І таких історій безліч", – зазначає Харченко.
Телеведуча Христя Равлюк, стверджує, що історія Макарова в мініатюрі – це фактично історія всієї України.
"Воєнна історія Макарова – це гордість та біль українського народу. Місто дуже постраждало від рашистських бомбардувань, зруйноване, але нескорене. Місто зараз відновлюється, вірить в перемогу та чекає, коли можна буде дихати на повні груди. Саме це – історію, яку місто пройшло за два роки, я і хотіла показати в цьому проєкті", – каже Христя Равлюк.
Буде ще багато "після...", які будуть щасливими
Макарів – не перше місто, про яке розповідає команда Ukraine World News. В березні минулого року світ побачив перший документальний проєкт UWN "Буча. Після...". У ньому – історії очевидців трагедії та життя після деокупації.
Беззаперечно, кожне місто, яке нині окуповане, буде звільнене. І у кожного з них буде своє "після"... – українське, щасливе та квітуче. А ми обов'язково розкажемо про них. Бо історії міст, що не скорилися, мають бути почутими. Їх мають знати всі.
